ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2009 р. Справа № 2а-2626/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників: позивача - Бодревської І.В. за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ :
Уманська ОДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1. 1 274,75 грн. фінансових санкцій.
Позивач зазначав, що за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до відповідача, за рішенням № 0001422330 від 25.06.2008 р., застосовані фінансові санкції в розмірі 1 274, 75 грн.
Оскільки зазначені фінансові санкції відповідачем не сплачені, позивач просив стягнути їх у судовому порядку.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. З письмових заперечень вбачається, що відповідач позов не визнає. Зокрема відповідач зазначав, що посадовці податкової служби не мали права здійснювати перевірку, оскільки не надали йому направлення на перевірку. Відповідач також стверджував, що направлення, отримані ним поштою, є недійсними так як підписані не керівником податкового органу, а його заступником. Далі відповідач стверджував, що в акті перевірки, як його працівник в присутності якого проводилась перевірка зазначена ОСОБА_2., з якою на той час у нього був розірваний трудовий договір. Відповідач також посилався на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності. Насамкінець, відповідач звертав увагу, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийнято без його присутності, що позбавило його можливості надати докази відсутності порушень.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
22 травня 2008 р. посадовцями державної податкової служби була проведена перевірка магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_1 в якому здійснює підприємницьку діяльність відповідач.
За результатами перевірки складено акт від 22.05.2008 р. за № 020124/788. Згідно даним вказаного акта при здійсненні перевірки встановлено факти: непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових на суму покупки 75,4 грн.; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових, яка склала 179,55грн.
Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом - «Закон № 265/95-ВР»).
Відповідно до пунктів 1, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена розділом V цього Закону.
Зокрема, згідно статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення його вимог до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Відповідно до статті 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі даних акта перевірки № 020124/788 від 22.05.2008 р., Уманською ОДПІ 25 червня 2008 р. прийнято рішення №000142230 про застосування до ФОП ОСОБА_1. штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 274, 75 грн.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію відповідача, суд враховує, що частиною 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII (надалі за текстом - «Закон № 509-XII») встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Суд також бере до уваги, що Закон № 265/95-ВР є спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві Положення до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд зазначає, що згідно статті 15 цього Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. При цьому Закон №265/95-ВР не встановлює періодичність таких перевірок.
Згідно наданого позивачем плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил реалізації і зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого головою ДПА в Черкаській області, здійснення перевірки магазину відповідача було заплановано на травень 2008 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 11-1 Закону № 509-XII визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а в даному випадку, відповідно до затвердженого плану та згідно Закону № 265/95-ВР, податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
Суд погоджується, що відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. При цьому направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Положення про державну податкову адміністрацію в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23 жовтня 2007 р. №601 регіональну ДПА очолює голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою ДПА у порядку, визначеному законодавством. Голова регіональної ДПА має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою ДПА у порядку, визначеному законодавством. Заступники голови регіональної ДПА відповідно до розподілу обов'язків підписують документи згідно з вимогами регламенту регіональної ДПА.
З огляду на викладене суд не вбачає порушень в тому, що направлення на перевірку відповідача підписані заступником голови ДПА в Черкаській області.
В будь-якому випадку відповідно до частини 2 статті 11-2 Закону № 509-XII ненадання направлення платнику податків або надання його з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою лише для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Оскільки посадовці органу податкової служби були фактично допущені до проведення перевірки, посилання відповідача на ненадання йому направлення на перевірку не змінює суті допущених відповідачем порушень.
Суд критично оцінює твердження відповідача стосовно того, що в акті перевірки в якості продавця зазначено особу, яка не могла бути присутньою в цей час в магазині і виконувати трудові обов'язки, оскільки трудовий договір з нею розірвано ще в лютому 2008 р.
У цьому контексті суд зазначає, що розірвання відповідачем трудового договору з ОСОБА_2. та зняття його з реєстрації в Уманському міському центрі зайнятості не є беззаперечним доказом фактичного припинення трудових відносин. В той же час, суд звертає увагу, що акт перевірки містить певну кількість деталей щодо особи продавця, які вочевидь не могли бути відомі сторонній особі. Зокрема, в акті зазначені число, місяць та рік народження ОСОБА_2., її домашня адреса. На фоні цих обставин та з точки зору здорового розсуду, у суду не виникає сумніву стосовно того, що перевірка була здійснена в присутності ОСОБА_2. яка в той час виконувала обов'язки продавця.
Далі суд зауважує, що в силу приписів частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Постанова судді Уманського міськрайонного суду від 25 липня 2007 р. не містить висновків щодо того, чи мав місце факт непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.
Крім того, при прийнятті названої постанови суддя дійшов висновків про недоведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні правопорушення та про закінчення терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд знаходить, що заперечення, надане відповідачем, не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України.
Насамкінець суд зазначає, що участь платника податків при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не є обов'язковою.
Згідно статті 25 Закону № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Відповідач застосовані до нього фінансові санкції не сплатив.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованим право позивача вимагати на підставі п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стягнення застосованих до відповідача і не сплачених ним в добровільному порядку фінансових санкцій та знаходить вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход бюджету через Уманську об'єднану державну податкову інспекцію (Черкаська область, м. Умань, пл. Леніна, 1, ідентифікаційний код 21367259) штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) 75 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 26 червня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький