Справа № 361/2556/16-к Головуючий у І інстанції Батюк В. В.

Провадження № 11-кп/780/1132/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 19 18.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Дриги А.М., Матюшка М.П.

при секретарі Яремі К.О.

з участю прокурора Сагей Л.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Приморського краю, Російської Федерації; громадянина України; з середньою освітою; не працюючого; не одруженого; зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не одноразово судимий, 29.07.2011 року Олександрійським районним судом Кіровоградської області за ч. З ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, де в порядку ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном: 19.09.2012 року Олександрійським районним судом Кіровоградської області за ч. З ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць звільнений 30.01.2015 року умовно достроково на 1 рік 1 місяць 17 днів, -

засуджено за ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 16.04.2016 року, за правилами ст.72 КК України, зарахувавши йому в строк відбуття покарання, строк попереднього ув’язнення з 16.04.2016 по 30.06.2016 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше 60 днів, тобто по 28.08.2016 року та ухвалено утримувати його Київському слідчому ізоляторі У ДПС України в м. Києві та Київській області.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_2, будучи раніше судимим вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 19.09. 2012 року за ч. З ст.15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України, на шлях виправлення та перевиховання не став, та повторно вчинив новий умисний злочин.

16 квітня 2016 року, приблизно о 12:10, ОСОБА_2, перебуваючи біля під'їзду № 3 будинку № 68 по вул. Короленка в м. Бровари Київської області звернув увагу на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого в нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне відкрите заволодіння належним їй майном, а саме гаманцем котрий був розміщений в її лівій руці.

У той же час ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння гаманцем, належним ОСОБА_4, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного збагачення, діючи повторно, шляхом ривка незаконно відкрито заволодів гаманцем, належним ОСОБА_4, який вона тримала в лівій руці із наявними в ньому грошима в сумі 65 гривень 74 копійки та банківськими картками, після чого указаним вище гаманцем, та грошима розпорядився за власним розсудом, завдавши своїми незаконними діями ОСОБА_4 майнової шкоди у вищевказаному розмірі.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України оскаржуваний вирок вважає таким, що підлягає зміні у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить призначити більш м’яке покарання та застосувати до нього положення ст. 69 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що при винесенні вироку та обранні покарання судом першої інстанції не взято до уваги, що він відшкодував завдані потерпілій збитки, розкаявся у вчиненому, протягом досудового розслідування сприяв розкриттю та розслідуванню кримінального правопорушення. Зазначає, що при призначенні йому покарання, суд першої інстанції не взяв до уваги думку потерпілої ОСОБА_4, яка просила призначити йому покарання не пов’язане із позбавленням волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, оскаржуваний вирок вважає таким, що підлягає зміні у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, в частині призначеного покарання, яке хоч ї не виходить за межі, встановлені відповідною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Просить застосувати до ОСОБА_2 положення ст.69 КК України. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при призначенні міри покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції не взяв до уваги думку потерпілої ОСОБА_4, яка зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 не має та просила призначити покарання ОСОБА_2 не пов’язане із позбавленням волі. Також, міськрайонним судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_2 покарання за раніше вчиненні кримінальні правопорушення відбув повністю, усвідомив негативні наслідки своїх дій.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.

Згідно положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно положень п. 2, 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п.п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення передбачене: ч.2 ст.186 КК України, віднесено до тяжких злочинів.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд першої інстанції, у відповідності до ст.66 КК України, визнав його щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд першої інстанції відніс вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до абз.1 п.8 постави Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, міськрайонний суд врахував те, що останній раніше неодноразово вчиняв умисні корисливі кримінальні правопорушення, не має постійного місця роботи та проживання та обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному, а вимоги апеляційної скарги про призначення більш м’якого покарання із застосуванням положень ст.69 КК України є такими, що не ґрунтуються на законі.

Таким чином доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими та безпідставними, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII), зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Попереднє ув’язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

А отже, строк попереднього ув’язнення, у період з 30.06.2016 року до моменту набрання вироком законної сили, ОСОБА_2 слід зарахувати в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2016 року відносно ОСОБА_2 – без зміни.

У відповідності до вимог ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення, у період з 30.06.2016 року до моменту набрання вироком законної сили, встрок покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Головуючий :

Судді: