Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

м. Хмільник, вул. Столярчука, 4, 22000, (04338) 2-31-50

Справа № 2 –454

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2010 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі: головуючої Білої Л.М.

при секретарі Янюк А.И.

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання третейської угоди недійсною, про скасування рішення Третейського суду від 19 грудня 2006 року , про визнання недійсним договору про порядок володіння та користування будинком, про визнання житлового будинку спільним майном подружжя та його поділ та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання житлового будинку спільним майном подружжя та його поділ. Під час розгляду справи він доповнив свої позовні вимоги і просив поновити строк на оскарження рішення Третейського суду від 19 грудня 2006 року, визнати недійсною третейську угоду від 15 грудня 2006 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо дарування частини житлового будинку №2/2 по вул.. Лисенка в м. Хмільнику і скасувати рішення третейського суду, визнати недійсним договір про порядок володіння та користування будинком від 17 лютого 2007 року, укладений між відповідачами , і просив провести поділ по 1 варіанту первинної судової будівельно - технічної експертизи від 18 лютого 2009 року, згідно якого визнати за ним право власності на прихожу 2-1, кухню 2-2, санвузол 2-3, житлову кімнату 2-4, а також на гараж Д, хлів В, огорожу №1, 1/2 убиральні Е, зазначивши при цьому, що з відповідачкою ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з 25 січня 1983 року. Ще до укладення шлюбу ОСОБА_4 купила половину будинку з відповідною часткою господарчих будівель в м. Хмільнику по вул. Лисенка, 2/2, жилою площею 52,1 кв.м.

Після укладення шлюбу він зробив в будинку перепланування та добудови і оскільки будинок істотно збільшився у своїй цінності, він просив визнати право спільної сумісної власності на житловий будинок по господарськими будівлями і провести його поділ.

Вже під час розгляду справи в суді, в жовтні 2007 року, йому стало відомо, що незважаючи на попередження нотаріусів Хмільницького нотаріального округу Вінницької області не оформляти угоди щодо відчуження жилого будинку по вул. Лисенка, 2/2 в м. Хмільнику, відповідач ОСОБА_4 разом з їх спільною донькою - відповідачем ОСОБА_5 15 грудня 2006 року уклали третейську угоду, згідно якої третейський суд 19 грудня 2006 року виніс рішення про визнання дійсним договору дарування 25/100 частки житлового будинку з відповідною часткою по господарських споруд по вул. Лисенка,2 в м. Хмільнику і відповідно 17 лютого 2007 року уклали договір про порядок володіння та користування будинком з іншим співвласником - ОСОБА_6 Вважає дії відповідачів зловмисною домовленістю, яка

направлена на те, щоб позбавити його права на житло і уникнути його розпер в судовому порядку.

Змінений заявлений позов ОСОБА_4 про виділення йому жил| будинку з господарськими спорудами, який знаходиться по вул. Миру, 68 Петриківці та поділ частини будинку по вул. Лисенка, 2/2 (добудови) в варіанту , згідно якого ОСОБА_3 виділити прихожу 2-1,площею 12,4 и кухню 2-2, площею 10,8 кв.м., гараж Д, хлів в, убиральню Е, 1/2 огорожі № хліви В та 3, огорожу №3 виключити із варіанту поділу, як об’єкти , належать на праві власності їх дочці ОСОБА_5 не визнав повністю посилаючись на те, що він не може проживати у селі в будинку , який потре) капітального ремонту, оскільки ще працює в м. Хмільнику і вважає, заслуговує на кращий варіант зі всієї спірної частини будинку ніж на кухню, тим більше, що ОСОБА_4 вже біля 6-ти місяців проживав| м. Вінниці, а тому житла не дуже потребує.

Відповідач - позивач ОСОБА_4А заявлений до неї позов не визнав повністю, посилаючись на те, що вимоги позивача стосуються тієї часі] будинку, яка їй вже не належить, а належить їхній дочці - ОСОБА_8 (ОСОБА_9

Вважає, що твердження позивача ОСОБА_3 про те, що він здійснив перепланування, добудову до будинку та побудував господарські споруди) відповідає дійсності і не підтверджені доказами.

В свою чергу звернулася з зустрічним позовом про поділ придбано період шлюбу жилого будинку з господарськими спорудами по вул. Миру, с. Петриківці Хмільницького району, в якому просила виділити цей буді ОСОБА_3 і стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 12 гривень. В послідуючому, змінила позовні вимоги, просила провести ш добудови по варіанту №2 додаткової судової будівельно - технічної експерт від 26 квітня 2010 року і виділити у власність ОСОБА_3 прихожу| 1,площею 12,4 кв.м, кухню 2-2, площею 10,8 кв.м., гараж Д, хлів в, убирали Е, 1/2 огорожі №1, а хліви В та 3, огорожу №3 виключити із варіанту поділу об’єкти , які належать на праві власності їх дочці ОСОБА_5, а ті житловий будинок з господарськими спорудами, які знаходяться по вул. М 68 в с. Петриківці Хмільницького району.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 0.1 визнала повністю, просила суд відмовити у задоволенні заявленого ним позі про що надала суду заперечення. У запереченні посилається на те, що стала власником тієї частини будинку, яка належить її матері до шлюб; батьком, підстав для визнання прав батька - ОСОБА_3 на цю час будинку немає, факт дарування був відомий йому ще в грудні 2006 року, рішення третейського суду відповідає вимогам закону.

Просила розгляд справи провести за її відсутності .

Відповідач ОСОБА_6 просила також провести розгляд справи зі відсутності. При винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матері: справи, прийшов до наступного:

Судом встановлено і такі факти та відповідні їм правовідносини:

Матеріалами справи встановлено і не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували зареєстрованому шлюбі з 25 січня 1983 року (а.с. 6).

Ще до укладення шлюбу відповідачка ОСОБА_4А.(ОСОБА_10А) (а купила половину будинку з відповідною часткою господарчих будівель, знаходиться в м. Хмільнику по вул. Лисенка,2/2 (а.с. 8,9).

Рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради №50 березень 1998 року ОСОБА_10 дозволено згідно плану частини будинку провести добудову розміром 10,16м х5,50 м .(а.с. )

Договором про порядок володіння та користування будинком від лютого 2007 року доведено, що між відповідачами ОСОБА_5 (ОСОБА_4) А,І ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було встановлено порядок користуваї

житловим будинком по вул. Лисенка в м. Хмільнику згідно якого, частина будинку, яка належала ОСОБА_4 і яку вона придбала до шлюбу знаходиться в володінні і користуванні ОСОБА_5, добудова - у володінні і користуванні ОСОБА_4, , а у володінні і користуванні ОСОБА_6О - належна їй частина будинку за №2 (а.с. 25).

Із листа комунального підприємства ВОБТІ (а.с. 32) слідує, що 22 жовтня 2007. року на адресу суду надійшла ксерокопія рішення третейського суду, згідно якого 25/100 будинковолодіння по вул. Лисенка, 2 належить ОСОБА_11

Рішенням Третейського суду від 19 грудня 2006 року і матеріалами справи цього ж суду, доведено, що цим рішенням визнано дійсним договір дарування 25/100 часток (ідеально) житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель за №2 по вул. Лисенка в м. Хмільнику, укладений 7 грудня 2006 року і за ОСОБА_11 визнано право власності на вказане майно (а.с. 34)(а.с. 72-84).

Заявами ОСОБА_3 і фіскальними чеками Хмільницького ВУПЗ про відправлення рекомендованих листів на адресу приватних і державних нотаріусів (а.с. 45-50) доведено, що ОСОБА_3 звертався з проханням не оформляти угоди щодо відчуження житлового будинку відповідачем ОСОБА_4

Договором купівлі - продажу житлового будинку від 21 вересня 1999 року доведено, що ОСОБА_4 купила житловий будинок з господарськими будівлями по вул.. Миру, 68 в с. Петриківці Хмільницького району (а.с.57).

Актом прийомки в експлуатацію 26 серпня 1999 року (а.с. 100) доведено, що були прийняті в експлуатацію житлові добудови розміром 10,35м х 7,35м , веранда (2,95м х2,90м) та переобладнане приміщення 2-6.

Рішення виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 31 серпня

споруди: гараж, літню кухню з погребом під нею, хлів (4,47м х 1,75 м), хлів (2,20м х1,75м), дворову вбиральню «Е» (а.с. 260).

У відповідності до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України “ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок » №7 від 4 жовтня 1991 року ( ОСОБА_12 змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду №13 від 25 грудня 1992 року №15 від 25.05.1998 року) будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний згідно зі ст.,25 КПШС спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат.

Суд не приймає до уваги твердження позивача ОСОБА_3 про те, що житловий будинок під час шлюбу істотно збільшився в своїй цінності внаслідок його трудових та грошових затрат, оскільки ним було зроблено в будинку перепланування та добудови, а саме кухню 2-6 переплановано в житлову кімнату площею 9,3 кв.м, санвузол - 2-5 на коридор площею 6,4 кв.м,, в кімнаті 2-7 було замінено вікно, в будинку перероблено опалення і добудовані нові приміщення.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі сторони позивача ОСОБА_3 не надано достатніх доказів того, що к) (а.с.7) саме за рахунок його трудових та грошових затрат істотно збільшилась у ціні та ' частина будинку, яка була придбана ОСОБА_4 ще до укладення шлюбу. Його пояснення в цій частині спростовуються доказами , наданими зі сторони відповідача ОСОБА_4, а саме фотографіями і поясненнями ОСОБА_4, оглядом будинку, проведеним 23 листопада 2009 року, з яких слідує, що ніякого перепланування кухні 2-6 в житлову кімнату та санвузла 2-5 на коридор не і від 17 проводилось, оскільки згідно Правил утримання жилих будинків та де) А.О.1 прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспом України 17 травня 20058 року№7 за № 927/11207 до елементів перепланування

т •• 1 П --------^ ААГ — . А Г-. ’~1 А ГД

жилих приміщень належать перенесення і розбирання перегородок, перенесен і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів інше.

Жодних із цих робіт позивачем не виконано. Із приміщень 2-6, (кухні) винесені (відрізані) газова плита, котел та колонка і умивальник, приміщення 2-5 (санвузол) забрані і винесені санвузли і ці приміщення ста використовуватись як жила кімната і коридор (кладовка).

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання спільним майн подружжя частини будинку, яка була придбана відповідачем ОСОБА_4 укладення шлюбу з відповідачем, вважає її власністю ОСОБА_4 ( ст. Кодексу про шлюб та сім»ю УРСР) і яку відповідач відчужила шлях дарування їх спільній дочці - відповідачу ОСОБА_5 (ОСОБА_11О.) згідно рішення Третейського суду.

Заявлений позивачем позов в частині поновлення строку на оскарження рішення Третейського суду, визнання третейської угоди недійсною і скасування рішення Третейського суду суд вважає можливим задоволити зі слідуючих підстав:

Позивач ОСОБА_3 посилається на те, що про існування рішення Третейського суду він дізнався із відзиву на позов та доданої до нього копію договору про порядок володіння та користування будинком від 17 лютого 2| року, а з самим текстом рішення лише тоді, коли воно надійшло на запит су Це твердження позивача не спростовано жодними доказами і підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом, із яких слідує, що дій відповідачем надано заперечення на позов і додано вищезазначений договір, дійсно мали місце обставини, на які посилається позивач, а тому суд вважає, ОСОБА_3 пропустив строк на оскарження рішення Третейського суд) поважної причини .

За положенням ст.5 Закону « Про третейські суди» юридичні та фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь - який спір, виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського су за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього законом.

За змістом ст.2 вказаного закону - третейська угода - це угода сторін в передачу спору на вирішення третейським судом. Тобто, однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.

Судом встановлено, що 7 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 було укладено договір дарування частки у праві власності на житлового будинок у простій письмовій формі.

15 грудня 2006 року сторони уклали третейську угоду про передачу розгляд і остаточне вирішення в Третейському суді спору про визнання дійсне договору дарування 25/100 часток житлового будинку з відповідною частка господарських будівель за №2 по вул. Лисенка в м. Хмільнику. Рішення Третейського суду від 19 грудня 2006 року позовні вимоги задоволені повністю і визнаний дійсним вищезазначений договір дарування і за ОСОБА_11 визнано право власності на вищезазначене майно.

Таким чином, на рішення третейського суду був переданий не спір належне оформлення права власності на майно, оскільки дарувальник, дім добровільно, не може ухилитись від нотаріального посвідчення договору примус в даному випадку є недопустимим. А тому третейську угоду визнати недійсною і відповідно до ст. 51 Закону України « Про Третейа суди» підлягає скасуванню і рішення Третейського суду від 19 грудня 2006 р( і відповідно укладений на підставі цього рішення договір про порядок володіння та користування будинком від 17 лютого 2007 року, як такий, що пору] законні права та інтереси ОСОБА_3, яким заявлено позов про ш спільного майна подружжя, оскільки ОСОБА_4 розпорядилася і майном,] було набуте ними за період спільного проживання.

У ст. 22 КПШС містилася норма , за якою майно, набуте подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, подружжя може ділити лише те, що було набуто ними в період шлюбу, а це - добудова загальною площею 50 кв.м, що складається з приміщень 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 та по господарських будівель і споруд: хлів В, хлів в, д- гараж, Е- убиральня, ж - літня кухня, П/Ж - льох, 3- хлів, огорожа №1, огорожа №3.

Допитані в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, кожен окремо, показали, що вони в різний час, починаючи з 1983 року запрошувались ОСОБА_3І для виконання різних будівельних робіт і він з ними особисто розраховувався. Працювали вони і на спорудженні добудови і різних по господарських будівель. До цього ніяких інших по господарських будівель на земельній ділянці не було. Деякі з них доставляли будівельні матеріали, за які також розраховувався ОСОБА_3

Покази даних свідків спростовують твердження ОСОБА_4 в тій частині, що будівельні матеріали придбані за її особисті кошти, а господарські будівлі були побудовані ще до шлюбу з ОСОБА_3

В подальшому, відповідач ОСОБА_4 все ж погодилась на поділ прибудови і господарських споруд, визнавши право позивача ОСОБА_3 на 1/2 частину цього майна, за виключенням хлівів В, 3 та огорожі №3, які вона подарувала дочці - відповідачу ОСОБА_5

Проведеною у даній справі додатковою технічною експертизою, варіанти розподілу якої погоджено з Управлінням містобудування та архітектури Хмільницької міської ради, запропоновано 2 варіанти поділу прибудови до АДРЕСА_1 з по господарськими будівлями та спорудами.

Суд вважає можливим застосувати другий варіант поділу, згідно якого одній стороні — ОСОБА_3 виділити і за ним визнати право власності на 1/2 частину прибудови кв. №2 і по господарських приміщень по вул. Лисенка,2 в м. Хмільнику Вінницької області, загальною вартістю 54 113,50 гривень , а саме на : санвузол 2-3 площею 3,5 кв.м, житлову кімнату 2-4 площею 23, 3 кв.м, літню кухню Ж, льох П/Ж, хлів 3, 1/2 огорожі №1, 1/2 огорожі №3, а другій стороні - ОСОБА_4 виділити і за нею визнати право власності на 1/2 частину прибудови квартири АДРЕСА_2, загальною вартістю 49 899,50 гривень, а саме на : прихожу 2-1 площею 12,4 кв.м, кухню 2-2 площею 10,8 кв.м, гараж Д, хлів в, хлів В, убиральню Е, 1/2 огорожі № 1,1/2 огорожі № 3, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію в різниці долей в сумі 3 852,18 грн.

Відповідно до висновку названої експертизи ОСОБА_3 слід зобов’язати закласти дверні отвори між приміщеннями 2-2 та 2-3, 2-1 та 2-4, улаштувати дверний отвір між приміщеннями 2-3 та 2-4, улаштувати подвійні двері або дверний отвір з прибудовою тамбур - шлюзу для входу в приміщення 2-4, а також виконати будівельні роботи по улаштуванню окремих систем інженерних мереж, а ОСОБА_4 улаштувати дверний отвір з прибудовою тамбур - шлюзу, або подвійні двері в приміщення 2-2.

Суд не погоджується з вимогою позивача-відповідача ОСОБА_4 про виділення їй частини добудови, яка складається з житлової кімнати 2-2 та санвузла, а ОСОБА_3 - прихожої 2-1, кухні 2-2 з врахуванням того, що у її власності знаходиться частина житлового будинку з житловими приміщення тоді як ОСОБА_3 будуть виділені тільки підсобні приміщення.

Що стосується заявленого позову ОСОБА_4 про поділ житлового будинку з господарськими спорудами, які знаходяться по вул. Миру, 68 Петриківці Хмільницького району Вінницької області , суд приходить наступного:згідно висновку первинної судової будівельно – технічної

експертизи від 18 лютого 2009 року (а.с. 175) розподіл його в натурі відповідно до ідеальних часток 1/2 та 1/2 є неможливим , а дійсна вартість 1/2 частки складає 12 478 грн. 50 коп. Згідно п. 25 Постанови пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання і недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна, що є об’єкті права спільної сумісної власності подружжя, а те, що цей будинок - спілі власність сторонами не оспорюється, зокрема неподільної речі, судам необхідно, застосовувати положення ч.4,5 ст.71 СК України щодо обов’язкової зп одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попередні внесення відповідної грошової суми другим з подружжя на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може м місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення одного з них суду з таким позовом (ст. ПЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Оскільки жодний з бувшого подружжя не вчинив таких дій, суд необхідним залишити це майно без реального поділу в їх спільній части власності в співвідношенні 1/2 та 1/2.

Згідно ст.88 ЦПК у випадку часткового задоволення позову, судові ви присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог відповідачеві - пропорційно до частини вимог, у задоволенні яких позитивно відмовлено. Оскільки в даному випадку сторони по справі - ОСОБА_4 ОСОБА_4 були одночасно і позивачами і відповідачами, позови яких задоволені частково, ними порівну проплачено первинну експертизу, суд вві за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 506 гривень проведення додаткової судової будівельно - технічної експертизи, які проплачені нею особисто. Понесені ними інші судові витрати віднести рахунок.

На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 218 ЦПК України, ст.ст. 25 КПШС України, ст. 62, 70, 71 Сімейного Ко, України, ст.ст. 5, 51 Закону України « Про третейські суди», Постаної Пленуму Верховного суду України « Про практику застосування су; законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок 4 жовтня 1991 року , № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , суд, -

ВИРІШИВ:

Заявлений позов ОСОБА_3 в частині про визі спільним майном подружжя 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Хмільнику Вінницької області по вул. Лисенка, 2/2 та розподіл його в натурі задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину прибудови житлового будинку квартири АДРЕСА_3 загальною вартістю 54 113, 50 грн., а саме на : санвузол 2-3 площею 3,5 кв.м, житлову кімнату 2-4 площею 23, 3 кв.м, літню кухню Ж, льох П/Ж, хлів З, Л огорожі №1, 1/2 огорожі №3.

Зобов’язати ОСОБА_3 закласти дверні отвори між приміщеннями 2-2 та 2-3, 2-1 та 2-4, улаштувати дверний отвір між приміщеннями 2-3 та 2-4, улаштувати подвійні двері або дверний отвір з побудовою тамбур - шлюзу для входу в приміщення 2-4, а також виконати будівельні роботи по улаштуванню окремих систем інженерних мереж.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину прибудови житлового будинку квартири АДРЕСА_4, загальною вартістю 49 899,50 гривень, а саме на : прихожу 2-1 площею 12,4 кв.м, кухню 2-2 площею 10,8 кв.м, гараж Д, хлів в, хлів В, убиральню Е, 1/2 ого орожі № 1,1/2 огорожі № 3.

Зобов’язати ОСОБА_4 улаштувати дверний отвір з шбудовою тамбур - шлюзу, або подвійні двері в приміщення 2-2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ндріївни компенсацію в різниці долей в сумі 3 852,18 грн.

Поновити строк на оскарження рішення третейського суду при товарній універсальній біржі від 19 грудня 2006 року.

Скасувати рішення третейського суду від 19 грудня 2006 року, яким визнано дійсним договір дарування 25/100 частки ( ідеально) житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по вул. Лисенка, 2/2 в . Хмільнику, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_11 право власності на 25/100 частки ідеально) житлового будинку з відповідною господарських будівель за № 2/2 по вул. Лисенка в м. Хмільнику Вінницької області.

Визнати недійсним договір про порядок володіння та користування будинком від 17 лютого 2007 року, що укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_21 та ОСОБА_6.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку з господарськими спорудами, які знаходяться по вул. Миру, 68 в с. Петриківці Хмільницького району Вінницької області відмовити в зв'язку з неможливістю його поділу, залишивши це майно у їх спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 506 гривень за проведення додаткової судової будівельно - технічної експертизи.

Понесені сторонами інші судові витрати віднести на їх рахунок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: