Справа № 303/4097/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Куштана Б.П., суддів: Ігнатюка Б.Ю., Панька В.Ф., при секретарі: Кухта М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог - Державна реєстраційна служба Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області та товариство з обмеженою відповідальністю «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання договору недійсним і скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_2, подали апеляційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року. Просять скасувати це рішення і провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі продажу домоволодіння від 31.10.2011 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 закрити. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що ОСОБА_1 уже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.10.2011 р. з підстав його невідповідності актам цивільного судочинства і рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15.10.2013 р., яке набрало законної сили, в цій частині позовних вимог було відмовлено; право ОСОБА_1 на 1/3 частину домоволодіння захищене внаслідок розгляду віндикаційного позову, що не тягне за собою недійсність правочину купівлі-продажу цього домоволодіння; вимоги про скасування державної реєстрації ставлять питання про скасування державної реєстрації як процедури, а не самого рішення державного реєстратора про здійснення відповідної реєстрації, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є неналежними відповідачами за цими вимогами, а станом на день розгляду справи державна реєстрація «де-юре» вже не існує. На адресу апеляційного суду Закарпатської області також надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24.12.2015 року. Мотивує свою апеляційну скаргу тим, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним і підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню повністю. ОСОБА_1 погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування державної реєстрації спірного домоволодіння за ОСОБА_3 і ОСОБА_4, визнавши недійсним договір купівлі-продажу від 31.20.2011 тільки у частині 1/3 та застосувавши реституцію лише щодо цієї частини, але не відновив її конституційні права - право власності в цілому з комплексом повноважень власника. Тому просить позовні вимоги до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити повністю, а саме: скасувати державну реєстрацію ОСОБА_4 у частині 1/3 права власності на домоволодіння у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 6200409, яка проведена на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння від 31.10.2011 у АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, застосувавши умови двосторонньої реституції; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/1 домоволодіння у АДРЕСА_1 за реєстраційним номером № 6200409, яка проведена на підставі договору купівлі-продажу від 31.20.2011 року; в іншій частині рішення Мукачівського міськрайонного суду залишити без змін. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог Державна реєстраційна служба Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області, ТОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про скасування державної реєстрації та визнання договору недійсним задоволено частково: скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на домоволодіння у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 6200409, яка проведена на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року; визнано недійсним договір купівлі - продажу домоволодіння від 31.20.2011 року у АДРЕСА_1, який укладений ОСОБА_4 і ОСОБА_3, застосувавши умови двосторонньої реституції у частині 1/3 частки, яка набута ОСОБА_4 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на домоволодіння у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 6200409, яка проведена на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2011 року в частині 1/3 частки, яка набута ОСОБА_4 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року. Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 121 грн. 80 коп. із кожного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_1 належала 1/3 частина вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.06.2007 року, а ОСОБА_4 - 2/3 частини домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2007 року. Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28.04.2010 року, за ОСОБА_4 визнано право власності на ціле будинковолодіння АДРЕСА_1 та зобов'язано її виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/3 частини будинковолодіння у розмірі 79188,30 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.02.2012 року вказане рішення Мукачівського міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, де в подальшому провадження у справі закрито в зв'язку з відмовою ОСОБА_4 від позову, про що постановлено ухвалу від 18.07.2012 року. Проте, 31.10.2011 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1, згідно з яким власником вищевказаного будинковолодіння став ОСОБА_3 Таким чином, встановлено, що державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/3 частку домоволодіння у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 6200409, було проведено на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року, яке на час проведення державної реєстрації було чинним, однак в подальшому 15.02.2012 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано. Договір купівлі - продажу домоволодіння в АДРЕСА_1 від 31.10.2011 року був укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на підставі державної реєстрації даного домоволодіння, у тому числі 1/3 частки, що належала ОСОБА_4 Указана державна реєстрація на час укладення даної угоди була дійсною. Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на домоволодіння у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 6200409, була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2011 року, у тому числі 1/3 частки, який на час його укладення був дійсним. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що в зв'язку зі скасуванням рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року недійсним також необхідно визнати правочин і дії, які були вчинені на підставі цього рішення суду, а саме: договір купівлі-продажу та державну реєстрацію права власності. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року належить залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - відхилити, з наступних підстав. Цивільно-процесуальним кодексом України (статтею 205) передбачено чіткі підстави для закриття провадження по справі, а саме: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом; 5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим; 6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі. Твердження апелянта з приводу тієї обставини, що провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння в АДРЕСА_1, підлягає закриттю, оскільки ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, усунення перешкод у користуванні домоволодінням і вселення. Проте, ці два позови не є тотожними, тобто немає передбачених законодавцем обов'язкових умов для закриття провадження у справі, а саме: «спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав», а тому такий довід апеляційної скарги є безпідставним. Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6-5 цс 15 « якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків із моменту його ухвалення». Як стверджує представник апелянта, «право ОСОБА_1 на 1/3 частину домоволодіння захищене внаслідок розгляду віндикаційного позову, що не тягне за собою недійсність правочину купівлі-продажу зазначеного домоволодіння». При цьому вказує, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково: витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/3 частину домоволодіння, залишивши у власності ОСОБА_3 2/3 частини домоволодіння. Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року скасовано, в зв'язку з цим недійсними також необхідно визнавати правочин та дії, які були вчиненні на підставі цього рішення суду, а саме: договір купівлі-продажу та державну реєстрацію права власності. На підставі вищенаведеного довід апеляційної скарги про те, що право ОСОБА_1 на частку в майні захищено іншим чином та спірний договір купівлі-продажу жодним чином прав позивача не порушує, є необґрунтованим і спростований указаною правовою позицією Верховного суду України. Згідно зі ст. 2 ч.1 п.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 18 ч.1 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав» державна реєстрація проводиться наступному порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Згідно зі ст.27 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. З наведеного випливає, що доводи апеляційної скарги про те, що скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4, яка проведена на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23.10.2009 року, яке було скасовано, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3, яка проведена на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2011 року, а позовні вимоги ОСОБА_1 ставлять питання про скасування державної ореєстрації (як процедури), а не самого рішення державного реєстратора про здійснення відповідної реєстрації, дані вимоги пред'явлені до фізичних осіб (ОСОБА_3 і ОСОБА_4.), які самостійно на таку дію не уповноважені та не є належними відповідачами за вказаними вимогами, не є обґрунтованими, оскільки рішення суду про скасування державної реєстрації на те чи інше право власності є виключно тим інструментом, який дозволить особі, чиї права щодо володіння, користування і розпоряджання своєю власністю були порушені, поновити ці права шляхом звернення у встановленому Законом порядку до відповідних органів для проведення відповідних процедур із реєстрації права власності, щоб мати можливість реалізовувати своє конституційне право в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, які по суті спору зводяться до питання визнання договору купівлі-продажу від 31.10.2011 р. недійсним тільки щодо 1/3 частини домоволодіння із застосуванням реституції у цій частині, не можуть бути взяті до уваги як суперечні обставинами справи, нормам матеріального права та самому рішенню. Так, установлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.06.2007 року ОСОБА_1 належить спадкове майно, яке складається з 1/3 частини цілого домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1. І так само це право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав від 26.06.2007 року в розмірі 1/3 частки. У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позову та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Тобто, порушені права ОСОБА_1 захищені судом належним чином. Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити. 2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 р. залишити без змін. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: