14.06.2010

Справа № 2-а-843/2010 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2010 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Рум’янцевої Н.О.,

при секретарі - Ляшик С.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми невиплачених коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми невиплачених коштів відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007-2009 роки в сумі 7575 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача невиплачені кошти відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат в момент виплати.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, в запереченнях до позову позовні вимоги не визнав, просив його не задовольняти. Вважає, що вимоги позивача щодо стягення допомоги безпідставні, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений статею 99 КАС України.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд переходить до наступного.

Встановлено, що позивач є особою, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках, належить до категорії осіб, статус яких визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-12 від 28 лютого 1991року.

При цьому Депратамент праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради (надалі ДПСЗН), де позивач перебуває на обліку, виплачувало позивачу у 2007-2009 роках щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 75 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, одноразова компенсація виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Наявність у позивача права на призначення їй щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 230/96-ВР від 06.06.1996р. виплата щорічної допомоги на оздоровлення особам що приймали участь у ліквідації наслідків, затверджувалась у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про державний бюджет на 2007рік» N 489-V від 19.12.2006р. пункт 30 статті 71, дію статті 48 Закону №796-12 було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) N 6-рп/2007 від 09.07.2007р., зміни щодо зупинення 48 статті Закону 796-12 були визнані неконституційними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від 28.12.2007р. було визначено, що "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II, N 10-рп/2008 від 22.05.2008р., дані зміни були визнані неконституційними.

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, яки виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» N 835-VI від 26.12.2008р. встановлено, що Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМУ №562 суперечить вимогам Закону №796-12, оскільки ним встановлено розмір допомоги як кратну величину стосовно розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є правомірними.

Також необхідно зазначити, що адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру належних виплат замість суб’єкту владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкту владних повноважень - відповідача, а так відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягення з відповідача на користь позивача конкретно визначеної суми.

Судом також встановлено, що законні права позивача були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належну виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення не було повідомлено, тому про факт порушення прав позивачу не було відомо. Також компенсації, пільги і гарантії, права на які передбачені чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.48 Конституції України) та не може бути обмежене, тому строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати. Отже, суд вважає, що строк для звернення до суду позивачем був пропущений з поважних причин, а тому вважає необхідним його поновити та розглянути позов по суті за весь період заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 100, 159, 161-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми заборгованості – задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення не у відповідності до статті 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи» - неправомірними.

Зобовязати Департамент праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради перерахувати, начислити та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

Суддя Ленінського районного суду

м. Миколаєва Н.О. Рум’янцева