27.07.2010

П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа № 2-а-802/2010 р.

27 липня 2010року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум’янцевої Н.О.

при секретарі Ляшик С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу по роботі з об’єднанням громадян ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради, Миколаївського міського голови, ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, визнання неправомірною дію та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу по роботі з об’єднанням громадян ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради, Миколаївського міського голови, ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, визнання неправомірною дію та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 30 жовтня 2009року від подавав звернення у відділі звернень ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради та був направлений до начальника відділу по роботі з об’єднаннями громадян. Начальник вказаного відділу ОСОБА_3 на його звернення до неї українською мовою відповідача незрозумілою мовою. Він тричі просив спілкуватись з ним на державній мові, однак відповідач не реагувала та говорила незрозумілою мовою. У зв’язку з чим він написав скаргу на начальника відділу по роботі з об’єднаннями громадян. Вважає що у зв’язку з такими діями відповідача, він був позбавлений можливості отримати інформацію українською мовою, у нього погіршується стан здоров’я, він вимушений звертатись до суду, що викликає у нього душевний біль та моральні страждання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що на запитання позивача відповіла «да», на що він одразу ж почав кричати та ображати, говорючі, що не розуміє на який мові вона говорить.

Представник міського голови та Виконкому ММР у судовому засіданні 16.04.2010р. позов не визнав, вважає його безпідставним та таким що не підлягає задоволенню. На наступні судові засідання не з’явився, був повідомлений належним чином. Від нього двічі надходили клопотання про перенесення слухання справи, однак поважної причини за якою він не може бути присутнім у судовому засіданні не вказано, відповідних документів до клопотань не подано.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що були присутні при даному випадку. ОСОБА_3 дійсно розмовляла російською мовою, а коли підійшов ОСОБА_1 та попросив її говорити українською мовою, вона відмовилась.

Суд заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 10 Конституції України від 28.06.1996р. говорить: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.».

Стаття 3 Закону України «Про мови в Українській РСР» N 8312-XI від 28.10.1989 (надалі Закон №8312-11) говорить про те що, Українська РСР створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці.

В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні ОСОБА_6, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.

Згідно статті 4 Закону №8312-14 - мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови. Українська РСР забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) N 10-рп/99 від 14.12.1999р. (надалі Рішення №10-рп/99) - Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.

Згідно чинного законодавства України, зокрема Рішення №10-рп/99, яке є остаточним та оскарженню не підлягає – українська мова є обов’язковою при здійсненні повноважень органами місцевого самоврядування та органами державної влади, використання будь якої іншої мови допускається лише поряд з державною.

Таким чином виходячи з вищевикладеного, посадова особа при виконанні своїх повноважень повинна користуватись державною мовою.

Листами-відповіддями наданими Миколаївським міським головою, фактично визнано те що, ОСОБА_3 спілкувалась російською мовою, та на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 30.10.2009р. їй було зроблено відповідне зауваження (лист від 25.11.2009року, а.с.2) та на підставі звернення ОСОБА_1 від 10.12.2009р. ОСОБА_3 була наказана та попереджена про неприпустимість подібної поведінки (лист від 05.01.2010р. а.с.16).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконноми рішеннями, діями чи бездіяльностю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення компенсації моральної шкоди частково у розмірі – 100 грн. 00 коп..

Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника відділу по роботі з об’єднаннями громадян ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради, Миколаївського міського голови, ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради про визнання неправомірними бездіяльності, дій та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Миколаївського міського голови щодо забезпечення ним додержання ст. 10 Конституції України у ОСОБА_2 комітеті Миколаївської ОСОБА_6.

Визнати неправомірною відмову начальника відділу по роботі з об’єднаннями громадян ОСОБА_2 комітету Миколаївської міської ради ОСОБА_7 щодо спілкування з ОСОБА_1 українською мовою.

Стягнути з ОСОБА_2 комітету Миколаївської ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої йому моральної шкоди у розмірі 100 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

Суддя Ленінського районного суду

м. Миколаєва Н.О. Рум’янцева