12.05.2010

Справа № 2-а-771/2010 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді -Рум’янцевої Н.О.,

при секретарі -Ляшик С.В.,

за участю : представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що він є пенсіонером МО України та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Також він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії його визнано інвалідом 3 групи та згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він віднесений до 1 категорії осіб. У зв’язку з чим йому повинна виплачуватись пенсія, яка не може бути нижчою ніж 6 мінімальних пенсій за віком. Також йому повинна виплачуватись додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а йому виплачується 15 %.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд переходить до наступного.

Сторонами визнається той факт, що ОСОБА_3 є пенсіонером МВС України, був звільнений зі служби та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-12 від 09.04.1992року (далі Закон №2262-12).

Також сторонами не оспорюється факт, того що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи та згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-12 від 28.02.1991р. (далі Закон №796-12) відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також позивач отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю , згідно Закону №796-12 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

В України передбачено отримання одного виду пенсії. Статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р. (далі Закон №1788-12) передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003р. (далі Закон №1058-4) також передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Стаття 54 Закону №796-12 на яку посилається позивач, передбачає призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не пенсію за вислугу років.

Статтею 59 частиною 2 Закону №796-12 передбачений порядок і умови призначення пенсії особам звільненим з органів Внутрішніх Справ по інвалідності – «Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.».

Таким чином, в даному випадку позивач має право обрати один з видів пенсій або за вислугу років згідно Закону №2262, або по інвалідності згідно Закону №796-12. Отримувати два різних виду пенсії одночасно позивач не має права.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до відповідача з заявою про відмову від одного виду пенсії та перехід на інший. Згідно його заяви (а.с.9) вбачається що позивач просив призначити йому пенсію у відповідності до ст. 49, 50, 54 Закону 796-12.

Відповідно до статті 50 Закону №796-12 до 01.01.2008 року, особам, які відносяться до першої категорії згідно цього Закону, виплачується додаткова пенсія у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак Постановою Кабінету міністрів України №1 від 03.01.2002року встановлено, що виплата додаткових пенсій призначених у відповідності до Закону №796-12 проводиться виходячи з розміру 19грн. 91коп.. Позивачу виплачувалось 50% від зазначеної суми, таким чином у 2007році права позивача не порушувались.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від28.12.2007р. були внесені зміни в статтю 50, та встановлений розмір додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, ця норма діяла до 22.05.2008 року, та у цей період з 01.01.2008р. по 22.05.2008рік права позивача не порушувались.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. дані зміни були визнані неконституційними. Разом з цим 28.05.2008 року була прийнята Постанова Кабінету міністрів України №530, яка набрала чинності з 22.05.2008року, яка встановлювала виплату додаткової пенсії особам, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана норма діє до теперішнього часу, змін до неї не вносилось, рішення щодо неконституційності даних положень не приймалось.

Відповідачем була надана обґрунтована відповідь позивачу на його заяву від 29.11.2009р. з зазначенням перерахунку пенсії у разі переведення на пенсію по інвалідності, тому вимога визнати дії відповідача щодо відмови в розрахунку пенсії неправомірними, не підлягають задоволенню.

Таким чином відповідачем вірно сплачувалась пенсія позивачу, порушень чинного законодавства судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

Суддя Ленінського районного суду

м. Миколаєва Н.О. Рум’янцева