ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 року Справа № 912/2248/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Кощеєва І.М., Пархоменко Н.В..

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: ОСОБА_1 – предст., дов.№55/07 від 20.01.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (м. Кропивницький) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2016р. у справі № 912/2248/16

за позовом: публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» (м. Кіровоград)

до: публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (м. Кіровоград)

про: стягнення 30404,18 грн. за договором про постачання електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року у справі №912/2248/16 (суддя Тимошевська В.В.) задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» (м. Кіровоград) до публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (м. Кіровоград) про стягнення 30404,18 грн. за договором про постачання електричної енергії №38М від 21.10.2013р. Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто також 1378,00 грн. судового збору.

           Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» - відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2016р. у справі №912/2248/16 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що рішення повинно бути скасовано з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаржник вважає, що лист позивача №27-07/56 від 07.07.2014р. про прощення боргу в сумі 30404,18 грн. є правочином в розумінні ст.ст. 202, 605 ЦК України. Дія позивача щодо прощення боргу є закінченою в момент її виконання і не носить триваючого характеру. У 2014р. та 2015р. між сторонами були підписані акти звірки взаєморозрахунків, з яких видно, що будь-які зобов’язання з оплати коштів за перевищення договірних величин споживання електроенергії між сторонами відсутні. В порушення ст.ст. 33, 43 ГПК України позивачем не надано доказів в підтвердження доводів щодо не підписання листа про прощення боргу. Обставини заперечення позивачем підписання та направлення листа про прощення боргу не досліджені судом першої інстанції. Сторона звертає увагу на те, що видана 05.06.2014р. головою правління ПАТ «Державний ощадний банк України» довіреність надає начальнику філії Кіровоградського обласного управління ОСОБА_2 повноваження укладати, підписувати правочини цивільно-правового характеру (з правом підпису документів щодо виконання умов договорів), зокрема, для забезпечення господарсько-побутових потреб, у тому числі водо-тепло-електропостачання. Оскільки прощення боргу пов’язане з виконанням умов договору про постачання електричної енергії №38М від 21.10.2013р., підписаного саме начальником філії Кіровоградського обласного управління ОСОБА_2, то останній мав повноваження і на підписання правочину про прощення боргу.

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим з підстав, зазначених у судовому рішенні. Крім того, позивач зазначив, що лист про прощення боргу не підписувався і не обліковувався як фінансова операція, що виключає можливість його застосування. Представник позивач у судове засідання не явився і заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке задоволено колегією суддів.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 21.10.2013р. між публічним акціонерним товариством «Кіровоградобленерго» (Постачальник) в особі начальника структурного підрозділу Кіровоградський міський район електричних мереж на підставі довіреності №3179/07 від 30.04.2013р. і Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Споживач) в особі начальника структурного підрозділу Кіровоградське обласне управління на підставі довіреності №2051 від 10.06.2013р. був укладений договір про постачання електричної енергії №38М.

Згідно п. 1 договору його предметом є електрична енергія, яку Постачальник продає Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача в межах дозволеної потужності, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу, визначені в п. 6 додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) (п. 2.1. договору).

Одним з обов’язків Постачальника за п. 2.2.2. договору є постачання електроенергії Споживачу в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис.кВт год. і більше.

Згідно п. 3 Порядку розрахунків (Додаток №1 до укладеного договору) обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за Актом про використану електричну енергію»…

З акту про використання електричної енергії за листопад 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що в жовтні 2013р. погоджена договірна величина споживання електричної енергії складала 30000 кВт/год. Фактично ж позивачем було спожито електроенергії в обсязі 59450 кВт/год. Перевищення позивачем договірної величини споживання електроенергії, що визначена Додатком №2 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2013 рік» склало 29450 кВт/год.

За спожиту електроенергію 25.11.2013р. відповідачем позивачу виставлено рахунок-фактуру №38М/1 на оплату 60808,36 грн.

Рахунок був оплачений відповідачем, що підтверджується меморіальним ордером №32186156 від 29.11.2013р.

10.04.2014р.Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) було прийнято постанову №458 «Про накладення штрафу на ПАТ «Кіровоградобленерго» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, Ліцензійних умов з передачі електричної енергії та необхідність усунення порушень Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, Ліцензійних умов з передачі електричної енергії».

Пунктом 2 цієї постанови зобов’язано ПАТ «Кіровоградобленерго» до 12.05.2014 усунути порушення підпункту 3.4.1. Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та підпункту 3.5.1 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії в частині дотримання законодавства України та інших нормативних документів, а саме частини п’ятої статті 26 Закону України «Про електроенергетику» і постанови НКРЕ від 17.02.2011 №232, для чого повернути споживачам надлишково отриману плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 2804,24 тис. грн. і надати до НКРЕ виправлену форму звітності 170НКРЕ за квітень і травень 2013 року.

Враховуючи вищезазначену постанову НКРЕ позивач звернувся до позивача з претензією №24-10/951 від 23.03.2016р. про повернення 30404,18 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Листом №1329/46 від 06.04.2016р. відповідач відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на прощення банком боргу відповідно до ст. 605 ЦК України в сумі 30404,18 грн., сплаченого як санкція за перевищення договірних величин споживання електроенергії, в рамках діючого договору про постачання електроенергії. На підтвердження відповідач додав копію листа банку №27-07/56 від 07.07.2014р.

В претензії №24-10/1041 від 15.04.2016р. позивач заперечив факт направлення на адресу відповідача листа банку №27-07/56 від 07.07.2014р. про прощення боргу та повторно звернувся з вимогою про повернення банку надлишково отриманої плати.

Відмова відповідача у задоволенні претензії спонукало позивача звернутися з відповідними позовними вимогами до господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно приписів ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання. Обов’язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

За ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Аналогічне визначення договору викладено і в ст. 714 ЦК України.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 26 Закону України від 16.10.1997 р. N 575/97-ВР «Про електроенергетику» (із змінами і доповненнями) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

«Правилами користування електричною енергією» (далі - ПКЕЕ), затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) № 28 від 31.07.1996р. визначено, що договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (ч.6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»).

Відповідно до ч.1, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про електроенергетику» державний нагляд (контроль) в електроенергетиці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії усунення виявлених порушень вимог законодавства та видавати суб'єктам електроенергетики та споживачам енергії обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів.

Підпунктами 1, 6 п. 6 Положення НКРЕ, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011р. N1059/2011 і чинного на день прийняття постанови НКРЕ №458 від 10.04.2014р., встановлено, що комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, зокрема, приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до її компетенції, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.

Діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах: передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюється Законом України «Про природні монополії», про що вказано у ст. 5 Закону.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на лист позивача про прощення боргу від 07.07.2014р. №27-07/56, який господарський суд визнав не належним доказом в силу наступних обставин:

- Повноваження начальника Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 на час оформлення листа про прощення боргу від 07.07.2014 № 27-07/56 визначались Положенням про філію - Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою правління ПАТ "Державний Ощадний банк України" від 01.07.2013р. №379 та довіреністю від 05.06.2014р., виданою ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі голови правління. Вказані документи не передбачали повноважень начальника Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 на вчинення правочину з прощення боргу;

- лист від 07.07.2014р. № 27-07/56 щодо прощення боргу ОСОБА_2 не підписувався, в ПАТ «Державний ощадний банк України» такий лист відсутній та не зареєстрований, прощення боргу є фінансовою операцією і підлягає бухгалтерському обліку, що не було здійснено;

- відповідач, звітуючи 15.07.2014р.про виконання постанови НКРЕ від 10.04.2014р. №458 до сектору НКРЕ у Кіровоградській області, не повідомляв такий орган про прощення боргу.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Кіровоградської області слід залишити без змін, проте не може повністю погодитись в вищенаведеними доводами.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, якими, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Одним із видів припинення зобов’язання є прощення боргу.

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

Приписами ч.1,2, 3 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Прощення боргу можна вважати правомірним правочином за умов дотримання дієздатності і правоздатності особи, яка звільняє боржника від його обов’язку. В даному випадку при здійсненні правочину через представника відповідно до ст. 244 ЦК України.

Господарським судом правильно встановлено, що з огляду на Положення про філію - Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» та довіреність від 05.06.2014р., начальник Кіровоградського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями на вчинення правочину з прощення боргу.

Згідно п. 8 довіреності начальник філії має право укладати, підписувати, вносити зміни та доповнення, а також розривати інші договори (правочини) цивільно-правового характеру (з правом підпису документів щодо виконання умов таких договорів): щодо договорів відповідно до законодавства для забезпечення господарсько-побутових потреб, у тому числі водо-тепло-електропостачання. Натомість, довіреність не надає право на вчинення дій з прощення боргу, які є окремим видом правочину, і які не були передбачені умовами укладеного договору про постачання електричної енергії.

Як вбачається з позовних вимог в даному випадку мова йде про часткове прощення боргу, тобто у частці, визначеній кредитором. Правовим наслідком у разі часткового прощення боргу буде припинення зобов’язань боржника договору у обумовленій частині.

Зміст ст. 605 ЦК України прощення боргу не містить вимог щодо форми зазначеного правочину, у зв’язку з чим сторони мають керуватися вимогами статей 206, 207, 208, 654 Цивільного кодексу України.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ч. 5 ст. 202 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що лист про повідомлення відповідача про прощення боргу №27-07/56 від 07.07.2014р. є одностороннім правочином і з огляду на вищезазначені норми, у зв’язку з тим, що правочин, за яким виник обов’язок кредитора, має форму договору, то прощення боргу на підставі ст. 654 ЦК України (яка входить до загальних норм) мало б бути вчинено у такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом з тим, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що як односторонній правочин прощення боргу міг бути оформлений і у вигляді листа, натомість повинен був точні обставини, за яких відбувається прощення боргу, зміст договору (із зазначенням дати і номера), за яким виник обов’язок боржника та обсяг прощення, тощо (в тому числі інші ідентифікаційні ознаки).

З листа №27-07/56 від 07.07.2014р. не вбачається відомостей щодо договору, за яким виник обов’язок боржника.

Крім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що листом №4455/41 від 15.07.2014р. про надання інформації щодо повернення споживачам надлишково отриманої плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії згідно постанови НКРЕ від 10.04.2014р. №458 сам відповідач повідомив сектор НКРЕ у Кіровоградській області, що станом на 10.07.2014р., тобто після дати оформлення листа про прощення боргу, причиною неповернення коштів позивачу є уточнення банківських реквізитів, а не прощення боргу.

Щодо висновків суду про відсутність зареєстрованого листа у позивача та необхідність бухгалтерського обліку операції про прощення боргу, суд апеляційної інстанції вважає ці доводи господарського суду безпідставними і необґрунтованими.

В спростування обставин підписання і направлення листа №27-07/56 від 07.07.2014р. на адресу відповідача (який отримано 07.07.2014р. і зареєстрований за №3670/02) позивачем не надано доказів в підтвердження відсутності у нього такого листа (журнал реєстрації вихідної кореспонденції тощо).

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості і підстави для скасування прийнятого судом рішення та відмови у позові відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (м. Кропивницький) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року у справі №912/2248/16 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 18.08.2016 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Кощеєв

ОСОБА_3