ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 р. Справа № 64363/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась 16.02.2009 року в суд з адміністративним позовом та просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області неправомірними та провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки відповідно до рішень Конституційного Суду України.

Вимоги мотивовані тим, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги та категорії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що 09.07.2007 року рішенням Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов’язувалась доплачувати щомісячну соціальну допомогу, відповідач зобов'язаний був здійснити їй перерахування пенсії за 2006-2008 роки, однак подібного ним зроблено не було.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії позивачці за 2007-2008 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В решті вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 позивачці повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закони України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її частково аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.

Що стосується вимог позивачки за 2006 рік, то суд вірно виходив з того, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

09 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Разом з тим, місцевим судом при задоволенні позовних вимог позивачки за 2007-2008 роки, не враховано того, що рішеннями Конституційного Суду України за № 6-рп від 09 липня 2007 року та від 22.05.2008 року №10-рп/2008, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки», що обмежували дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними, відтак вимоги підлягають задоволенню починаючи з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки зазначена допомога не була виплачена із-за помилковою аргументацією відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Проте подібного не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України та разом з тим, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій останнього.

Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».

Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198 п. 3, 202, 205 ч. 2, 207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задоволити частково.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2009 року по справі №2а-592/09/0904 скасувати, та постановити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням виплачених сум.

Врешті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді В.П. Дякович

ОСОБА_2