ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2009 р. Справа № 2а-18337/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,
з участю представника позивача Оксентюка А.М.,
представника відповідача Зубача П.В.,
представника третьої особи Хомицької А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль» до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» про визнання дій неправомірними, скасування вимоги та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Торговий дім «Укр-петроль» (далі - ПП «ТД «Укр-Петроль»») звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про визнання неправомірними дій щодо винесення вимоги № Ю-0699 У від 4 червня 2009 року про сплату боргу з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 197 559,05 грн., визнання нечинною вказаної вимоги та зобов’язання внести зміни у картку особового рахунку ПП «Тороговий дім «Укр-Петроль»», виключивши із неї зобов’язання по сплаті боргу.
Заявою про доповнення позовних вимог від 20 липня 2009 року позивач просив включити у картку особового рахунку суми згідно платіжних доручень №764 від 9 лютого 2009 року та №776 від 11 лютого 2009 року на загальну суму 206 500 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що на адресу позивача 09.06.2009 року від відповідача надійшла вимога про сплату боргу за платежем страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № Ю-0699 У від 4 червня 2009 року на суму 197 559,05 грн. З даною вимогою ПП «ТД «Укр-Петроль»» не погоджується із наступних підстав.
Позивачем через обслуговуючий банк - ТзОВ «Західінкомбанк» до бюджету шляхом подачі платіжного доручення № 776 від 11.02.2009 року, № 764 від 09.02.2009 року сплачено відповідно 6500 гривень і 200 000 гривень –суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року. Вказане платіжне доручення містить відмітку банку про прийняття його до виконання. Однак, у зв’язку із неспроможністю банку (відсутність коштів на кореспондентському рахунку) кошти до бюджету не надійшли, про що свідчить повідомлення банку № 776 від 11.02.2009 року, №764 від 09.02.2009 року про невиконання розрахункового документу. Враховуючи те, що вищевказані грошові кошти на сплату страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до бюджету не надійшли, то такі зобов’язання були зараховані у рахунок заборгованості. Вказує на те, що платник податків не має можливості виконати свій конституційний обов’язок зі сплати податків та загальнообов’язкових платежів (зборів) оминувши банк. Але, подаючи платіжне доручення, він втрачає контроль над коштами та не може впливати на їх зарахування до бюджету. Таким чином, обов’язок платника податків та обов’язкових платежів з їх сплати слід вважати виконаним у момент подачі до банку відповідного платіжного доручення.
Після прийняття банком розрахункового документа на перерахування податків та зборів до бюджету податкові зобов’язання вважаються виконаними і покладення на платника обов’язку повторно сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету обов’язкових платежів є таким, що не відповідають чинному законодавству.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із підстав у ньому викладених та просив його задовольнити. Суду пояснив, що підприємство повністю виконало обов’язок зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тому у відповідача не було підстав виносити вимогу про повторну сплату страхових внесків. Вказав, що до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку щодо внесення змін до картки особового рахунку не звертався.
Відповідач у запереченні від 1 липня 2009 року та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали та пояснив, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій тощо. Відповідно до ст.18 вказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Необґрунтованим вважає посилання представника позивача на те, що проведення самого переказу грошей є виконаним обов’язком по сплаті страхових внесків, оскільки ч.9 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунка страхувальника на банківський рахунок Пенсійного фонду, вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, чого в даному випадку не було.
Вимогу про зобов’язання управління ПФУ в місті Луцьку внести зміни у картку особового рахунку позивача вважає безпідставною та необґрунтованою, оскільки картка особового рахунку платника страхових внесків формується в автоматичному режимі. Враховуючи, що на рахунок відповідача кошти не надійшли, то немає підстав вносити зміни у картку особового рахунку.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що вказаний позов підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники –це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Частиною 1 статті 14 цього Закону визначено, що роботодавцями, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача згідно цього Закону є календарний місяць.
Як вбачається із ч. 9 ст. 20 даного Закону днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Абзацом 4 п.п. 5.1.6 п. 5.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, визначено, що остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Як вбачається із ст. 9 ч. 1 п. 3 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Із преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 даного Закону за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно п. 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення –розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі –члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено строки, протягом яких банк повинен перерахувати кошти клієнта, зокрема, банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Як вбачається із пункту 8.3 ст. 8 зазначеного Закону за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ПП «ТД «Укр-Петроль» є платником страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування .
Із платіжних доручень № 776 від 11.02.2009 року та № 764 від 09.02.2009 року із відміткою банку, по яких отримувачем коштів є Пенсійний фонд вбачається, що позивач перерахував кошти по страхових внесках в сумі 6 500 гривень та 200 000 гривень зазначивши у платіжних дорученнях призначення платежу на пенсійне страхування із заробітної плати за січень 2009 року.
ТзОВ «Західінкомбанк» 09.02.2009 року, 11.02.2009 року повідомило позивача про невиконання розрахункового документу, а саме, платіжного доручення № 776 від 11.02.2009 року, №764 від 09.02.2009 року, які взяті банком для облікування за позабалансовим рахунком.
Згідно листа тимчасового адміністратора ТзОВ «Західінкомбанк» від 26.05.2009 року відповідно до постанови Правління Національного банку України № 68 від 12.02.2009 року в КБ «Західінкомбанк» із 13.02.2009 року призначена тимчасова адміністрація, у зв’язку із чим в банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і зупинення виконання заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.
Згідно вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку № Ю 0699 У від 4 червня 2009 року від позивача вимагається сплатити недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 197 559,05 грн.
Відповідно до карток особового рахунку страхувальника, які введуться відповідачем, у позивача рахується заборгованість по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 197 559,05 грн.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що в даному випадку дії відповідача по винесенню вимоги № Ю 0699 У від 4 червня 2009 року є неправомірними. Вказану вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про сплату недоїмки слід визнати нечинною, оскільки позивач повністю виконав свій обов’язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду за січень 2009 року, а ненадходження їх на рахунок відповідача не пов’язане із діями позивача.
Дані кошти не були перераховані на рахунок Пенсійного фонду із вини обслуговуючого банку. Факт неперерахування коштів підтверджується і повідомленням банку від 09.02.2009 року та 11.02.2009 року.
Статтею 16 п. 16.5 п.п. 16.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків (обов’язкових платежів) не може нести відповідальності за порушення строків перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів, що сталися із вини банків.
Отже, у відповідача не було правових підстав для винесення вимоги № Ю 0699 У від 4 червня 2009 року, оскільки вона зобов’язує позивача повторно виконати зобов’язання по сплаті страхових внесків, яке ним фактично виконане, що є недопустимим.
Чинним законодавством передбачена відповідальність банків за несвоєчасне, з порушенням строків перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів, тому, на думку суду, саме банк повинен нести відповідальність за ненадходження коштів, перерахованих ПП «ТД «Укр-Петроль» до Пенсійного фонду.
Згідно абз.5 п. 3.9 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N377/8976, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач неналежно виконав свої зобов’язання по сплаті страхових внесків, оскільки кошти фактично не надійшли на рахунки Пенсійного фонду, і таким чином позивачу правомірно винесена вимога про сплату недоїмки, оскільки у даному випадку позивач повністю виконав своє зобов’язання по сплаті страхових внесків провівши їх через установу банку (виконавши в цій частині вимоги законодавства), а ненадходження коштів на рахунки Пенсійного фонду сталися не з його вини, тому він не повинен нести за це відповідальності. Як вбачається з п. 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Статтею 2 ч. 3 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Враховуючи вищезазначені обставини по справі, суд вважає, що ці принципи при прийняті оскаржуваних рішень посадовими особами відповідачів дотримані не були.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що дії відповідача по винесенню вимоги № Ю 0699 У від 4 червня 2009 року є неправомірними, вимога про сплату заборгованості по сплаті страхових внесків за січень 2009 року в сумі 197 559,05 грн. підлягає визнанню нечинною, а позов в цій частині до повного задоволення.
Позов в частині зобов’язання відповідача внести зміни у картку особового рахунку ПП «ТД «Укр-Петроль» , виключивши з неї зобов’язання зі сплати боргу з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 197 559,05 грн. та включення у картку особового рахунку суми згідно платіжних доручень №764 від 9 лютого 2009 року та №776 від 11 лютого 2009 року на загальну суму 206 500 грн., не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Як вбачається із п.1.2 постанови правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 року № 2-4 «Про затвердження Порядку введення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів» облік надходження платежів ведеться спеціалістами відділу (підвідділу) надходження доходів районних (міських) відділів (управлінь) відповідно до порядку встановленого чинним законодавством щодо справляння платежів до Пенсійного фонду України. Проведення операцій з обліку платежів спеціалістом відділу (підвідділу) надходження доходів здійснюється в автоматичному режимі в хронологічному порядку за датами здійснення операцій на підставі відповідних документів, які підтверджують правильність та своєчасність цих операцій.
Згідно п.2.4 п.п.2.4.1, 2.4.2 названої Постанови документами, що підтверджують погашення платником зобов’язань є одержані від установ банків виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та їх паперові копії, копії квитанцій, одержані від установ банків або надіслані поштовим переказом.
Суд вирішує справи за зверненнями осіб, права, свободи та інтереси яких порушені, однак, позивачем в судовому засіданні не надано жодного доказу та не доведено обставин відносно порушення його прав відповідачем щодо внесення змін у картку особового рахунку та невключення у картку особового рахунку суми згідно платіжних доручень №764 від 9 лютого 2009 року та №776 від 11 лютого 2009 року на загальну суму 206 500 грн., а тому в цій частині позову слід відмовити.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини по справі заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку щодо винесення вимоги № Ю 0699 У від 4 червня 2009 року про зобов’язання ПП «Торговий дім «Укр-Петроль»» по сплаті боргу із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 197 559,05 грн. (сто дев’яносто сім тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень п’ять копійок).
Визнати нечинною вимогу № Ю 0699 У від 4 червня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про зобов’язання по сплаті ПП «Торговий дім «Укр-Петроль»» боргу із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 197 559,05 грн. (сто дев’яносто сім тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень п’ять копійок).
В задоволенні решти позовних вимогах відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 6 серпня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк