ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 р. Справа № 2а-2632/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників: позивача - Миронової Т.С. за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» до державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ :
ТОВ «Сінніс, ЛТД» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Черкаси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач зазначав, що 23 лютого 2009 р. посадовими особами органу державної податкової служби була проведена перевірка Сімферопольської філії ТОВ «Сінніс, ЛТД». За результатами перевірки складено акт від 23.02.2009 р. в якому зазначено, що гральне обладнання Сімферопольської філії ТОВ «Сінніс, ЛТД» не має фіскального режиму роботи. На підставі зазначеного акта, 17 березня 2009 р. відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 740 грн., за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач стверджував, що фінансові санкції не можуть бути застосовані до філії, оскільки остання не є юридичною особою. Далі позивач стверджував, що чинне законодавство не зобов'язує його обладнувати кожний гральний автомат фіскальними пристроями. Враховуючи, що в залах гральних автоматів використовуються реєстратори розрахункових операцій, позивач вважав, що він виконав вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Насамкінець, позивач стверджував, що Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій не містить моделей фіскальних блоків для гральних автоматів. За таких обставин, позивач вважав, що спірне рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, заперечень проти позову не надав.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 23 листопада 1995 р. про що виконавчим комітетом Черкаської міської ради зроблено запис за № 10261200000000713 (ідентифікаційний код 22810515).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 15а-2464 позивач обрав видом діяльності азартні ігри та ігри на гроші.
15 червня 2006 р. Міністерством фінансів України товариству з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» видано ліцензію серії: АВ №082959 на право здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах, діяльності з організації та проведення азартних ігор в казино.
За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 02-2-1059 Сімферопольська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» (надалі за текстом - «СФ ТОВ «Сінніс, ЛТД») зареєстрована 29.01.2001 р. Видом її діяльності є діяльність з організації азартних ігор.
23 лютого 2009 р. посадовцями державної податкової служби було здійснено перевірку СФ ТОВ «Сінніс, ЛТД». За результатами перевірки складено акт від 23.02.2009 р. про результати позапланової виїзної перевірки Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р.
Згідно зазначеному акту перевірки гральне обладнання СФ ТОВ «Сінніс, ЛТД» не має фіскального режиму роботи чим порушено чинне законодавство на суму 3 740 грн.
Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом - «Закон № 265/95-ВР»).
Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, гідно пункту другому зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі акта перевірки від 23.02.2009 р., відповідачем 03 березня 2009 р. прийнято рішення № 0002242301 про застосування до Сімферопольської філії ТОВ «Сінніс, ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 740 грн.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд враховує, що класифікатор видів економічної діяльності, затверджений наказом Держстандарту від 22.10.96 р. № 441, відносить азартні ігри та ігри на гроші до підкласу 92.71.0. Цей підклас належить до секції «О» (колективні, громадські та особисті послуги).
У преамбулі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, безсумнівним є те, що гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дією Закон № 265/95-ВР.
Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Статтею 11 Закону № 265/95-ВР встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.
Такі терміни визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 7 лютого 2001 р. № 121. Зокрема, відповідно до пункту шостого Додатка до цієї постанови, переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій мало бути здійснене до 31 грудня 2006 р.
Позивач не заперечував проти зазначеного обов'язку і пояснив, що в залах гральних автоматів використовується реєстратор розрахункових операцій «Samsung» ER-350 FUA.01 та «Datecs» МР 5000і, модифікації яких включені до Єдиного державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Цей факт підтверджується і даними акта перевірки від 23.02.2009 р.
Позивач наголосив, що гральний автомат не може в повній мірі виконувати функції реєстратора, зокрема роздруковувати розрахункові документи.
З огляду на викладене, суд вважає, що основним питанням яке йому належить вирішити у цій справі, є питання чи можна вважати гральний автомат автоматом з продажу послуг і тоді, відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР, в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції, чи ці послуги надаються гральним залом в цілому, і при цьому достатньо використання одного реєстратора, що реєструє операції з продажу послуг на всіх автоматах розміщених в залі.
Вирішуючи це питання суд бере до уваги, що підпунктом 1.2. пункту 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. № 40/374, визначено, що:
- азартна гра це гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки;
- гральний автомат це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;
- гра на гральних автоматах це азартна гра, в якій гральним автоматом обліковується внесення ставки, визначається розмір призу (виграшу);
- зал гральних автоматів це нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.
Враховуючи викладене та з точки зору здорового розсуду, суд приходить до висновку, що оскільки внесення ставки обліковується автоматом і ним же визначається розмір виграшу, то дана послуга надається саме гральним автоматом, а не залом гральних автоматів, як нежитловим приміщенням.
Далі суд зазначає, що відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР фіскальні функції це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Таким чином, на думку суду, вимога про обладнання грального автомата фіскальною пам'яттю не зобов'язує позивача здійснювати його переобладнання в контрольно-касовий апарат. Функцію з роздрукування розрахункових документів цілком здатен виконувати реєстратор розрахункових операцій що використовується позивачем. Разом з тим, виходячи із сутності Закону № 265/95-ВР, можливість визначити в будь який момент яку саме кількість та на яку суму було надано послуг кожною окремою одиницею обладнання, що використовується для проведення азартних ігор є обов'язковою умовою використання грального автомата.
Такий висновок суду ґрунтується і на положеннях постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18 лютого 2002 р. № 199, відповідно до пункту першого якої вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.
Додатком 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 р. № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Зокрема, пунктом першим визначено, що дія цих вимог поширюється на гральні автомати в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості жетонів або їх замінників - кредитів, які використовуються у грі на цьому автоматі.
Суд не може не погодитись з твердженням позивача стосовно того, що застосовуванню підлягають лише ті реєстратори розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що починаючи з 01 липня 2008 р. Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій в розділі 3 містить модель реєстратора під назвою «Фіскал» сфера застосування якого - казино, зали гральних автоматів, фіскалізація гральних автоматів, торгівля та послуги гральних закладів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність порушення в діяльності позивача вимог Закону № 265/95-ВР.
Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (надалі за текстом - «ГК України») за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Перелік видів адміністративно-господарських санкцій визначений статтею 239 ГК України. До таких санкцій, зокрема, належить адміністративно-господарський штраф.
Згідно статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, безсумнівним є те, що застосована відповідачем за рішенням №0002242301 від 03.03.2009 р. штрафна (фінансова) санкція є за своєю правовою природою адміністративно-господарською санкцією.
Також, з наведеного випливає, що штраф, як адміністративно-господарська санкція, застосовується лише до суб'єктів господарювання.
Визначення суб'єкта господарювання наведено в статті 55 ГК України. За змістом цієї статті суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Це положення узгоджується із статтею 95 Цивільного кодексу України згідно якої філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
За змістом пункту 6.5. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. № 110 штрафні санкції в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами, застосовуються у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби.
З урахуванням викладеного, у світлі своєї власної оцінки обставин справи суд поділяє висновки та мотивування позивача і констатує наявність порушення відповідачем вищезгаданих норм чинного законодавства при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до філії суб'єкта господарювання, а тому вважає, що з цих підстав позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Сімферополі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002242301 від 03 березня 2009 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 17 червня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький