Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

           14 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої          -          судді Кожух О.А.

суддів                    -           Леска В.В., Чужі Ю.Г.

при секретарі           –           Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 5 783.65 грн. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 не повернув йому кошти в сумі 5 777 грн., які позичив 27.05.2014 та зобов’язувався повернути до 30.05.2014, про що склав відповідну розписку. Сума, яку просить стягнути позивач розрахована з врахуванням положень ст. 625 ЦК України та складається з: 5777 грн - сума боргу; 6.65 грн. – 3% річних.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу і, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач та відповідач в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Не з’являлись вони і в судові засідання суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України судова колегія розглянула справу без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого у справі рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не знайшли свого правового підтвердження матеріалами справи та доказовою базою по справі.

Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи на нормам матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд, зокрема, зазначив, що позивач не надав оригіналу розписки ОСОБА_2, хоча позивач у позовній заяві вказував, що оригінал розписки надасть суду в судовому засіданні. Копія розписки була приєднана до позовної заяви (а.с.4). Оригінал цієї розписки було надано суду апеляційної інстанції та оглянуто колегією суддів в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79 цс 14.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача є розписка від 27.05.2014, яка свідчить про те, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 5777 грн., та зобов’язався повернути до 30.05.2014.

Отже, між сторонами по справі фактично виникли правовідносини позики, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики, і розписка ОСОБА_2 від 27.05.2014 підтверджує факт отримання коштів, які слід стягнути на користь позивача.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивачем наведено розрахунок, відповідно до якого 3% річних за 14 днів прострочення виконання грошового зобов’язання становлять 6.65 грн., які також слід стягнути з відповідача на користь позивача.

          Таким чином, при розгляді даної справи судом допущено порушення норм процесуального та матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням по даній справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові ви трати. Позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено судовий збір в загальній сумі 365.40 грн. (а.с.1, 23), який слід стягнути на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 783 (п’ять тисяч сімсот вісімдесят три ) грн. 65 коп., з яких 5 777 грн. – прострочена сума боргу, 6.65 грн. – три відсотки річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 365.40 грн. сплачених позивачем судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча                                         Судді: