Справа № 461/11355/15-к Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 11-сс/783/487/16 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 рокуколегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Марітчака Т.М., Стельмаха І.О.,

при секретарі Мельниченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2016 року,

з участю прокурора Немирівського О.Ю.,

захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_1

встановила:

цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 23:00 год. по 07:00 год.

Також, покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язки:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

-не залишати місця постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду з 23:00 год. по 07:00 год.;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_1, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Визначено також строк дії ухвали два місяці, до 03 жовтня 2016 року.

ОСОБА_1 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.15 – ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України (матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140000000301 10 липня 2015 року).

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що обраний запобіжний захід є занадто суворим, а тому стосовно підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою належним чином вмотивовані та підтверджені документально обставини, викладені у запереченні на клопотання про застосування запобіжного заходу, які свідчать про можливість та наявність достатніх правових підстав застосувати щодо ОСОБА_1, більш м’який запобіжний захід, зокрема - особисте зобов’язання.

Наголошує, що суд не врахував того, що свої процесуальні обов’язки ОСОБА_1 виконує належним чином: за викликом слідчого для допиту в якості свідка являвся вчасно, від явки для вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу не ухилявся, від суду не переховується і не планує цього робити, вчасно прибуває у судові засідання, за межі Львівської області без потреби не виїжджає (окрім службових потреб та для лікування), постійно мешкає за однією адресою, із свідками у справі стосовно їх показань не спілкувався і наміру такого немає, впливу на них не здійснює (тим більше, наскільки відомо свідки вже допитані та надали покази органу досудового розслідування); досудове слідство триває з 10 липня 2015 року і за цей час ОСОБА_1, жодним чином не впливав на свідків, не робить цього і наразі, документи у справі вилучені під час обшуків та перебувають на зберіганні у слідчого, а тому будь-яким чином вплинути на їх зміст чи зникнення (знищення, сховання або спотворення) не має умислу та взагалі будь-якої можливості.

Акцентує, що ОСОБА_1 не має будь-якої можливості перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, а також не має наміру вчиняти інше кримінальне правопорушення (і вважає, що не вчиняв тих, які інкримінуються органом досудового розслідування), відповідно не може продовжувати вчиняти інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Звертає увагу, що висновки щодо наявності перерахованих у клопотанні сторони обвинувачення ризиків є лише припущеннями, ніякими доказами документально не підтверджуються.

Зазначає, що санкції статей Кримінального кодексу України, які інкримінуються органом досудового розслідування ОСОБА_1, не впливають на застосування запобіжного заходу через відсутність ризиків, які б належним чином обґрунтовувались наявністю відповідних допустимих доказів, а не припущень сторони обвинувачення, а інформація щодо нібито погіршення репутації взагалі виглядає нісенітницею, оскільки 2 серпня 2016 року вручена підозра, і тоді ж вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (після 18.00). Вважає, що фактично репутаційні ризики відсутні, а посилання на зазначені обставини свідчить про ігнорування стороною обвинувачення презумпції невинуватості та свідчить про упередженість та використання необґрунтованих припущень у цьому клопотанні, як загалом і в підозрі про вчинення кримінальних правопорушень.

Вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі не враховано, що будучи обраним громадою селища Івано-Франкове головою, ОСОБА_1 не один рік належним чином виконує свої обов’язки, пов’язані з покращенням умов життя громади на території селища, неодноразово заохочувався за виконувану роботу, претензій ніколи не виникало, жодних ознак протиправності у поведінці підозрюваного ніколи не було, до кримінальної відповідальності не притягувався, проживає разом з дружиною (яка не працює у зв’язку зі станом здоров’я та перебуває на утриманні), донькою (яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і теж перебуває на утриманні), сам періодично лікується від різних хвороб у лікувальних закладах м. Львова та Львівської області, у тому числі періодично відвідує лікаря для отримання консультацій та проходження амбулаторного лікування за кордоном. Також зазначає, що ОСОБА_1 був учасником «Євромайдану» і надає допомогу через волонтерські організації Збройним силам України та іншим військовим формуванням, які виконують бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.

