Справа № 525/1004/14-ц

Провадження №2-др/525/3/16

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2016 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про постановлення додаткового рішення (щодо стягнення судових витрат) за заявою позивача ОСОБА_1 в цивільній справі за уточненим (збільшеним) позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10.03.2006 року недійсним та визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17.06.2016 року уточнені (збільшені) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10.03.2006 року недійсним та визнання права власності в порядку спадкування було задоволено; визнано заповіт, складений 10 березня 2006 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №28 – недійсним; в порядку спадкування за законом, визнано за ОСОБА_1, як за спадкоємицею за законом відповідно до ст.1266 ЦК України, після померлого 16 січня 2014 року ОСОБА_5 на долю батька ОСОБА_7 (сина ОСОБА_5С.), який помер 8 травня 2003 року, право власності на земельну ділянку площею 3,58 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010655100034; в порядку спадкування за законом, визнано за ОСОБА_1, як за спадкоємицею за законом відповідно до ст.1266 ЦК України, після померлого 16 січня 2014 року ОСОБА_5 на долю батька ОСОБА_7 (сина ОСОБА_5С.), який помер 8 травня 2003 року, право власності на земельну ділянку площею 3,31 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010655100035 (т.2 а.с.а.с.212-217).

З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення суду не набрало законної сили, відповідачами у справі на нього подані апеляційні скарги.

06.07.2016 року до Великобагачанського районного суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій вона просила стягнути з відповідачів у справі понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, а саме проведення судової експертизи (т.3 а.с.1). 21.07.2016 року розгляд заяви ОСОБА_1 було перенесено на 18.08.2016 року в зв’язку з відсутністю повідомлення представника позивача ОСОБА_8 про день і час судового засідання.

В судове засідання 18.08.2016 року позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не з’явилися, вони повідомлені рекомендованою кореспонденцією про день і час розгляду питання про винесення додаткового рішення у справі (т.3 а.с.а.с.18-20). Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_10 в судове засідання 18.08.2016 року не з’явилися, вони належним чином сповіщені рекомендованою кореспонденцією про день і час розгляду питання про винесення додаткового рішення у справі (т.3 а.с.а.с.21,23). Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району ОСОБА_11 в судове засідання не з’явився, дана сільська рада належним чином сповіщена про день і час судового засідання (т.3 а.с.22), від сільського голови ОСОБА_3 сільської ради до суду 19.07.2016 року надійшов лист про проведення судового засідання у його відсутність (т.3 а.с.10). В судове засідання також не з’явилась третя особа приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4, вона належним чином сповіщалася про день і час проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає вирішенню питання про постановлення додаткового рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.220 ЦПК України присутність сторін не є обов’язковою.

У зв’язку з неявкою сторін та третьої особи в судове засідання 18.08.2016 року, суд розглядає питання про винесення додаткового рішення, враховуючи положення ст.197 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі, вивчивши матеріали справи вважає, що заява ОСОБА_1 від 06.07.2016 року про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з позовної заяви позивача ОСОБА_1, що надійшла до суду для розгляду 08.09.2014 року, даний позивач просила визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 від 10.03.2006 року, зареєстрований ОСОБА_3 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, реєстровий №28 (т.1 а.с.а.с.2-5).

23.10.2014 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона збільшила позовні вимоги і просила також визнати за нею, ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на дві земельні ділянки – площею 3,5817 га для ведення товарного с/г виробництва, яка знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради (кадастровий №5320282900:00:002:0194) та площею 3,3093 га для ведення товарного с/г виробництва, яка знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради (кадастровий №5320282900:00:002:0186) - пункти 3 та 4 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.а.с.67-69).

Ухвалою Великобагачанського районного суду від 23.10.2014 року, у прийнятті до розгляду в межах даної цивільної справи та заявлених первинних позовних вимог ОСОБА_1 щодо пунктів 1 та 2 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог – відмовлено (т.1 а.с.75) (так як вони не входять до предмету спору по даній цивільній справі).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23.10.2014 року за клопотанням позивача в порядку ст.33 ЦПК України ОСОБА_3 сільську раду Великобагачанського району Полтавської області залучено до участі у справі в якості співвідповідача, а в порядку ст.34 ЦПК України замінено третю особу у справі Великобагачанську державну нотаріальну контору на приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_4 (т.1 а.с.72).

При постановленні рішення у справі від 17.06.2016 року, яким уточнені (збільшені) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області були задоволені, питання про стягнення судових витрат у даній справі стороною позивача не ставилося і судом не вирішувалось.

Згідно ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За загальним правилом ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»,  у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухвалені рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Відповідно до п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014  №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами), якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

З досліджених в ході судового розгляду цивільної справи №525/1004/14-ц матеріалів справи та доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплачувала судовий збір з урахуванням заявлених нею позовних вимог, що підтверджується оригіналами квитанції, які наявні в матеріалах справи і були досліджені судом в ході розгляду по суті позовних вимог ОСОБА_1 до 17.06.2016 року (тобто до постановлення рішення у справі по суті заявлених збільшених позовних вимог): 13.08.2014 року сплачено судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. (т.1 а.с.1), 23.10.2014 року сплачено судовий збір в сумі 243 грн.60 коп. (т.1 а.с.66), 15.06.2016 року доплаченого судовий збір в сумі 1120 грн. (т.2 а.с.197).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 16.12.2014 року за клопотанням сторони позивача ОСОБА_1 у справі призначалась судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручалось експертам Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім.засл.професора ОСОБА_12 (т.1 а.с.а.с.185-186).

З рахунку №240 від 28.01.2015 року Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім.засл.професора ОСОБА_12 на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що вартість проведення вищевказаної експертизи складає 3075 грн. (т.1 а.с.226). Однак, в ході судового розгляду цивільної справи №525/1004/14-ц та дослідження матеріалів справи до 17.06.2016 року стороною позивача (ні ОСОБА_1, ні її представниками) суду не надавалися оригінал квитанції (платіжне доручення тощо) або їх завірені належним чином фотокопії про оплату вартості вищевказаної експертизи; не надавалася така квитанція (платіжне доручення тощо) і при розгляді питання про постановлення додаткового рішення у справі за заявою позивача ОСОБА_1М . Тобто, в ході судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (до 17.06.2016 року) дані документи як докази на підтвердження понесених судових витрат (зокрема, щодо сплати за проведення судово-почеркознавчої експертизи) стороною позивача суду не надавалися і не досліджувалися.

Також, зматеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 30.06.2015 року за клопотанням сторони позивача ОСОБА_1 у справі призначалась посмертна судово-психіатрична експертиз, проведення якої доручалось лікарям-експертам Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева (т.2 а.с.а.с.32-33).

З листа №2079 від 30.09.2015 року Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева вбачається, що вартість проведення даної експертизи складає 1505 грн.80 коп. (т.2 а.с.66). Однак, в ході судового розгляду цивільної справи №525/1004/14-ц та дослідження матеріалів справи до 17.06.2016 року (до постановлення рішення у справі), стороною позивача (ні ОСОБА_1, ні її представниками) суду не надавалися оригінал квитанції (платіжне доручення тощо) або їх завірені належним чином фотокопії про оплату вартості вищевказаної експертизи; не надавалася така квитанція (платіжне доручення тощо) і при розгляді питання про постановлення додаткового рішення у справі за заявою позивача ОСОБА_1М . Тобто, в ході судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (до 17.06.2016 року) дані документи як докази на підтвердження понесених судових витрат (зокрема, щодо сплати за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи) стороною позивача суду не надавалися і не досліджувалися.

Отже, виходячи з вищевикладеного, з урахуванням об’єктивного підтвердження витрат ОСОБА_1 (щодо сплати судового збору) та належне дослідження в ході судового розгляду справи (до 17.06.2016 року) витрат, пов’язаних з розглядом справи в частині сплати судового збору на загальну суму 1607 грн.20 коп. (243,60+243,60+1120), з урахуванням положень ч.1 ст.88 ЦПК України та роз’яснень, що викладені в п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014  №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами), дані понесені позивачем у справі витрати необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району в рівних частках – по 803 грн. 60 коп. з кожного.

Виходячи з роз’яснень, що містяться в абзаці 2 п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014  № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами) та того, що позивачем у справі та її представниками в ході судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (до 17.06.2016 року) та при розгляді питання про постановлення додаткового рішення у справі документи як докази на підтвердження понесених судових витрат (щодо сплати за проведення судово-почеркознавчої та посмертної судово-психіатричної експертизи) - оригінали квитанцій (платіжні доручення тощо) або їх завірені належним чином фотокопії про оплату вартості вищевказаних експертиз суду не надавалися і не досліджувалися, то необхідно в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.07.2016 року про постановлення додаткового рішення (в частині стягнення судових витрат за проведення судових експертиз у справі) відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.79,84,88,197,п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер суду невідомий, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (с. Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жит. ІНФОРМАЦІЯ_6 судові витрати у справі (витрати по сплаті судового збору) – в розмірі 1607 грн.20 коп., по 803 грн.60 коп. з кожного.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 від 06.07.2016 року про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя