ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2009 року Справа № 2а-1992/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
суддів: Смілянця Е.С., Гараня С.М.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1. за довіреністю;
відповідача - Аполонова О.В, Безпрозванної О.В. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі про визнання дій неправомірними та податкових повідомлень-рішень нечинними,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_2. звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень прийнятих ДПІ у Катеринопільському районі 20 січня 2009 р. № 0002331701/3 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 5 525 961 грн., в тому числі 3 683 974 грн. основного платежу та 1 841 987 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002321701/3 яким йому визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 682 991, 38 грн. та рішення № 0002341701/3 від 20.11.2009 р. яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6 900 грн.
Позивач зазначав, що в період з 11.04.2008 р. по 22.04.2008 р. відповідачем проведено перевірку його діяльності за результатами якої складено акт № 121/17-009/НОМЕР_4 від 22.04.2008 р. Не вважаючи за необхідне акцентувати увагу на наявності податкового боргу, позивач стверджував, що перевірку проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому викладені в акті висновки не можуть бути використані для визначення податкових зобов'язань та прийняття спірних рішень. Позивач звертав увагу, що згідно акту перевірки відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку, хоча такий вид перевірок не передбачений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII (надалі за текстом - «Закон № 509-XII»). Далі позивач зазначав, що у вступній частині акту міститься посилання на розпорядження ДПА в Черкаській області № 118-р від 19.02.2008 р. як на підставу проведення перевірки. У зв'язку з цим позивач звертав увагу, що за даними цього розпорядження перевірка призначена з метою встановлення об'єктивності фактів, викладених у доповідній записці начальника УБК в ОДПС ДПА в Черкаській області щодо можливих зловживань посадовцями ДПІ у Катеринопільському районі при проведенні документальної перевірки ОСОБА_2., тоді як Закон № 509-XII такої підстави для проведення позапланової виїзної перевірки не містить. Позивач також зазначав, що згідно акту перевірки при її проведенні відповідачем були взяті до уваги документи, використання яких не передбачено Законом № 509-XII при проведенні документальних невиїзних перевірок, оскільки останні здійснюються на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
На підставі наведених обставин позивач просив визнати дії ДПІ у Катеринопільському районі щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними та визнати нечинними спірні податкові повідомлення-рішення і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала.
Відповідач позов не визнав. Відповідач вважав, що формальні недоліки акта перевірки не можуть бути підставою для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які були прийняті на підставі цього акта, оскільки позивачем не спростовано жодного висновку щодо виявлених порушень податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_2. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області, про що зроблено запис в журналі реєстраційних справ за НОМЕР_1.
Згідно даним довідки про взяття на облік платника податків, відповідач взятий на облік ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області ІНФОРМАЦІЯ_1 р. за № НОМЕР_2.
22 травня 2000 р. відповідачем отримано свідоцтво № НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Відповідно до статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Стаття 11-1 Закону № 509-XII визначає, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби. Однією з обставин, за наявності якою проводиться така перевірка, є випадок коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу
19 лютого 2008 р. головою Державної податкової адміністрації в Черкаській області видано розпорядження № 118-р яким зобов'язано провести службове розслідування стосовно заступника начальника ДПІ у Катеринопільському районі ОСОБА_3. щодо виконання нею службових обов'язків при проведенні планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2. та створено відповідну комісію для проведення зазначеного розслідування.
На підставі вищевказаної норми Закону № 509-XII та з урахуванням розпорядження голови ДПА в Черкаській області , начальником ДПІ у Катеринопільському районі видано наказ від 04 квітня 2008 р. за № 26 про проведення позапланової перевірки діяльності позивача.
Згідно даним акту від 07.04.2008 р. ФОП ОСОБА_2. відмовився допустити працівників податкової служби до проведення перевірки.
Зазначена обставина визнається сторонами і в суду не виникає сумніву щодо її достовірності.
За таких обставин начальником ДПІ у Катеринопільському районі видано наказ від 11 квітня 2008 р. за № 31 про проведення документальної невиїзної перевірки діяльності позивача за період з 01.07.2003 р. по 31.03.2006 р.
Результати перевірки оформлено актом від 22.04.2008 р. за № 121/17-009/НОМЕР_4 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, адреса - АДРЕСА_1) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 31.03.2006 р.».
Оскільки позивач не надав первинних документів, перевірку проведено з використанням документів, які були надані приватним підприємцем ОСОБА_2. до податкових органів та які є в особовій справі платника податків, а також які були отримані з інших джерел. Перелік використаних документів наведено в розділі 2.15 зазначеного акту. За даними цього розділу при перевірці використовувались: декларації з ПДВ за період з липня 2003 р. по березень 2006 р.; декларації про отримані доходи за 2003-2006 р.р.; листи державних органів та органів місцевого самоврядування; матеріали зустрічних перевірок; відомості з центральної бази даних ДРФО ДПАУ про суми виплачених доходів ОСОБА_2.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (надалі за текстом - «Декрет») (втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пункт 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 р. № 17 визначає, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
Зазначений додаток № 6 до згаданої Інструкції визначає норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів. Зокрема, згідно розділу III цього додатку для здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну, норма витрат (у відсотках до суми валового доходу) встановлена в розмірі 25 %.
З поданої позивачем 19 січня 2004 р. декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2003 р. вбачається, що його доходи від підприємницької діяльності з оптової торгівлі склали 8 549 642 грн. При цьому позивач зазначив, що отримав чистий дохід в 2003 р. в сумі 6 633 грн., оскільки витрати, пов'язані з одержанням доходу, склали 8 543 009 грн.
Згідно поданої позивачем 19 січня 2005 р. декларації про доходи одержані з 01 січня по 31 грудня 2004 р., ФОП ОСОБА_2. отримав протягом цього податкового періоду валовий дохід від підприємницької діяльності з оптової торгівлі в розмірі 9 297 330 грн. Витрати позивача склали 9 297 592 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_2. задекларував наявність збитків в 2004 р. в сумі 262 грн.
За даними декларації про доходи одержані з 01 січня по 31 грудня 2005 р., поданої позивачем 18.01.2006 р., сума одержаного ним валового доходу склала 17 261 450 грн. З урахуванням того, що витрати, пов'язані з одержанням доходу, визначені ФОП ОСОБА_2. в розмірі 17 255 101 грн., його чистий дохід склав 6 345 грн.
Приймаючи до уваги, що позивач не підтвердив документально витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, відповідачем, виходячи з вимог Декрету, положень Інструкції та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в акті перевірки зроблено висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб: за 2003 р. на суму 6 405 499, 5 грн.; за 2004 р. на суму 6 972 332, 5 грн. та за 2005 р. на суму 12 939 742, 5 грн.
Відповідно до пункту 22.3. статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
За таких обставин, з урахуванням встановленої ставки оподаткування та строків давності визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»), позивачем 20 січня 2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002321701/3 яким визначено податкове зобов'язання відповідача щодо сплати 1 682 991, 38 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності визначений Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР (надалі за текстом - «Закон № 98/96-ВР»).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 98/96-ВР об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону № 98/96-ВР).
Частиною першою статті другої Закону № 98/96-ВР встановлено, що торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону.
За даними акта перевірки № 121/17-009/НОМЕР_4 від 22.04.2008 р. позивач протягом періоду з 01.07.2003 р. по 31.06.2006 р. здійснював оптову торгівлю товарами не власного виробництва без придбання торгового патенту.
Згідно частини першої статті восьмої Закону № 98/96-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
На підставі зазначеної норми позивачем 20 січня 2009 р. прийнято рішення №0002341701/3 яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 900 грн.
П латників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») .
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Перевіркою встановлено, що за період з ІІІ кварталу 2003 р. по І квартал 2006 р. позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 7 021 087, 31 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від осіб, які за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ніколи не були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, що знайшло своє відображення в акті від 22.04.2008 р.
За приписами підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до акта перевірки № 121/17-009/НОМЕР_4 від 22.04.2008 р. позивач, в порушення вимог зазначеної статті Закону № 168/97-ВР, за період з липня 2003 р. по березень 2006 р. задекларував та відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними в загальному розмірі 534 275 грн.
Підпункт «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181-III визначає обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, вимог зазначених нормативних актів та строків давності відповідачем 20 січня 2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002331701/3 яким ФОП ОСОБА_2. визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 5 525 961 грн., в тому числі 3 683 974 грн. основного платежу та 1 841 987 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Досліджуючи обгрунтовність вимог позивача суд погоджується, що за змістом статті 11-1 Закону № 509-XII п озапланова виїзна перевірка може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що вищезазначеним розпорядженням голови ДПА в Черкаській області № 118-р 19 лютого 2008 р. зобов'язано провести службове розслідування стосовно посадовців ДПІ у Катеринопільському районі (ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.) та створено відповідну комісію для проведення розслідування.
Зазначену обставину підтвердили в судовому засіданні заступник начальника ДПІ у Катеринопільському районі ОСОБА_3. та головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_4., які будучи допитаними в якості свідків пояснили, що за результатами службового розслідування стосовно них прийнято рішення про неповну службову відповідність.
Суд також бере до уваги, що згідно статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби здійснюють документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Суд з цього робить висновок, що органи державної податкової служби правомірно використали при проведенні документальної перевірки матеріали зустрічних перевірок та не приймає відповідну аргументацію позивача.
Суд також погоджується, що акт перевірки містить певні недоліки. Зокрема, у його вступній частині зазначено, що він складений за результатами позапланової невиїзної перевірки.
Допитаний у зв'язку з цим в якості свідка ОСОБА_6. пояснив, що при підготовці акта ним була допущена описка та помилково зазначено в якості підстави його складання проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.
Такі покази свідка об'єктивно підтверджуються даними наказу начальника ДПІ у Катеринопільському районі № 31 від 11 квітня 2008 р. яким була призначена документальна невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_2.
У світлі поданих доказів та пояснень свідків суд не знаходить порушень в діях посадовців відповідача при проведенні зазначеної перевірки.
Насамкінець суд зазначає, що позивач не спростовував факти порушень податкового законодавства, встановлених невиїзною документальною перевіркою.
За цих обставин суд вважає, що наявність окремих недоліків в акті перевірки в будь-якому разі не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за допущені порушення.
З урахуванням викладеного, у світлі своєї власної оцінки доказів суд поділяє висновки та мотивування відповідача і вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 12 червня 2009 р.
Головуючий
Судді