Акцентує, що вказані обставини об’єктивно підтверджуються копіями відповідних документів (грамот, подяк, характеристик, виписних епікризів та інших медичних досліджень), проте необґрунтовано залишені поза увагою суду першої інстанції.

Зазначає, що застосовуючи запобіжний захід, суд залишив поза увагою вимоги рішення Європейського суду з прав людини, які згідно ч.5 ст. 9 КПК України, є обов’язковими для застосування.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2016 року та ухвалити нову, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 покликається на те, що із судовим рішенням не погоджується і вважає, що таке прийнято з грубим та істотним порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що ухвала слідчого судді ґрунтується лише на повідомленні про підозру від 02 серпня 2016 року, а інших аргументів не наведено.

Наголошує, що клопотання слідчого не містить жодних конкретних посилань на факти, а лише припущення.

Акцентує, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя знехтував положеннями ст.ст. 176-178 КПК України та не зважив на те, що слідчий та прокурор не довели обставини, які були б достатніми для необхідності застосування не лише саме цього, але і більш м’якого запобіжного заходу.

Вважає, що слідчий суддя не врахував відсутність доказів, які б вказували на вчинення ним інкримінованих правопорушень, його вік, стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків, репутацію, а обмежився лише припущеннями щодо можливого вчинення злочинів та формальним описом обставин, що характеризують його особу.

Звертає увагу, що слідчий суддя всупереч вимогам чинного законодавства неправомірно обмежив його у праві вільного пересування та піддав необґрунтованому процесуальному примусу.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2016 року, а у клопотанні старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_1 та виступи захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в його інтересах, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 та апеляційну скаргу підозрюваного в повному обсязі, думку прокурора про заперечення апеляційних скарг та залишення оскаржуваної ухвали слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_1 до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, задоволивши клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1, слідчий суддя районного суду обґрунтувала своє рішення тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років, а тому може переховуватись від слідства та суду, незаконними засобами впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім цього, слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він підозрюється, а також дані про особу останнього, який має постійне місце проживання, раніше не судимий та прийшла до висновку за доцільне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 23:00 год. до 07:00 год.

Колегія суддів приходить до висновку, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15 – ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, і є наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, в судовому засіданні в апеляційній інстанції прокурор не довів обставин про недостатність застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж застосовано слідчим суддею.

А тому, на думку колегії суддів, сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється і наявність зазначених ризиків, не можуть бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім цього, колегія суддів вважає, що слідчим суддею, в порушення вимог ст. 178 КПК України, недостатньо взято до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_1, а саме: стан його здоров’я, міцність соціальних зв’язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного та інші обставини.

Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, де будучи обраний громадою головою селища Івано-Франкове, характеризується виключно позитивно, неодноразово нагороджений грамотами та подяками, проживає разом з дружиною, яка не працює у зв'язку із станом здоров'я, донькою, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та знаходяться на його утриманні, сам періодично лікується у медичних закладах м. Львова, Львівської області та за кордоном, є учасником "Євромайдану" і надавав допомогу через волонтерські організації Збройним силам України та іншим військовим формуванням, які виконують бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції, і те, що з моменту вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень пройшов великий проміжок часу і він жодним чином не ухилявся від органу досудового слідства.

Відтак, висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2016 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 більш м’який запобіжний захід відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України ніж той, який зазначений в клопотанні старшого слідчого та застосований слідчим суддею, а саме у вигляді особистого зобов’язання, із зобов’язанням останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого, а також виконувати покладені на нього обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – задоволити, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 23:00 год. по 7:00 год. – скасувати.

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, із зобов’язанням останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого, а також виконувати покладені на нього обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Строк дії покладених обов’язків – до 03 жовтня 2016 року.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1 положення ч.2 ст. 179 КПК України.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання покласти на старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9