Справа № 301/750/13-к

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07.04.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Гошовського Г. М., Симаченко Л. І., за участю секретаря судового засіданняЮрочко А. П., прокурора Сирохман Л. І., потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційне провадження № 11 кп/777/142/16 за апеляційними скаргами прокурора Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року у кримінальному провадження № 42012070100000001 від 21.11.2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець с. Хмільник, 210, Іршавського району Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, міліціонер окремого взводу конвойної служби міліції УМВС України в Закарпатській області, одружений, на утриманні малолітня дитина,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишено попередній – підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 20000 грн. моральної шкоди і на користь потерпілої ОСОБА_8 20000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 7294.7 грн. судових витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_3 15 квітня 2012 року в проміжок часу з 3-ої години 30 хвилин по 4-у годину 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Scoda Superb», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Хмільник-Іршава в напрямку с. Хмільник Іршавського району, в порушення вимог п. п. 11.2, 12.1, 12.4, 21.1 Правил дорожнього руху України, після проїзду правого повороту перед будинком №1 в с.Хмільник Іршавського району, проявив неуважність до дорожньої обстановки, її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, при виникненні небезпеки для руху у виді вибоїни на проїзній частині дороги неправильно застосував прийоми керування автомобілем, при виконанні маневру об’їзду вибоїни на дорожньому полотні втратив контроль над рухом автомобіля, що призвело до його заносу з виїздом на праве узбіччя дороги та перекидання на дах у кювет. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля пасажири ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали легкі тілесні ушкодження, пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали легкі та середньою тяжкості тілесні ушкодження, пасажир ОСОБА_13 – тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_14 – від отриманих тяжких тілесних ушкоджень померла.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати і постановити новий вирок, призначивши останньому 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки. При цьому, як зазначає прокурор, суд при призначенні покарання не врахував того, що обвинувачений вину не визнав, не розкаявся, розкриттю злочину не сприяв, внаслідок його дій загинула одна особа і заподіяно тілесні ушкодження ще п’ятьом особам.

В апеляційній скарзі та запереченні на апеляційну скаргу прокурора Лупак А. М. та його захисник ОСОБА_6 просять вирок скасувати та виправдати ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Наголошують, що вирок суду ґрунтується на доказах, які фактично виправдовують обвинуваченого, а не доводять його вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Апелянти ставлять під сумнів правильність висновку судової авто-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП №1958 від 23.10.2012 року оскільки експертами при наданні висновку неправильно прийнято величину сповільнення та коефіцієнт зчеплення при розрахунку швидкості автомобіля, а також невірно оцінено розміри вибоїни через неправильність встановлення обставин ДТП органом досудового слідства. Стверджують, що здобуті слідством докази вказують на відсутність у ОСОБА_3 технічної можливості уникнути ДТП, так як вибоїна мала прямий вплив на керованість транспортним засобом. Вказують на те, що суд не взяв до уваги показання потерпілих про погані погодні умови та незначну швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_3 Посилаються на те, що у матеріалах провадження міститься нотаріально засвідчена заява потерпілої ОСОБА_2 від 23.04.2012 року, згідно якої вона не має претензій до ОСОБА_3 ОСОБА_15 обвинуваченим відшкодовано більше 131 300 грн., тому вважають необґрунтованими рішення суду щодо відшкодування потерпілим шкоди та цивільні позови останніх.

Заслухавши доповідь судді, виступ ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги обвинуваченого та його заперечень на апеляційну скаргу прокурора, які просять вирок скасувати і ухвалити новий виправдувальний вирок, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення; прокурора Сирохман Л. І., яка апеляційну скаргу прокурора не підтримала, а апеляційну скаргу обвинуваченого та його заперечення на апеляційну скаргу прокурора просить залишити без задоволення, а вирок місцевого суду без змін, пояснення потерпілої ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень, заслухавши судові дебати та останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вирок, як правильно зазначено в апеляційній скарзі обвинуваченого, цим вимогам закону не відповідає.

Так, встановивши в судовому засіданні наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, під час якої пасажири автомобіля ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали легкі тілесні ушкодження,пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали легкі та середньою тяжкості тілесні ушкодження, пасажир ОСОБА_13 – тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_14 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень померла, суд у вироку не зазначив причинний зв’язок неправомірних дій обвинуваченого з наслідками, що наступили. Без встановлення судом такого зв’язку кваліфікація дій особи, яка порушила Правила дорожнього руху України, за ч. 2 ст. 286 КК України є передчасна.

Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, суд вказав наслідками таких спричинення смерті потерпілій та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому без наведення інших наслідків – тілесних ушкоджень отриманих іншими учасниками ДТП та без наведення мотивів такого рішення.

Така невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, на правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і, відповідно до вимог ч. 2 ст. 411 КПК України, є підставою для скасування вироку.

За таких обставин вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника в частині скасування вироку заслуговують на увагу, оскільки є підставними і обґрунтованими.

Вирішуючи питання про ухвалення нового судового рішення, колегія суддів зважає на таке.

Згідно положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Вичерпні вимоги до обвинувального акту в собі містить ст. 291 КПК України.

Ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 не відповідає вказаним вимогам і не містить формулювання обвинувачення з посиланням на обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а містить лише фактичні обставини та правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Таке формулювання обвинувачення, крім обставин, зазначених у диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, повинно містити посилання на наявність доведених даних про саму подію кримінального правопорушення, час, місце, спосіб, мотив і мету його вчинення, а також форму вини та інші обставини, які впливають на ступінь його тяжкості, вид та розмір можливого покарання.

Допущення такого істотного порушення закону під час судового розгляду провадження перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення що також, відповідно до вимог ст. 412 КПК України, є підставою для його скасування.

При цьому колегія суддів відзначає, що дане порушення закону не було предметом обговорення під час ухвалення судових рішень Апеляційним судом від 12.03.2013 року (а.к.п. 42-43 т.4) та від 10.02.2015 року (а.к.п. 111-113 т.5), оскільки не було підставною для постановлення скасованих ухвали Іршавського районного суду від 25.01.2013 року (а.к.п. 26-27 т.4) та вироку Іршавського районного суду від 06.20.2014 року (а.к.п. 31-37 т.5), не було доводами апеляційних скарг прокурора та захисника на ці ухвалу та вирок.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що під час його розгляду та ухвалення вироку право на заняття адвокатською діяльністю захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 було зупинено рішенням КДКА Закарпатської області від 30.10.2015 року на 6 місяців.

Наведене приводить колегію суддів до переконання про необхідність вийти, відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, за межі доводів апеляційних скарг, оскільки це не погіршує становище обвинуваченого, скасувати вирок і з цих підстав та призначити новий розгляд кримінального провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи апеляційних скарг, в тому числі і щодо законності розміру та виду призначеного покарання, переглянути вирок і ухвалити нове судове рішення щодо ОСОБА_3

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути наведені істотні порушення кримінального процесуального закону, виконати вимоги ст. ст. 314-316 КПК України, врахувати доводи апеляційних скарг та заперечення на неї, ретельно перевірити версії обвинуваченого ОСОБА_3 про відсутність вини в його діях і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За відсутності відповідного клопотання запобіжний захід щодо ОСОБА_3 апеляційним судом не обирається.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу прокурора Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.    

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: