Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

м. Хмільник, вул. Столярчука, 4, 22000, (04338) 2-31-50

Справа № 2 -732

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі: головуючої Білої Л.М.

при секретарі Янюк А.Й.

з участю адвоката

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду7 України в м. Хмільнику , в якому, просить: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику щодо відмови зробити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії 1, по III групі інвалідності - не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановлених ч.1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2009 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.12. 2009 року і до 1 .06.2010 року; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії |1, інваліду III групи - 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 11.12. 1009 року. В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Положенням ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 53177с від 3 квітня 2008 року, (а.с. 6 ), а також являється інвалідом III групи, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.9) , а тому розмір її пенсії не повинен бути нижче шести мінімальних пенсій за віком та повинен становити 2 988 грн. Крім того, позивач посилається на ст. 50 вказаного Закону України про те, що особам, які відносяться до першої категорії, інвалідів третьої групи призначається додаткова пенсія за шкоду нанесену здоров'ю у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком та повинен становити 249 грн. на місяць. В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Своїм листом від 16.12.2009 року УПФ у м. Хмільнику - Відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, а тому вона змушена звертатися до суду з даною позовною заявою.

Представник відповідача - Пенсійного фонду України у м. Хмільнику подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В наданих суду раніше письмових запереченнях вказував на те, що вимоги щодо перерахунку пенсії не можуть бути задоволені через відсутність правових підстав. У 2009 - 2010 роках Конституційним судом України не приймалось ніяких рішень щодо неконституційності актів законодавства, за якими позивачу визначено ( перераховано) розмір пенсії. Вважає, що порушення прав відповідача викликано не протиправними діями УПФУ, а неузгодженістю та суперечливістю актів законодавства.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А № 153177 с, виданим 3 квітня 2008 року. Згідно із довідкою МСЕК № 000340 позивача визнано безстроково інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії.

Відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.2001 року № 796-Х1І в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності від 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія - становить 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, провадиться відповідно до правил та загальних підстав Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 796 були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2008 року у всіх випадках пенсії для інвалідів ІП, групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія становила інвалідам III групи 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак 22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення, яким вищезазначені зміни до Закону № 796 були визнані

неконституційними, оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином з 01.01.2004 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року у зв'язку з набранням чинності рішенням Конституційного Суду України спірні відносини регулюються відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими у позивача існує право на обчислення та виплату пенсії за вказаний нею період у встановленому Законом розмірі.

Проте відповідач протягом всього часу нарахування пенсії керується постановами КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 Від 16.07.2008 року, в яких були визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи, пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислювалась виходячи з розміру 19,91 грн.

З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача його позиції посиланням на норми підзаконних нормативних актів, а саме визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає, а не постанова.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що даним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - нормативно-правовими іктами змінювати положення законів.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених ним законом.

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування пенсій в порядку, встановленому саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.

Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, зголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття (конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Також в резолютивній частині Рішення від 22.05.2008 року М10-рп/2008 зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про знесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, за конституційними нормами та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. Конституції України.

Виходячи з цього, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсії в розмірі, встановленому постановами КМУ, неправомірними.

Зі змісту ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Отже, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідач повинен керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки обчислення і призначення державної та додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм для обрахунку пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

Окрім того, відповідно до ч. З ст. 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Закон України «Про прожитковий мінімум» дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Зі змісту ст.ст. 1,2 вказаного закону випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. З ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Отже, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідач повинен керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки обчислення і призначення державної та додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм для обрахунку пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

Окрім того, відповідно до ч. З ст. 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня становлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон країни «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Закон країни «Про прожитковий мінімум» дає визначення прожитковому мінімуму, складає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування ж реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Зі змісту ст.ст. 1,2 вказаного закону випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. З ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та помоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений юном. Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне посування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового шуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, тому при розрахунку державної (основної) та додаткової сій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про державний бюджет». При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином з 01.01.2004 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року у зв'язку з набранням чинності рішенням Конституційного Суду України спірні відносини регулюються відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими у позивача існує право на обчислення та виплату пенсії за вказаний нею період у встановленому Законом розмірі.

Проте відповідач протягом всього часу нарахування пенсії керується постановами КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, в яких були визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислювалась виходячи з розміру 19,91 грн.

З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача його позиції посиланням на норми підзаконних нормативних актів, а саме визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає закон, а не постанова.

Відповідно до п.6 ч.І ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених цим законом.

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування пенсій в порядку, встановленому саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.

Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закон;; України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які з - рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційним!1 оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Також в резолютивній частині Рішення від 22.05.2008 року М10-рп/2008 зазначено, її положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), визнання неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, за конституційними нормами та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та1 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень 22 Конституції України.

Виходячи з цього, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсій у розмірі, встановленому постановами КМУ, неправомірними.

Зі змісту ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 випливає, що при визнач розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ї основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Разом з тим, не підлягає застосуванню і ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», виходячи з того, що за її нормою Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50 54 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-Х1, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на правових нормах і підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню за вирахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат пенсії.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне і страхування», ст.ст. З, 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області щодо перерахунку призначеної ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій.

і Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 11.12.2009 року по 1.06.2010 року відповідно до статей 10, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ державну пенсію, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % знімальної пенсії за віком згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік, за виключенням здійснених правлінням пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області за цей період таких виплат.

Судові витрати покласти на сторони по справі.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано потягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: