ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2016 р.           Справа № 902/157/16

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 25.09.2015р., паспорт серії НВ №507845, виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 31.03.2016р., паспорт серії АВ 465378 виданий Строміським РВ УМВС України у Вінницькій області 30.07.2002р.;

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 19.04.16, паспорт серії АВ 663782 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, 21.09.2005р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 АКС" (АДРЕСА_1, 03150)

до: приватного підприємства "Приватна виробничо-комерційна фірма "Євротек" (вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 179462 грн 17 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 АКС" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Приватна виробничо-комерційно фірма "Євротек" про стягнення 246537 грн 63 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.02.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/157/16 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 05.04.2016р. відкладено слухання справи до 21.04.2016р. з метою забезпечення рівності прав та змагальності учасників судового процесу.

21.04.2016р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.04.2016р. для надання сторонам можливості подати додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень на позов. При цьому 21.04.2016р. на адресу суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог від 21.04.2016р. (вх. 06-52/3654/16 від 21.04.2016р.), в якому останній зменшив ціну позову на 63561 грн 25 коп. основного боргу та 711 грн 84 коп. інфляційних втрат у зв"язку із сплатою відповідачем 64273 грн 09 коп. заборгованості, відтак просив стягнути з останнього 182264 грн 54 коп., з яких 95218 грн 16 коп. інфляційні втрати, 57397 грн - 25% річних, 29649 грн 38 коп. штраф (10%).

Ухвалою суду від 25.04.2016р. продовжено, передбачений ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 28.04.2016р.

28.04.2016р. від позивача на до суду надійшло уточнення позовних вимог від 28.04.2016р. (вх. 06-52/3921/16 від 28.04.2016р.), в якому останній зменшив ціну позову на 2802 грн 37 коп. та збільшив в частині стягнення 25% річних, 10% (штрафу) та 3% річних, відтак просив стягнути з відповідача 179462 грн 17 коп., з яких 83296 грн інфляційні втрати, 59605 грн 98 коп.- 25% річних, 29407 грн 47 коп. штраф (10%) та 7152 грн 72 коп. - 3% річних.

За результатами поданих позивачем уточнень позовних вимог від 21.04.2016р. (вх. 06-52/3654/16 від 21.04.2016р.) та від 28.04.2016р. (вх. 06-52/3921/16 від 28.04.2016р.) суд ухвалою від 28.04.2016р. припинив провадження у справі №902/157/16 в частинні стягнення 63561 грн 25 коп. основного боргу на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, на дату винесення рішення у справі спір вирішується виходячи з нової ціни позову в розмірі 179462 грн 17 коп., з яких 83296 грн інфляційні втрати, 59605 грн 98 коп.- 25% річних, 29407 грн 47 коп. штраф (10% річних) та 7152 грн 72 коп. - 3% річних.

Відповідно до ухвали суду від 28.04.2016р. призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі №902/157/16; проведення експертизи доручено судовому експерту-економісту ОСОБА_5.

08.07.2016р. до суду судовим експертом-економістом ОСОБА_5 повернуто матеріали справи з повідомленням про неможливість надання висновку судової експертизи у зв"язку із не оплатою експертних послуг та відсутністю відповіді на клопотання експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 11.07.2016р. призначено судове засідання з метою вирішення питання щодо оплати експертних послуг на 26.07.2016р.

Відповідно до ухвал від 26.07.2016р. поновлено провадження у справі та відкладено її слухання до 08.08.2016р. через неявку в судове засідання представника позивача, необхідність витребування нових доказів по справі та з метою забезпечення рівності прав та змагальності учасників судового процесу. При цьому в судовому засіданні (26.07.2016р.) судом запропоновано відповідачу оплатити призначену експертизу, на що останній відмовився, пославшись на скрутне матеріальне становище підприємства. З огляду на що, суд дійшов висновку про доцільність проведення розгляду справи за наявними доказами, без проведення судової економічної експертизи.

В судовому засіданні (08.08.2016р.) представник позивача позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому та надані суду докази.

Представники відповідача позов не визнали та заперечували проти його задоволення, посилаючись на мотиви, наведені у запереченнях на позовну заяву №31/03/16/2 від 31.03.2016р. (вх. №06-52/2954/16 від 01.04.2016р.) та №08/08-16 від 08.08.2016р. (вх. №06-52/721/16 від 08.08.2016р.), в яких в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 АКС" просили відмовити у зв”язку із їх необґрунтованістю. Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачем не додано до позову обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, 25% річних, штрафу (10%) та 3% річних із відображенням періодів нарахування, сум заборгованостей та проведених відповідачем оплат. Крім того, відповідач вказує, що позивач свої вимоги обґрунтовує порушенням зобов’язань лише на підставі договору №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р., тоді як прововідносини між сторонами виникли на підставі 5-ти договорів, чотири з яких останнім не вказано в якості підстав позову. У позові ТОВ «ОСОБА_4 АКС» наведено суми оплати, які не відповідають фактично сплаченим відповідачем сумам згідно банківських документів за рахунок того, що ним зараховано вказані проплати за накладними в розрізі 5-ти договорів в довільному порядку, внаслідок чого заборгованість за спірним договором штучно збільшена. Також останнім зазначено, що відповідно до висновку експертного дослідження №04/07/2016-02 від 05.08.2016р., проведеного на замовлення ПП ПВКФ «Євротек» не вбачається за можливе підтвердити суми розрахунків сторін в розрізі договору поставки №02ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р., оскільки в первинних документах на поставку посилання на зазначений договір відсутнє.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 АКС" (продавець) та приватним підприємством "Приватна виробничо-комерційна фірма "Євротек" (покупець) укладено договір №2ОП-60Б-3288 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується поставити покупцю непродовольчі товари (товар), в погодженій сторонами кількості та асортиментами, за цінами у відповідності із прайс-листом продавця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору.

Згідно із п. 2.1. Договору кількість та асортимент товару, його ціна та вартість зазначаються в накладній на кожну поставку.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець зобов’язується провести оплату товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки.

Згідно із п. 5.2. Договору в платіжному дорученні покупець обов’язково повинен вказати номер та дату видаткової накладної, по якій проводиться оплата. Якщо в платіжному дорученні не вказані ці дати, продавець вправі зарахувати дану суму в рахунок погашення заборгованості покупця за попередні поставки, починаючи з самої ранньої.

Відповідно до п. 6.1. Договору сторона, яка не виконала належним чином свої зобов’язання по договору, повинна відшкодувати потерпілій стороні прямі збитки. За невиконання чи несвоєчасне виконання грошових зобов’язань покупець сплачує продавцю 25% річних за користування чужими грошовими коштами від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення. Крім цього, у випадку прострочення заборгованості більше 40 календарних днів винна сторона виплачує штраф у розмірі 10% від суми своєчасно невиконаних зобов’язань.

Судом встановлено, що на підтвердження поставки відповідачу товару у період з 03.02.2014р. по 30.09.2014р. на виконання умов договору №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р. позивачем додано до позовної заяви копії видаткових накладних та податкових накладних, в яких відображено правовідносини між позивачем та відповідачем щодо поставки товару (а.с. 93-207, т.с. 1).

Натомість, як слідує з матеріалів позову, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на підтвердження чого позивачем додано до позову відповідні копії банківських виписок (а.с. 24-92, т.с. 2).

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений йому товар стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 25% річних та 10% штрафу.

Поряд з цим, в ході розгляду справи, за результатами поданих позивачем уточнень позовних вимог від 21.04.2016р. (вх. 06-52/3654/16 від 21.04.2016р.) та від 28.04.2016р. (вх. 06-52/3921/16 від 28.04.2016р.) встановлено, що відповідачем погашено перед позивачем заборгованість в сумі 63561 грн 25 коп. (основний борг), що підтвердилося й самим позивачем під час слухання справи. В зв’язку із вказаною проплатою ухвалою від 28.04.2016р. припинено провадження у справі №902/157/16 в частинні стягнення 63561 грн 25 коп. основного боргу на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

З огляду на вказане, спір у справі спір вирішується виходячи з нової ціни позову в розмірі 179462 грн 17 коп., з яких 83296 грн інфляційні втрати, 59605 грн 98 коп.- 25% річних, 29407 грн 47 коп. штраф (10% річних) та 7152 грн 72 коп. - 3% річних.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог про стягнення 83296 грн інфляційних втрат, 59605 грн 98 коп.- 25% річних, 29407 грн 47 коп. штрафу (10% річних) та 7152 грн 72 коп. - 3% річних, заперечень відповідача та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Так, статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно із ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Юридична наука виділяє два основні елементи, що визначають сутність будь-якого позову - предмет і підставу.

В абзаці 4 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, для вирішення позовних вимог на користь позивача, необхідно щоб підстава позову беззаперечно підтверджувала його предмет.

Натомість, як вбачається з обставин справи, заявлені позивачем в позові підстави договір №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р. та видаткові накладні не підтверджують правомірність вимог, охоплених предметом позову.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 АКС" в якості підстав позову додано до матеріалів справи договір №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р. та ряд видаткових накладних, у яких містяться посилання на договори з різними номерами та датами укладення. В якості предмету позову визначено вимоги про стягнення інфляційних втрат, 25% річних, штрафу (10% річних) та 3% річних.

Відповідно до ухвали суду від 28.04.2016р. з метою визначення дійсного розміру вказаних сум заборгованості їх періодів нарахування, призначено судову економічну експертизу у даній справі та зобов’язано позивача здійснити оплату послуг експерта.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак позивачем вимог ухвали не виконано, оплату експертних послуг згідно рахунку експерта не здійснено, у зв’язку з чим судовим експертом повернуто матеріали справи до суду з повідомленням про неможливість надання висновку судової експертизи.

Разом з цим відповідач оплатити призначену експертизу відмовився, пославшись на скрутне матеріальне становище підприємства.

З огляду на вказане, судом проведено розгляд справи за наявними доказами, без проведення судової економічної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку кожному доказу окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат, 25% річних, штрафу (10% річних) та 3% річних з огляду на таке.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, негативні наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, настають у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат, 25% річних, штрафу (10% річних) та 3% річних відбувається в разі порушення грошового зобов’язання протягом періоду прострочення.

Однак долученні до матеріалів справи докази не підтверджують правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення вказаних вище сум заборгованості. Так позивачем в якості підстав позову зазначено та додано до позовної заяви договір №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р. та видаткові накладні, на підставі яких, як він вказує, отримано відповідачем товар. Проте із вказаних видаткових накладних не можливо встановити суми та дати поставки товару згідно умов договору №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р., оскільки у даних первинних документах не міститься посилання на вказаний договір взагалі або міститься посилання на договори №2ОП-30Б-3288 від 31.01.2014р, №2ОП-60Б-3289 від 31.01.2014р., №5ОПСР-3355 від 26.05.2014р., №60ПСР-3326 від 07.04.2014р.

Поряд з цим в якості підстав позову, товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 АКС" визначено договір №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р.

Крім того, не можливо встановити підтвердження сум розрахунків сторін в розрізі договору №2ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р., оскільки в банківських виписках відсутнє посилання на вказаний договір, що є обов’язковим згідно із п. 5.2. Договору в платіжному дорученні покупець обов’язково повинен вказати номер та дату видаткової накладної, по якій проводиться оплата.

Отже, складається ситуація, коли неможливо визначити початок настання строку оплати за поставлений товар, а відтак і періоду прострочення виконання зобов"язаня, оскільки ст. 692 ЦК України до даних првовідносин не застосовується, бо мали місце договірні зобов"язання, у яких визначено строк, проте в накладних відсутнє посилання на договір, в якому визначено строк оплати товару, який доданий доданий в якості підстав позову до самого позову. Разом з тим в матеріалах справи відсутня вимога позивача до відповідача в розумінні ст. 530 Цк України.

Також в матеріалах справи наявний висновку експертного дослідження №04/07/2016-02 від 05.08.2016р., проведеного на замовлення ПП ПВКФ «Євротек», згідно якого не вбачається за можливе підтвердити суми розрахунків сторін в розрізі договору поставки №02ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р., оскільки в первинних документах на поставку посилання на зазначений договір відсутнє. Вказаний висновок хоч не є висновком судової експертизи в розумінні ст. 42 ГПК України, разом з із тим суд оцінює його як доказ згідно із ст. 43 ГПК України, який в сукупності та наряду з іншими доказами підтверджує неможливість визначення строку прострочення зобов’язань за договором №02ОП-60Б-3288 від 01.01.2014р. та неможливість підтвердження сум розрахунків сторін в розрізі згаданого договору.

Таким чином, наявність вказаних вище обставин в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ «ОСОБА_6 АКС» в частині стягнення інфляційних втрат, 25% річних, штрафу (10% річних) та 3% річних в повному обсязі, оскільки із заявлених позивачем підстав позову неможливо встановити обґрунтованість предмету позову, тобто підстави позову не підтверджують його предмет.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі усього вище викладеного, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат, 25% річних, штрафу (10% річних) та 3% річних відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 серпня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи