ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2009 р. Справа № 2а-3095/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників сторін: позивача - Чепурної С.А. за довіреністю; відповідача - Савенко Ю.Н., Добролежі С.П., Левенець А.М., Ковальової Ю.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Темп» до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Темп» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкаси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими визначено зобов'язання позивача щодо сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач зазначав, що 22 березня 2006 р. між ним та Черкаською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки . Позивач звертав увагу, що відповідно до умов названого договору за користування земельною ділянкою ВАТ «Темп» сплачує орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Далі позивач зазначав, що за результатами перевірок відповідач неправомірно дійшов висновку щодо обов'язку товариства сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач стверджував, що оскільки сторонами не вносились зміни до договору оренди від 22.03.2006 р., у відповідача не було підстав для донарахування орендної плати та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0014691503/0 від 13.11.2008 р., №0014691503/1 від 16.12.2008 р., №0014691503/3 від 05.05.2009 р., №0005361503/0 від 10.04.2009 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представники відповідача посилались на зміни, які відбулись в законодавстві, що регулює розмір орендної плати за користування земельними ділянками.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ВАТ «Темп» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради м. Черкаси 10 червня 1992 р.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.
Стаття перша Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (надалі за текстом - «Закон № 161-XIV») визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
22 березня 2006 р. між Черкаською міською радою та ВАТ «Темп» укладено Договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку по вул. Горького, 27, в м. Черкаси. Строк дії договору встановлено до 31.01.2055 р.
Згідно статті 21 цього Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
На період укладення зазначеного Договору оренди землі частиною четвертою статті 21 Закону № 161-XIV було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII (надалі за текстом - «Закон № 2535-XII»).
Статтею 2 Закону № 2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Станом на 22 березня 2006 р. розмір земельного податку, визначений статтею 7 Закону № 2535-XII, з земель, грошову оцінку яких встановлено, складав однин відсоток від їх грошової оцінки.
З урахуванням вимог Закону № 161-XIV та Закону № 2535-XII пунктом 4.1. Договору оренди землі від 22.03.2006 р. передбачено, що за користування земельною ділянкою ВАТ «Темп» сплачує орендну плату на рік в розмірі 139 292 грн., що відповідає 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 13 929 218 грн.
Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно статті 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
На виконання вимог Закону № 2535-XII позивачем подані податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 р. та 2009 р.
Згідно даним зазначених декларацій позивач зазначив розмір орендної плати, що підлягає сплаті протягом 2008 - 2009 р.р., виходячи із умов Договору оренди землі від 22.03.2006 р., тобто 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до вимог вказаного Закону, 30 жовтня 2008 р. та 30 березня 2009 р. посадовцями державної податкової служби були проведені камеральні перевірки поданих позивачем декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Результати перевірок оформлені актами № 5948/15-3107 від 30.10.2008 р. та № 2605/15-3107 від 30.03.2009 р.
За даними зазначених актів перевірками встановлено, що розміри податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, зазначених позивачем в деклараціях, є меншими, ніж визначено за результатами камеральних перевірок, оскільки при заповненні податкових декларацій платником податку не вірно визначено розмір орендної плати чим порушено вимоги Закону України «Про оренду землі».
Роблячи такий висновок відповідач виходив з того що, з січня 2008 р. законодавчо встановлений мінімальний розмір річної орендної плати, яка не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).
Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України
Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III визначає обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
За приписами підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
• № 0014691503/0 від 13 листопада 2008 р., яким визначив податкове зобов'язання позивача із сплати 247 033, 92 грн. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, в тому числі 235 270, 4 грн. за основним платежем та 11 763, 52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
• № 0005361503/0 від 10 квітня 2009 р., яким визначив податкове зобов'язання позивача із сплати 284 497, 24 грн. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, в тому числі 270 949, 75 грн. за основним платежем та 13 547, 49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0014691503/0 від 13.11.2008 р. відповідачем приймались податкові повідомлення-рішення №0014691503/1 від 16.12.2008 р. та №0014691503/3 від 05.05.2009 р., якими змінювався термін сплати податкового зобов'язання, а його розмір залишався незмінним.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд бере до уваги, що підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI викладено в новій редакції частину четверту статті 21 Закону № 161-XIV та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Суд враховує, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 8 розділу II названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року № 309-VI до Закону України «Про оренду землі» внесено аналогічні зміни.
Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону № 2535-XII, безсумнівним є те, що з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2. Договору оренди землі від 23.03.2006 р. розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.
З огляду на викладене, враховуючи що сторони за Договором оренди землі передбачили можливість зміни розміру орендної плати відповідно до вимог законодавства без внесення доповнень до Договору, суд, у світлі своєї власної оцінки документів, поділяє висновки та мотивування відповідача і не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 07 липня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький