ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2016                      Справа № 905/1988/16                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ»

простягнення 160 160,00 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідачаОСОБА_2 - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» про стягнення заборгованості у розмірі 227530,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого згідно видаткових накладних №ТК-0001732 від 02.11.2015, №ТК-0001828 від 18.11.2015 (товарно-транспортна накладна №976 від 18.11.2015), №ТК-0001907 від 24.11.2015 (товарно-транспортна накладна №995 від 24.11.2015), №ТК-0002069 від 09.12.2015 та №ТК-0002107 від 16.12.2015 товару, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 227530,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

10.08.2016 до господарського суду Донецької області надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій, у зв’язку зі сплатою відповідачем частини суми основної заборгованості, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 160160,00 грн.

В судовому представник відповідача підтвердив, що відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості та не заперечив щодо заяви про зменшення позовних вимог.

Судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв’язку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 10.08.2016.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних господарських операцій щодо поставки 12 т. селтека оптимум від 09.12.2016 та 16.12.2016, а відповідач товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними №ТК-0002069 та №ТК-0002107 не отримував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

За період з листопада по грудень 2015 року згідно видаткових накладних №ТК-0001732 від 02.11.2015 на суму 32400,00 грн, №ТК-0001828 від 18.11.2015 на суму 35000,00 грн та товарно-транспортної накладної №976 від 18.11.2015, №ТК-0001907 від 24.11.2015 на суму 52500,00 грн та товарно-транспортної накладної №995 від 24.11.2015, №ТК-0002069 від 09.12.2015 на суму 105000,00 грн та №ТК-0002107 від 16.12.2015 на суму 105000,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (постачальник, позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (покупець, відповідач) товар на загальну суму 329900,00 грн.

На підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем позивачем також надано належним чином засвідчені копії податкових накладних за вказаним операціями з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, скріпленими печаткою підприємства.

Посилання відповідача на те, що товар за видатковими накладними №ТК-0002069 від 096.12.2015 та №ТК-0002107 від 16.12.2015 ним не отримано, а позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних господарських операцій, судом не приймається з огляду на наступне.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.\

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З спірних видаткових накладних №ТК-0002069 від 096.12.2015 та №ТК-0002107 від 16.12.2015 вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних, завірених печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ».

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

Крім того, відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з п. 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі, за засвідчення видаткових накладних.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки відповідача, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печаток підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши накладні, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підписання і скріплення печаткою покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, наявні у матеріалах справи накладні №ТК-0002069 від 09.12.2015 та №ТК-0002107 від 16.12.2015 є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем зобов'язань з поставки товару.

Також, суд зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

На підтвердження позовних вимог, позивачем також надано до матеріалів справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними, з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до статті 201 якого, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи на викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобов’язань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт вчинення сторонами правочинів та здійснення поставки позивачем і отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних №ТК-0001732 від 02.11.2015 на суму 32400,00 грн, №ТК-0001828 від 18.11.2015 на суму 35000,00 грн та товарно-транспортної накладної №976 від 18.11.2015 до неї, №ТК-0001907 від 24.11.2015 на суму 52500,00 грн та товарно-транспортної накладної №995 від 24.11.2015 до неї, №ТК-0002069 від 09.12.2015 на суму 105000,00 грн та №ТК-0002107 від 16.12.2015 на суму 105000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту (ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов’язань та ст. 692 Цивільного кодексу України обов’язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними №№ТК-0001732 від 05.11.2015 на суму 32400,00 грн, №ТК-0001828 від 18.11.2015 на суму 35000,00 грн, №ТК-0001907 від 24.11.2015 на суму 52500,00 грн, №ТК-0002069 від 09.12.2015 на суму 105000,00 грн, №ТК-0002107 від 16.12.2015 на суму 105000,00 грн виник з дати отримання товару за правочинами поставки (видатковими накладними).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13 та постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 904/4451/13.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином та не у повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 160160,00 грн

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 160160,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, при поданні даного позову позивачем згідно платіжного доручення №1345 від 09.06.2016 сплачено судовий збір у розмірі 3487,50 грн.

Судом розглядались позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 160160,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Розмір судового збору за розгляд вказаних вимог становить 2402,40 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У заяві про зменшення позовних вимог позивачем також заявлено клопотання про повернення позивачу зайво сплаченого судового збору.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 1085,10 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (84180, Донецька обл., м. Слов’янськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, 5, ідентифікаційний код 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, офіс 60, ідентифікаційний код 25409463) заборгованість у розмірі 160160 (сто шістдесят тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн 40 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, офіс 60, ідентифікаційний код 25409463) 1085 (одна тисяча вісімдесят п’ять) грн 10 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.08.2016

Суддя М.В. Сажнева