ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 р. Справа № 2а-2916/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.
суддів: Гараня С.М., Гаращенка В.В.
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників: позивача - Хлівненка П.В. за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «СІН» до Міністерства фінансів України про визнання нечинним наказу в частині зупинення дії ліцензії,
ВСТАНОВИВ :
ТОВ «СІН» звернулось до суду з позовом до Міністерства фінансів України про визнання нечинним наказу № 650 від 08.05.2009 р. в частині зупинення дії ліцензії.
Позивач зазначав, що на підставі ліцензії Міністерства фінансів України він здійснює господарську діяльність у сфері грального бізнесу. Далі позивач зазначав, що 08 травня 2009 р. відповідачем видано наказ № 650 «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор». Вважаючи спірний наказ незаконним, позивач звертав увагу на положення статті 238 Господарського кодексу України якими визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Далі позивач зазначав, що Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не лише не передбачає такого виду адміністративно-господарської санкції як зупинення дії ліцензії, а й взагалі не містить подібного поняття та, відповідно, в ньому відсутній механізм реалізації спірного наказу.
На підставі наведених обставин позивач просив визнати нечинним наказ Міністерства фінансів України від 08.05.2009 р. № 650 в частині зупинення дії його ліцензії.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. З наданого Міністерством фінансів України письмового заперечення на позов вбачається, що позов ним не визнається. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач послався на розпорядження Кабінету Міністрів України, яким його зобов'язано видати спірний наказ.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Приватне підприємство «СІН» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 22 грудня 1994 р.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 02-2-842 позивач обрав видом господарської діяльності діяльність з організації азартних ігор.
15 червня 2006 р. Міністерством фінансів України приватному підприємству «СІН» видано ліцензію серії: АВ №082958 на право здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино). Строк дії ліцензії встановлено з 04.05.2006 р. по 03.05.2011 р.
07 травня 2009 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян» яким, зокрема, зобов'язано Мінфін зупинити строком на один місяць дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім лотерей), для забезпечення їх перевірки МНС, Держгірпромнаглядом, іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.
На виконання зазначеного розпорядження Міністерством фінансів України видано наказ № 650 від 08 травня 2009 р. «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор».
Згідно цьому наказу зупинено до 07 червня 2009 р. дію 205 ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, в тому числі і ліцензії серії АВ № 082958 виданої 15.06.2006 р. позивачу.
Вирішуючи даний спір суд бере до уваги, що відповідно до статті шостої Конституції України (№25к/96-ВР) д ержавна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За змістом статті 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-VI (надалі за текстом - «Закон № 279-VI»).
Відповідно до частини другої статті першої цього Закону Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 52 Закону № 279-VI визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Це положення узгоджується із статтею 117 Конституції України відповідно до якої Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Частиною другою статті 55 Закону № 279-VI встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Спеціальним законом який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування є Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III (надалі за текстом - «Закон № 1775-III»).
Стаття перша зазначеного Закону визначає орган ліцензування, як орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.
Згідно статті 3 Закону № 1775-III одним з основних принципів державної політики у сфері ліцензування є захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
За приписами статті 4 Закону № 1775-III реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Відповідно до статті 9 Закону № 1775-III ліцензуванню підлягає, зокрема, організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» визначено, що Міністерство фінансів України є органом, який здійснює ліцензування щодо господарської діяльності з організації проведення азартних ігор.
Положення про Міністерство фінансів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1837 (надалі за текстом - «Положення»).
Пункт перший Положення визначає, що Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту другому цього Положення Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу чинного законодавства суд не вбачає в діях відповідача порушення принципу законності встановленого статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд зауважує, що стаття 238 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарські санкції як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
У цьому контексті суд зазначає, що питання щодо додержання ліцензіатом ліцензійних умов не є предметом розгляду у цій справі.
В даному випадку Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції та з метою реалізації державної політики у сфері ліцензування, спрямованої на захист життя і здоров'я громадян, видав обов'язкове для виконання розпорядження. Виконання відповідачем названого розпорядження шляхом видачі спірного наказу не містить ознак заходу, спрямованого на припинення правопорушення позивача.
За таких обставин, світлі своєї власної оцінки документів суд погоджується з запереченнями відповідача і вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 03 липня 2009 р.
Головуючий
Судді