15.04.2010

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа № 2-а-805/2010 р.

15 квітня 2010року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум’янцевої Н.О.

при секретарі Ляшик С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та стягення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії та стягення моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 11 червня 2009року він знаходився у Миколаївському обласному центрі зайнятості та був затриманий оперативною групою Центрального районного відділу міліції. Потім його доставили до відділу міліції де з ним була проведена профілактична бесіда щодо недопустимості з його боку антигромадської поведінки. З чим він категорично не згоден, оскільки антигромадської поведінки він не допускав, адміністраивних правопорушень не скоював. Вищевказані дії ображають честь та гідність, викликали душевний біль та страждання, тому вважає що відповідач повинен сплатити на його користь заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 3000грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши думку позивача, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

11 червня 2009року до Центрального РВ надійшло повідомленя від ОСОБА_2 про прийняття мір до двох незнайомих чоловіків, яки у службовому приміщенні Обласного центру зайнятості вчинили скандал, розкидали документи, у грубій формі звертались та ображали працівників. Вказаними особами виявились ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які були опитані та з ними була проведена профілактична бесіда про неприпустимість антигромадської поведінки.

Відповідно до Закону України «Про міліцію» N 565-XII від 20.12.1990р. (надалі Закон №565), зокрема до статті 2, встановлені основні завдання міліції: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Стаття 5 Закону №565 говорить про те що міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

З досліджених матеріалів та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_1 єдиний, хто був доставлений до Центрального районного відділу міліції для надання пояснень.

Доставлення позивача у відділ не мало обгрунтування, оскільки усі особи причетні до даного випадку, а саме заявник, ОСОБА_3, свідки, опитувались на місці.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.06.2009р. зазначено, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була проведена профілактична бесіда про неприпустимість антигромадської поведінки.

В своїх запереченнях представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 було запрошено до Центрального райвідділу, де останній надав письмові пояснення, та з ним з метою попередження можливих правопорушень та з метою правового виховання населення була проведена профілактична бесіда.

Однак з листа-відповіді з ММУ УМВС України в Миколаївській області від 23.10.2009р. наданному на звернення ОСОБА_1, листа-відповіді з Державного центру зайнятості від 30.07.2009р., постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.06.2009р. вбачається, що з ОСОБА_1 була проведена профілактична бесіда про неприпустимість антигромадської поведінки.

Дані дії посадових осіб Центрального райвідділу міліції, протиричать законодавству, оскільки посатновами про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.06.2009р. та 18.02.1010р. дії ОСОБА_1 не були визнані протиправними та не виявлено ознак правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП «Дрібне хуліганство».

Статею 28 Конституції України передбачено, що кожен громадяним має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.

Статею 11 Закону №565 передбачені права міліці, до яких зокрема входить виклик громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку; виявлення і ведення обліку осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки.

Тобто Законом №565 чітко встановлено коло осіб та спосіб впливу – це особи, які підлягають профілактичному впливу та офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки.

ОСОБА_1 в даному випадку є особою, яка була причетна до певного конфлікту, опитана разом з іншими учасниками та свідками, та у відношенні якої не складався протокол про адміністративне правопорушення, дії якої не були визнані протиправними і в діях якої не було виявлено ознак злочину.

Також правове виховання населення полягає у розповсюдженні певної інформації, попереджень, листівок, надання консультацій, проведення семінарів, тощо, проведення профілактичних бесід не є засобом правового виховання населення, а є засобом впливу на конкретних осіб.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконноми рішеннями, діями чи бездіяльностю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення компенсації моральної шкоди частково у розмірі – 100 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та стягення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати дії Центрального районого відділу Миколаївського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України у Миколаївській області щодо проведення з ОСОБА_1 профілактичної бесіди про недопустимість антигромадської поведінки – неправомірнними.

Стягнути з Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої йому моральної шкоди у розмірі 100 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

Суддя Ленінського районного суду

м. Миколаєва Н.О. Рум’янцева