ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Справа № 913/1136/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого,

Корнілової Ж.О.,

Стратієнко Л. В.

розглянувши матеріали касаційної

скаргидержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.16

у справігосподарського суду Луганської області №913/1136/15

за позовомдержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення 8 622,85грн.

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

01.12.2015 державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулися до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості за договором про постачання теплової енергії у сумі 4 126,49грн., пені у сумі 2 603,14грн., 3% річних у сумі 136,00грн., інфляційних втрат у сумі 1 757,22грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що на виконання умов договору №250 від 17.10.2005 поставили ФОП ОСОБА_4 теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 2 024,76грн. за період з 16.10.2013 по 06.04.2014, та у сумі 3 301,73грн. за період з 26.10.2014 по 06.04.2015, всього на суму 5 326,49грн., оплата якої була здійснена частково.

Заперечуючи проти позовних вимог, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 стверджувала, що фактично опалення у зазначеному приміщенні відсутнє, договір №250 від 17.10.2005 є неукладеним і не породжує юридичних наслідків для сторін, розрахунок вартості наданих послуг у відповідності з Правилами користування тепловою енергією №1198 від 03.10.2007 відсутній.

29.03.2016 рішенням господарського суду Луганської області (судді Рябцева О.В., Зюбанова Н.М., Косенко Т.В.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" 4 126,49грн. основного боргу, 1 301,57грн. пені, 136,00грн. 3% річних, 1 757,22грн. збитків від індексу інфляції, з підстав доведеності факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

24.05.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Попков Д.О., Бойченко К.І., Татенко В.М.) рішення від 29.03.2016 скасовано, ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову від 24.05.2016, а законне й обгрунтоване, на їх думку, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 17.10.2005 між державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (енергопостачальна огранізація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб) (споживач) було укладено договір №250 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію в гарячій воді у необхідних обсягах, а відповідач - сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у передбачені договором терміни.

Пунктами 2.1., 2.2. договору сторони визначили, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 9,8 кв. м., у період з 17.10.2005 до 17.10.2006 в межах Q рік = 2 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням EQ = 0.0010 Гкал/годину.

Відповідно до п.3.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію споживачу в обсягах згідно з договором.

Згідно з п.4.2.2. договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Пунктом 4.2.4. договору встановлено обов'язок споживача підтримувати в належному технічному стані теплоспоживальне обладнання (системи опалення та гарячого водопостачання, ізоляцію трубопроводів та інше обладнання), яке перебуває у межах його експлуатаційної відповідальності.

За змістом пункту 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим методом.

Розділом 6 договору визначено порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунковим періодом є календарний місяць; споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня за 1 рік у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Судами обох інстанцій установлено, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з письмовою заявою про припинення дії договору, з огляду на що договір №250 від 17.10.2005 є діючим до 17.10.2016 відповідно до розділу 10 договору.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що протягом опалювальних сезонів 2013-2014 років, який тривав з 16.10.2013 по 06.04.2014, та 2014-2015 років, який тривав з 26.10.2014 по 06.04.2015, ним було надано послуги з централізованого опалення приміщення за договором №250, на оплату яких відповідачу було виставлено відповідні рахунки, оплачені останнім у сумі 1 200,00грн. Через неповну оплату виставлених рахунків, позивач направляв відповідачу ряд претензій, вимоги яких були залишені останнім без відповіді, що стало приводом для звернення ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 4 126,49грн. боргу, 2 603,14грн. пені, 136,00грн. 3% річних, 1 757,22грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України врегульовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст.19, 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що враховуючи зменшення кількості постачання теплової енергії у результаті демонтування відповідачем опалювального пристрою з порушенням порядку Правил №630, який не надав позивачу пропозицію про внесення змін до умов договору щодо зменшення кількості постачання теплової енергії та сплачував на власний розсуд 50,00грн. в місяць, позивач керуючись умовами договору та чинним законодавством, виставляв рахунки на оплату наданих послуг за відповідні обсяги спожитої теплової енергії у відповідні періоди.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги частково, зменшивши розмір пені на 50% у порядку п.3 ст.83 ГПК України, та стягнув з відповідача 4 126,49грн. боргу, 1 301,57грн. пені, 136,00грн. 3% річних, 1 757,22грн. інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності умов для виникнення у відповідача спірного грошового зобов'язання через відсутність в орендованому приміщенні теплоспоживаючого обладнання, не заслуговують на увагу та спростовуються фактичними обставинами справи і наявними у ній доказами, які судом першої інстанції було взято до уваги та оцінено у відповідності зі встановленими ст.43 ГПК України вимогами.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, при ухваленні якого правильно встановлені обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зважаючи на що, постанова апеляційного господарського суду від 24.05.2016 підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду від 29.03.2016 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задоволити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2016 у справі №913/1136/15 залишити в силі.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяЖ.О. Корнілова

СуддяЛ.В. Стратієнко