Справа №592/9050/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/788/1413/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів -   Собини О. І. ,  Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 – ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору укладеним, зобов’язання повернути кошти,

В С Т А Н О В И Л А :

16 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що між ним та ПАТ «Златобанк в особі заступника відділення «Сумської РД АТ «Златобанк» ОСОБА_5, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, у приміщенні відділення «Сумська РД» по пл. Соборній, 10 в м. Суми, було укладено договір «Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 165292 (договір банківського вкладу). Відповідно до умов зазначеного договору він здійснив вклад на суму 14 500 дол. США на строк до 19 березня 2015 року під 11% річних. Звернувшись до відповідача, йому стало відомо, що грошові кошти в сумі 14 500 дол. США на його рахунок не надходили. Слідчим відділом Сумського відділу поліції ГУНП України в Сумській області відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, ч. 2 ст. 191 КК України стосовно заволодіння заступником директора відділення банку грошовими коштами ряду осіб, у тому числі і його під приводом укладення угод банківського вкладу. На його думку банк безпідставно відмовляється повернути йому грошові кошти.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. При цьому зазначає, що між сторонами виникли договірні правовідносини за договором банківського вкладу, тому Банк зобов’язаний виплатити суму депозиту та проценти на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що, незважаючи на наявність у позивача договору, який був підписаний ним та уповноваженою банком особою, кошти від позивача на рахунки ПАТ «Златобанк» за договором від 19 грудня 2014 року не надходили і банком не обліковані.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи доводи позивача встановлено, що 19 грудня 2014 року ОСОБА_3 та заступник відділення «Сумська РД» АТ «Златобанк» ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності АТ «Златобанк» , підписали договір – «Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 165292 (Договір банківського вкладу) (а.с. 4).

Згідно з розділом 2 вказаного договору Банк відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок № 26358500026365, початкова сума вкладу - 14 500 доларів США, зі строком розміщення до 19 березня 2015 року та розміром процентної ставки – 11% річних.

Факт внесення коштів у розмірі 14500 доларів США (еквівалент у гривнях 228641,80 грн.) на депозитний рахунок підтверджується квитанцією від 19 грудня 2014 року (а.с. 5).

Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року N 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, наявні матеріали справи, зокрема договір банківського вкладу від 19 грудня 2014 року, квитанція банку видана позивачу після завершення приймання готівки, з якої вбачається, що кошти залучені на депозит саме за угодою № 165292 від 19 грудня 2014 року, свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини банку та вкладника за рахунками, на які внесені вклади, по яким отримувачем коштів є АТ «Златобанк» (м. Київ), що підтверджується реквізитами на квитанціях про валютування.

Крім того, із пояснень представника апелянта вбачається, що між сторонами і раніше існували договірні відносини з приводу банківського вкладу, зокрема, 21 березня 2014 року сторонами був укладений договір за яким банку передавались кошти в розмірі 210000 грн. під 25 % річних, який відповідно до додаткових угод діяв до 19 грудня 2014 року, а по його закінченню 19 грудня 2014 року був укладений спірний договір.

Факт невідповідності в номерах рахунків у договорі банківського вкладу та в квитанції про здійснення касової операції не є підставою вважати, що кошти від позивача до банку не надійшли на депозитний рахунок з вини позивача, оскільки із матеріалів справи вбачається, що по факту заволодіння працівником банку грошовими коштами ряду осіб під приводом укладення угод банківського вкладу порушене кримінальне провадження. За цих умов, колегія суддів не може взяти до уваги заперечення банку щодо ненадходження коштів у власність фінансової установи.

Таким чином, відповідальність за дії своїх працівників несе юридична особа і це не є підставою для відмови у позові про повернення банківського вкладу.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, а тому його висновки про не укладення договору є помилковими.

Проте, враховуючи те, що Цивільним кодексом України не передбачено такий спосіб захисту, як визнання укладених договорів банківських вкладів укладеними, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав про покладення зобов’язань на відповідача щодо повернення депозитних коштів, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 3.2. угоди повернення вкладів гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, визначеному чинним законодавством України на дату недоступності вкладів.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк» призначеного провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6 Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Златобанк» запроваджено строком на три місяці з 14 лютого 2015 року по 13 травня 2015 року включно.

Відповідно до Постанови НБУ від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Згідно з ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків встановлених законом.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Златобанк» з 13 травня 2015 року здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми вказаного закону є спеціальними і він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до першого абзацу ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 зазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Враховуючи вищевикладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов’язання повернути кошти за договором банківського вкладу, оскільки у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наслідком чого є спеціальний порядок повернення коштів вкладників.

Такий висновок суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2016 року у справі N 6-2001 цс 1.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає зміні в частини мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задоволити частково, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2016 року змінити в частини мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -