Справа № 2-54 /09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

20 серпня  2009 г.                              Вільногірський міський суд Дніпропетровської обл.

у складі:

головуючого                                                           судді  Болоніної М.Б.

при секретарі                                                                     Шараповій О.О.

за участю позивача                                                            ОСОБА_1.

                  представника позивачів                                 ОСОБА_3

                  відповідача                                                      ОСОБА_2

                  представника відповідача            адвоката    ОСОБА_4

                  представника  відповідача КП «ВО ЖКГ»    ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду у м. Вільногірськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірськ» (КП «ВО ЖКГ») про вселення до квартири, зміну договору найму жилого приміщення та паспортну реєстрацію малолітньої дитини, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірськ» про зміну договору найму жилого приміщення і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 (третя особа – ОСОБА_7) про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1. з позовом до свого вітчима, ОСОБА_2, та до КП «ВО ЖКГ» про вселення до жилого приміщення у мАДРЕСА_1, паспортну реєстрацію у цій квартирі її малолітнього сина,ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.,  та укладення з нею окремого договору найму на ізольовану кімнату, де зазначає наступне.  

 Спірна квартира, яка складається з 3 ізольованих кімнат жилою площею 37,03кв.м,  була отримана у 1989р. на сім’ю з 5 осіб – позивач, її мати  ОСОБА_9, вітчим ОСОБА_2, брат ОСОБА_6., сестра ОСОБА_7., після смерті ОСОБА_9 відповідач є наймачем квартири. На теперішній час у квартирі зареєстровані позивач, її брат ОСОБА_6., який  близько 5 років мешкає у АДРЕСА_2, та відповідач, сестра ОСОБА_7. знята з реєстрації у зв’язку з виїздом на навчання. Фактично у квартирі мешкає один відповідач ОСОБА_2

Позивач у 2003р. вийшла заміж і стала мешкати у квартирі свого чоловіка, при цьому інтересу до спірного житла не втратила, про що свідчить оплата нею комунальних послуг, що нараховуються за місцем реєстрації. 29.05.2004р. у неї народилась дитина – син ОСОБА_8. У зв’язку з погіршенням взаємовідносин з чоловіком і розпадом їх сім’ї  позивач  та її дитина мають потребу проживати у спірній квартирі, однак відповідач перешкоджає здійсненню її права користуватись квартирою, відмовляється надати їм дублікат ключів від вхідної двері, тобто фактично позбавив її житла.

Позивач просить вселити її з малолітньою дитиною ОСОБА_8 до спірного жилого приміщення і зобов’язати КП «ВО ЖКГ» укласти з нею окремий договір на ізольовану кімнату середнього розміру, заливши підсобні приміщення у загальному користуванні.

В подальшому позивач збільшила свої позовні вимоги (ар.с.40) і просила зобов’язати житловий орган зареєструвати за паспортним обліком у спірній квартирі її малолітню дитину –ОСОБА_8ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.

 Також до суду звернувся ОСОБА_6. з позовом до свого вітчима, ОСОБА_2, та до КП «ВО ЖКГ» про укладення з ним окремого договору найму на ізольовану кімнату найменшого розміру у жилому приміщенні уАДРЕСА_1, де зазначає, що з 2001р. за характером роботи мешкає у АДРЕСА_2, однак інтересу до спірного житла не втратив, про що свідчить оплата ним приблизно тричі на рік комунальних послуг, що нараховуються за місцем реєстрації. У найближчий час позивач має намір повернутися до спірної квартири для постійного проживання, тому для запобігання спорів з відповідачем АДРЕСА_2 бажає змінити договір найму жилого приміщення і укласти окремий договір на одну з ізольованих кімнат квартири. Надати добровільний дозвіл на укладення окремого договору найму відповідач відмовляється.

  Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_6. не визнав і звернувся   із зустрічним позовом до них про визнання такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням з наступних підстав.

З 29.08.2005р. з відповідачем ОСОБА_2 укладений договір найму спірного жилого приміщення, квартира неприватизована. За його донькою, ОСОБА_7., на час навчання зберігається право на жиле приміщення, наміру його оспорювати він не має. Крім того, внаслідок захворювання бронхіальною астмою донька визнана інвалідом з дитинства і за характером захворювання має право на виділення окремого жилого приміщення у квартирі.

Позивач ОСОБА_6. у спірній квартирі не проживає більше 5 років, оскільки добровільно виїхав для постійного проживання до м. АДРЕСА_2, де  проживає разом з сім’єю. Позивач ОСОБА_1. у 2003р. вийшла заміж і добровільно змінила місце проживання, більше 4 років мешкає з чоловіком на його жилплощі, де народилася їх спільна дитина, тобто дитина позивача жодного дня не мешкала у спірній квартирі і не набула права користування нею.

Відповідач вважає, що  позивачі добровільно залишили  спірну квартиру і вибули на інше постійне місце проживання, тобто втратили право користування спірним жилим приміщенням з моменту вибуття.

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свій позов підтримала, уточнила позовні вимоги – просила зобов’язати відповідача КП «ВО ЖКГ» укласти з нею окремий договір найму на жиле приміщення у спірній квартирі площею 11,8кв.м,  зустрічні позовні вимоги не визнала. Позивач була допитана в якості свідка, суду показала, що з моменту укладення шлюбу мешкає у квартирі чоловіка, вселилась з його дозволу. У 2004р. в неї народилась дитина, до теперішнього часу дитина за паспортним обліком не зареєстрована,  оскільки відповідач ОСОБА_2 на надав згоди на реєстрацію дитини до спірної квартири. Батькові чоловіка у реєстрації дитини за їх адресою у житловому органі було відмовлено, відмова не оскаржувалася, за допомогою до ради з питань опіки та піклування або інших органів позивач не зверталась. На теперішній час у неї складні відносини з чоловіком, тому вона має бажання вселитися з дитиною до спірного жилого приміщення і мешкати там в окремій кімнаті, щодо неправильної поведінки чоловіка вона нікуди не зверталась, позов про розірвання шлюбу не подавала. Проживати у спірній квартирі ОСОБА_2 їй перешкоджає, ключів від вхідної двері вона не має, віддала їх сестрі ОСОБА_7 назад не просила, у відповідача ключі також не просила. Брат позивача – ОСОБА_6. у 2001р. виїхав до м.АДРЕСА_2 до свого рідного батька, там працює, мешкає з дружиною і дитиною, до Вільногріська приїжджає 2-3 рази на рік, проживає в цей час у родичів дружини.

Позивач ОСОБА_6. участі у розгляді справи не приймав, своєю заявою (ар.с.22) просив слухання проводити у його відсутність і  згідно довіреності (ар.с.21) уповноважив представляти його інтереси  ОСОБА_3  

Представник позивача ОСОБА_6. позовні вимоги підтримав, заперечував проти зустрічного позову, суду пояснив, що позивач виїхав тимчасово на роботу, має намір повернутися і проживати у спірній квартирі зі своєю сім’єю, іншого житла він не має. Інтересу до спірного жилого приміщення він не  втратив, відсутній там тимчасово на період роботи, є громадянином України, тривалий час оплачував комунальні послуги, які нараховуються за місцем його реєстрації.  

 Відповідач ОСОБА_2 позови ОСОБА_1. і ОСОБА_6. не визнав, підтримав свої зустрічні позовні вимоги, суду пояснив, що ОСОБА_6. 7 років тому уїхав до Санкт-Петербургу, останній раз був у спірній квартирі у 2002р. на похороні матері. ОСОБА_1. 5 років тому одружилася і пішла до чоловіка, вселятись до спірної квартири ніколи не намагалась, ключі не просила. Речей позивачів у квартирі немає,  про оплату ними комунальних послуг йому не відомо, існує великий борг по комунальних платежах, який погашає один відповідач. Договір найму на квартиру після смерті дружини він переоформив на себе за згодою обох позивачів. Перешкод у користуванні ОСОБА_1. квартирою він не чинив, її чоловік не казав, що має намір розлучитись та виселити дружину з дитиною з його квартири, зі слів сусідів та знайомих відповідачу відомо, що ОСОБА_1. з чоловіком живуть нормально. Проти реєстрації дитини ОСОБА_1. він заперечував, щоб не збільшувати борг по комунальних платежах. Його донькаОСОБА_7 за характером хвороби потребує окремої жилої кімнати у квартирі, зараз займає спальню площею 7,6кв.м, відповідач проживає у залі, яка суміжна зі спальнею площею 11,8кв.м. На думку відповідача, позивачі не мають наміру користуватись спірним жилим приміщенням, оскільки мають інше постійне місце проживання, переслідують мету збереження за собою спірного житла для подальшого отримання якогось прибутку.    

Представник відповідача   – КП „ВО ЖКГ м. Вільногірськ”, наймодавця спірної квартири  –  позови не визнала, суду пояснила, що житловий орган не може задовольнити вимоги позивачів, оскільки сторони не дійшли угоди щодо  укладення окремих договорів найму жилих приміщень, позивач ОСОБА_1. у спірній квартирі тривалий час не проживає, тому їй було відмовлено у паспортній реєстрації дитини, батько дитини питання про реєстрацію дитини за його місцем проживання не порушував. В останньому судовому засіданні представник відповідача присутній не був, своєю телефонограмою (ар.с.160) просив проводити розгляд справи без його участі.

Третя особа у справі – ОСОБА_7., донька відповідача –  надала заяву про розгляд справи без її участі (ар.с.143),  просила у позові ОСОБА_1. та ОСОБА_6. відмовити, позов батька підтримала.

      Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що у позовних вимогах позивачів слідує відмовити, а зустрічний позов відповідача підлягає задоволенню.  

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думку суду, позовні вимоги позивачів свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшли, оскільки виявились необґрунтованими та такими, що суперечать іншим зібраним по справі доказам.

В  обґрунтування свого позову позивач ОСОБА_1. надала суду ордер від 04.08.1989р. (ар.с.5), згідно якого спірна квартира була надана її матері – ОСОБА_9 на сім’ю в складі 5 осіб, до числа яких входять також сторони по справі та 3 особа, договір найму жилого приміщення, укладений  29.08.2005р. з відповідачем (ар.с.6-7), довідку КП «ВО ЖКГ» про паспортну реєстрацію у квартирі позивачів та відповідача (ар.с.8), квитанції про оплату комунальних послуг за квітень, вересень, жовтень 2005р., січень, квітень, липень 2006р. на загальну суму 172гр. (ар.с.24-25), свідоцтво про народження дитини – ОСОБА_8, 29.05.2004р.н. (ар.с.41). Під час розгляду справи за клопотанням представника позивачів було витребувано довідку про технічну характеристику спірної квартири (ар.с.37-38), заяву ОСОБА_2 від 22.08.2005р. про переоформлення на нього договору найму квартири після смерті дружини (ар.с. 39), довідку КП «БТІ» про те, що за ОСОБА_1. право власності на нерухоме майно не зареєстровано (ар.с.68).

Позовні вимоги позивача ОСОБА_6. підтверджені квитанціями про оплату комунальних послуг за серпень, жовтень, грудень 2005р., січень, липень 2006р., лютий 2007р. на загальну суму 645гр. (ар.с.26-29), довідкою КП «БТІ» про відсутність у його  власності  нерухомого майна  (ар.с.67), довідкою Вільногірського МВ УМВС про те, що він є громадянином України (ар.с.69), довідкою ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4», згідно якої ОСОБА_6.  працює там за трудовою угодою з 15.05.2005р. (ар.с.88).  

 Заперечення відповідача проти позовів і його зустрічні позовні вимоги, підтверджені показаннями свідків та письмовими матеріалами, суд прийняв до уваги, поклавши їх в основу висновків щодо відмови у задоволенні позовів ОСОБА_1. і ОСОБА_6. та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Так, свідокОСОБА_9., працівник відповідача КП «ВО ЖКГ», суду  показала, що ОСОБА_2 неодноразово повідомляв  житловий орган про непроживання ОСОБА_1. у квартирі, проти реєстрації дитини ОСОБА_1.  заперечував, посилаючись на те, що комунальні послуги оплачує тільки він і реєстрація дитини тільки збільшить існуючий борг по платежах, крім того його житловий спір з ОСОБА_1. вже перебуває на розгляді суду.

СвідокОСОБА_10 сусідка відповідача показала, що у спірній квартирі мешкають ОСОБА_2 і його донька ОСОБА_7, позивачів свідок не бачила тривалий час.

З письмових матеріалів, наданих відповідачем та витребуваних за його клопотаннями,  встановлено наступне.

Актом від 14.02.2006р. (ар.с.30), складеним депутатом Вільногірської міської ради за участю мешканців будинкуАДРЕСА_5 констатується непроживання у спірній квартирі ОСОБА_6. протягом 5 років,  ОСОБА_1. – протягом 4 років. Згідно договорів про реструктуризацію заборгованості по комунальних платежах, укладених АДРЕСА_2 з КП «Вільногірськтепломережі» та КП «ВО ЖКГ м.Вільногірськ» у 2003р. (ар.с.32,61), відповідач прийняв на себе зобов’язання погасити заборгованість за теплоносії у сумі 3186гр. та за житлово-комунальні послуги у сумі 1773гр. Довідками Вільногірської ЦМЛ (ар.с.42.84) підтверджується наявність захворювання –  бронхіальної астми – у третьої особи ОСОБА_7., інваліда з дитинства. Згідно довідок житлового органу та учбового закладу (ар.с.56,59,161) ОСОБА_7. була виписана зі спірної квартири на час навчання, тобто з 01.09.2006р. по 01.06.2008р., на теперішній час зареєстрована у квартирі. Повідомленнями Вільногірського міськвиконкому та Дніпропетровської обласної державної адміністрації (ар.с.80,81,93,94) надаються роз’яснення щодо мінімального розміру середньої забезпеченості громадян жилою площею, необхідного для укладення окремого договору найму жилого приміщення. У відповідності до повідомлення КП «БТІ» (ар.с.142) чоловік позивача ОСОБА_1. – ОСОБА_8. має у спільній частковій власності квартиру у АДРЕСА_1. Згідно повідомлення КП «ВО ЖКГ» (ар.с.146) ОСОБА_1. у спірній квартирі тривалий час не проживає, мешкає разом з дитиною у АДРЕСА_4 її дитина ОСОБА_8, 29.05.2004р., у спірну квартиру не зареєстрований, оскільки квартиронаймач ОСОБА_2 не надає на це згоду, посилаючись на те, що подав позов до суду про зняття з реєстрації ОСОБА_1.

З огляду на вищенаведене суд  доходить наступних висновків.

У відповідності до ст.107 ЖК України, на яку посилається відповідач в обґрунтування свого зустрічного позову, член сім’ї наймача, який вибув на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. Крім того, п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985р. №2 «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із послідуючими змінами) роз’яснює, що відповідно до ст.107 ЖК України особа втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття на інше постійне місце, на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення тощо).

Під час судового розгляду справи суд переконався у тому, що позивачі кілька років тому (позивач ОСОБА_6. у 2001р., позивач ОСОБА_1. у 2003р.) добровільно залишили спірне жиле приміщення, вибули на інше постійне місце проживання, перевезли туди свої речі, мешкають там з членами своєї сім’ї, тобто протягом тривалого часу не користуються спірною квартирою, не виявляють інтересу до неї, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Доказів здійснення перешкод позивачам у користуванні житлом з боку відповідача суду не надано. Крім того, у відповідності до ст.61 ЖК України, на яку посилаються позивачі у своїх позовах, ОСОБА_6. і ОСОБА_1. постійно разом з квартиронаймачем АДРЕСА_2 не проживають, спільне господарство не ведуть, тому не можуть вважатися його членами сім’ї. Відомості КП «БТІ» (ар.с.72)  про відсутність у  власності  позивачів нерухомого майна самі по собі не свідчать про збереження за ними права користування спірною квартирою.

Відповідно до діючого законодавства позивач ОСОБА_1. та її  дитина мають право користуватися житлом, яке перебуває у власності чоловіка позивача, своїм місцем проживання позивач протягом розгляду справи називала житло чоловіка, її пояснення про розпад сім’ї ніякими доказами не підтверджені.

Ствердження представника позивача ОСОБА_6. про збереження за ОСОБА_6права на житло протягом його роботи в іншій місцевості суд вважає безпідставними.

У відповідності до ст.71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутньою особою понад 6 місяців у разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, але як слідує зі змісту п. 11 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, під особливими умовами та характером роботи мається на   увазі робота членів екіпажів суден, працівників геологічних, розвідувальних партій, експедицій, та інших працівників, діяльність яких пов’язана з постійним пересуванням. Робота відповідача за трудовим договором у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» у м.АДРЕСА_2 не  відповідає зазначеним особливостям, тому  немає жодних підстав вважати відсутність відповідача  у спірному жилому приміщення на протязі 8 років тимчасовою і такою, що дає право на зберігання за ним спірного жилого приміщення.

Часткова оплата позивачами житлово-комунальних послуг, які нараховуються по спірній квартирі, також не може  вважатись проявою інтересу до житла, оскільки внесення незначних сум при суттєвій заборгованості може розцінюватись лише як створення видимості  утримання ними житла. Так, у 2005р. при наявності заборгованості по всіх платежах у сумі 3979гр. позивач ОСОБА_1.  тричі за рік внесла платежі на загальну суму 80гр.,  позивач ОСОБА_6 –  у сумі 140гр.; станом на  01.08.2006р. заборгованість складала 3392гр., за цей період ОСОБА_1. внесла 92гр., ОСОБА_6. – 450гр.

 Крім того, позовні вимоги позивачів ОСОБА_1. та ОСОБА_6. щодо укладення окремих договорів найму жилого приміщення не підлягають задоволенню і з тих підстав, що не можуть бути виконані умови ст.ст.63,104 ЖК України, оскільки  спірна квартира складається з 1 ізольованої кімнати, де проживає третя особа ОСОБА_7., яка має право з урахуванням її захворювання на окреме жиле приміщення, та 2 суміжних кімнат, до того ж загальна жила площа квартири становить 37,3кв.м, що не відповідає розміру, встановленому для надання одній особі згідно діючого законодавства України.

З урахуванням того, що малолітній син позивача ОСОБА_1. з народження постійно мешкає з батьками за місцем їх проживання, відсутні підстави для його реєстрації  до спірної квартири.

    Таким чином, відповідачем доведено, що позивачі вибули на інше постійне місце проживання, де мешкають разом з членами своєї сім’ї, втратили право користування спірним жилим приміщенням з моменту їх вибуття, пред’явлення ними позовів носить формальний характер, свідчить про бажання створити  видимість інтересу до спірного житла і не направлені  на фактичне користування квартирою за її призначенням.

Згідно ст.ст.84,88 ЦПК України з відповідача у разі задоволення позову підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені позивачем.

Позовні вимоги ОСОБА_1. таОСОБА_6. залишені без задоволення, тому їх судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Судові витрати ОСОБА_2 як позивача за зустрічним позовом  складаються  з оплати судового збору у сумі 8гр.50коп., витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 7гр.50коп.  та витрат на оплату допомоги адвоката у сумі 70гр., підтверджені документально (ар.с.47,50) і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів в солідарному порядку.

       Керуючись ст.ст. 10,11, 84, 88, 212, 213,215 ЦПК України,  ст.107 ЖК України, суд

                                                             В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірськ» про вселення до квартири, зміну договору найму жилого приміщення та паспортну реєстрацію малолітньої дитини і у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2, КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірськ» про зміну договору найму жилого приміщення  відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задовольнити.

      Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_3 з моменту їх вибуття на інше постійне місце проживання.  

 Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., уродженки АДРЕСА_3 яка  працює на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», мешкає уАДРЕСА_4 ідентифікаційний номерНОМЕР_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3р.н., який працює у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» (мАДРЕСА_2, мешкає уАДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5р.н.,  який мешкає у м.АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2,  у відшкодування його судових витрат  86гр.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення направити в порядку ст.222 ЦПК України позивачу ОСОБА_6., відповідачу КП «ВО ЖКГ», представник якого не приймав участь в останньому судовому засіданні, та третій особі ОСОБА_7.

СУДДЯ                                            М.Б. БОЛОНІНА