14.04.2010

Справа № 2-а-798/2010 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2010 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Рум’янцевої Н.О.,

при секретарі - Ляшик С.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради (далі ДПСЗН) про визнання дій неправомірними та стягнення суми заборгованості за 2008-2009роки в сумі 4245,00 грн.

У попередньому судовому засіданні у якості другого відповідача притягнуте Головне управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністраціі (далі ГУПСЗН).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус учасника бойових дій. Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» держава повинна виплачувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, однак зазначена допомога виплачувалася у значно меншому розмірі, ніж це передбачено наведеною нормою Закону. В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник ДПСЗН позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає що щорічна допомога виплачувалась позивачу згідно діючих норм законодавства, вважає що позивач пропустив строк звернення до суду, просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Також вказав, що у 2009 році кошти на виплату щорічної матеріальної допомоги учасникам бойових дій, були зняті збалансу ДПСЗН, тому виплатою за 2009 рік повинно займатись ГУПСЗН.

Представник ГУПСЗН позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає що щорічна допомога виплачувалась позивачу згідно діючих норм законодавства. Щодо здійснення виплат, то згідно ст.17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну допомогу до 5 травня у розмірах передбачених діючим законодавством здійснюють органи праці та соціального захисту населення пенсіонерам за місцем отримання пенсії або проживанням, таким чином виплату проводить районне управління праці та соціального захисту населення.

Вислухавши думку сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни – учасників бойових дій (посвідчення серії АА № 443971 від 16.12.2009 року ОСОБА_1І.).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року за № 3551-ХП із змінами, позивач має право отримувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Протягом 2008 – 2009 років зазначена допомога виплачувалась позивачу у наступних розмірах: у 2008р.- 310грн., у 2009р.- 340грн.

Відповідно до діючого на момент проведення виплат законодавства, позивач мав право на отримання разової грошової допомоги:

-у 2008році – в розмірі 2405,00 грн. (481 х5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 481грн., встановленого відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

-у 2009році – в розмірі 2490,00 (498 х5), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 498грн., встановленого відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 N 107-VI учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, була передбачена виплата щорічної разової допомоги урозмірі 310гривен.

Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008року у справі 1-28/2008 визначено, що законом про Держбюдежт не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, та те що «зупинення законом про Держбюджет дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає Конституції України».

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, яки виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Тому, оскільки виплата здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, вимоги позивача щодо виплати недоплаченої щорічної матеріальної допомоги за 2008рік підлягають задоволенню.

Стосовно виплати за 2009рік, згідно Постанови Кабінету міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" державна допомога учасникам бойових дій встановлена у розмірі – 340грн.

Ч. 3 ст.54 Розділу 4 Закона України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-6 від 26.12.2008р. встановлює, що «розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України».

Мінімальна пенсія за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-4 встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеному законом.

Стаття 54 Закону №835-6 не була визнана неконтитуційною, тому відповідачем вірно сплачувалась щорічна допомога у відповідності з діючим законодавством.

Також необхідно зазначити, що адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру належних виплат замість суб’єкту владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкту владних повноважень - відповідача, а так відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягення з відповідача на користь позивача конкретно визначеної суми.

Судом також встановлено, що законні права позивача були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належну виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення не було повідомлено, тому про факт порушення прав позивачу не було відомо. Також компенсації, пільги і гарантії, права на які передбачені чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.48 Конституції України) та не може бути обмежене, тому строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати. Отже, суд вважає, що строк для звернення до суду позивачем був пропущений з поважних причин, а тому вважає необхідним його поновити та розглянути позов по суті за весь період заявлених вимог.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва та Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністраціі про визнання дій неправомірними та стягнення суми заборгованості – задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва неправомірними.

Зобов’язати Департамент праці та соціального захисту населення м. Миколаєва перерахувати, начислити та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу за 2008рік у відповідності до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту» у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячі з розміру мінімальної пенсії за віком встановленної на 2008 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

Суддя Ленінського районного суду

м. Миколаєва Н.О. Рум’янцева