А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
07.11.2013 місто Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого – судді Машкаринця М.М.,
суддів Демченка С.М., Стана І.В.,
за участю прокурора Сирохман Л.І.,
потерпілої ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року,
встановив:
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, громадянина України звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 289 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрито.
Постанова умотивована тим, що ОСОБА_2 на початку травня 2007 року, перебуваючи в дружніх довірливих відносинах з потерпілою ОСОБА_1, зловживаючи такими відносинами вмовив останню продати йому належний їй автомобіль марки «ВАЗ-21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1987 року випуску за 700 доларів США.
Весною 2008 року ОСОБА_1, будучи введеною ОСОБА_2 в оману, надала останньому нотаріально завірену довіреність на право керування та користування вказаним автомобілем.
ОСОБА_2, маючи вказану довіреність, привласнив автомобіль потерпілої, а пізніше розібрав його та продав невстановленій особі, заподіявши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 10201 грн.
Суд першої інстанції вважав за правильне звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрити, оскільки, як зазначено в оскарженій постанові, вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст.289 КК України відноситься до суспільно-небезпечних діянь середньої тяжкості, з моменту його вчинення минуло більше п’яти років протягом яких ОСОБА_2 нових злочинів не вчиняв, від слідства та суду не ухилявся.
У апеляції потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про скасування вказаної постанови суду, посилаючись на те, що як органом досудового слідства, так і судом допущені у справі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, висновки суду, викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала подану нею апеляцію, пояснення підсудного ОСОБА_2, який не заперечив проти задоволення апеляції потерпілої, промову прокурора про скасування постанови суду і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи, викладені в апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 368, 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов’язковими для органів дізнання та досудового слідства при досудовому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.
З матеріалів кримінальної справи, зокрема, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2012 року убачається, що скасовуючи попереднє судове рішення у справі і направляючи справу прокурору на додаткове розслідування, апеляційний суд в ухвалі зазначив про необхідність усунення наведених у справі істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених органом досудового слідства, необхідності всебічно, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, встановлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують ОСОБА_2, встановлення та дослідження обставин, вчиненого ОСОБА_2, їх правова оцінка.
На порушення вимог ст. 374 КПК України, орган досудового слідства не дослідив жодну з обставин, зазначених Апеляційним судом Закарпатської області в ухвалі від 26 вересня 2012 року.
З матеріалів кримінальної справи убачається, що орган досудового слідства під час провадження у справі додаткового розслідування спромігся винести дві постанови: постанову про відновлення досудового слідства та прийняття кримінальної справи до свого провадження від 05 листопада 2012 року та постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності від 15 листопада 2012 року (а.с. а.с. 51-59, Т.2).
На наведені порушення кримінально-процесуального закону, допущені органом досудового слідства не тільки не звернув уваги суд першої інстанції, а й сам допустився порушень закону, не дослідивши обставин, вчиненого ОСОБА_2, не давши їм належної правової оцінки.
Стверджуючи в оскарженій постанові про те, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України визнав повністю, розкаявся у вчиненому, суд першої інстанції сфальшував судове рішення, оскільки протокол судового засідання від 30 квітня 2013 року, який є основним засобом перебігу судового розгляду справи, таких показань підсудного не відображає ( а.с. а.с. 101, 102, 103-105, Т.2).
З урахуванням наведеного, оскаржена постанова підлягає до скасування, а справа – направленню на додаткове розслідування при якому органу досудового слідства необхідно виконати вказівки, викладені в ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2012 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити Ужгородському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування.
Судді: