Справа № 186/1317/15-ц

Провадження номер № 2/0186/540/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Демиденко С.М.

секретар: Ковальчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів та 3% річних за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів та 3% річних за договором позики.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17 травня 2005 року ОСОБА_2 отримала від позивача позику в розмірі 1 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою, наданою відповідачкою 17 травня 2005 року.

В 2008 році відповідачка частково сплатила суму боргу в розмірі 1 500,00 гривень. Більше жодних розрахунків з позивачкою не проводила.

01 серпня 2012 року позивачка звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням від 04 листопада 2013 року по справі №0430/1989/2012, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року та колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року, з відповідачки на користь позивачки стягнуто 5 505,11 гривень основного боргу, що є еквівалентом 689 доларів США та відсотки за користування позикою в сумі 31 077,11 гривень за період з 01 січня 2006 року по травень 2013 року.

Не підлягає доказуванню той факт, що відповідачка винна позивачці 689 доларів США основного боргу, які по сьогоднішній день їй не повернула, та з яких і будуть нараховуватись проценти за користування грошима позивачки.

Письмовим договором між позивачкою та відповідачкою передбачено, що розмір щомісячних процентів складає 5%, то слід розрахувати заборгованість наступним чином.

Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов'язання як такого, що визначене в іноземній валюті.

З 01 червня 2013 року по 01 вересня 2015 року минуло повних 27 місяців.

5% щомісячних складають: 689 х 5% х 27 = 930,15 доларів США, що гривневому еквіваленті (за курсом НБУ 2131,7065 гривень за 100 доларів США) становить 19 828,07 гривень.

З 01 червня 2013 року по 01 вересня 2015 року минуло повних 27 місяців, тобто 2 роки 3 місяці, що в числовому виразі становить 2,25 року.

3% річних складають: 689 х 3% х 2,25 = 46,50 доларів СІЛА, що в

гривневому еквіваленті (за курсом НБУ 2 131,7065 гривень за 100 доларів США) становить 991,40 гривень.

З урахування всієї заборгованості, станом на 01 серпня 2015 року відповідачка винна позивачці: 19 828,07 (проценти за договором позики) + 991,40 (3% річних) = 20 819,47 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивачки за договором позики борг у сумі 20 819 (двадцяти тисяч восьмисот дев'ятнадцяти) гривень 47 копійок, з яких 19 828 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 07 копійок - проценти за користування грошима згідно умов договору, 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 40 копійок - три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення та провести розгляд справи за її відсутності, оскільки через свій хворобливий стан, постійні стаціонарні та амбулаторні лікування не в змозі з'являтися на судові засідання. В разі неявки відповідача згідна на заочний розгляд справи.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, прохала в позовній заяві розглядати справу за її відсутності.

Відповідачка надала суду заперечення, в яких зазначила, що 01 вересня 2015 року до неї з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 про стягнення з неї 20 819 гривень 47 копійок за договором позики, а саме: 19828 гривень 07 копійок - відсотки за користування грошима згідно умов договору, 991 гривня 40 копійок - три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення.

ОСОБА_1 вказує, що 04 листопада 2013 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було винесено рішення про стягнення з неї 5505 гривень 11 копійок основного боргу, що є еквівалентом 689 доларів США та відсотки за користування позикою в сумі 31077 гривень 11 копійок за період з 01 січня 2006 року по травень 2013 року, на підставі того, що позичила та не віддала позивачці суму боргу згідно розписки від 17 травня 2005 року.

Позивачка у своєму позові посилається на розписку від 17 травня 2005 року та вказує розрахунок у суми боргу в розмірі 20 819 гривень 47 копійок відсотків та 3 % річних у зв’язку з несплатою боргу згідно з вищевказаного рішення суду.

Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Посилання позивача на розписку від 17 травня 2005 року є безпідставними, тому, що в ній не зазначено, що вона повинна сплачувати ОСОБА_1 будь-які кошти.

До позовної заяви не додано правового документу па підставі чого, вона зобов’язана сплачувати суму боргу 20 819,47 гривень, відсотків та трьох відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що вимоги позивача не обґрунтовані, по даній справі наявне рішення суду і розписка, яка додана позивачем, не може слугувати, як предмет доказування, тому, що вона ні про що, - тому в даний час нею буде вирішено питання про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами по попередній справі, тому, що дану розписку, вона бачить вперше і вважає її нікчемною.

Просить суд відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення за договором позики 20 819,47 гривень, відсотків та 3 відсотків річних на користь ОСОБА_1, у зв’язку з не обґрунтованістю позовних вимог. В судовому засіданні підтримала свої заперечення в повному обсязі, наголосила що дана розписка є нікчемною, та в задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно розписки від 17 травня 2005 року ОСОБА_2 взяла грошові кошти в розмірі 1000,00 доларів США строком на три місяці з щомісячними процентами 5%.

Згідно рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року за №0430/1989/2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5505( п’ять тисяч п’ятсот п’ять) гривень 11 копійок – основного боргу, що є еквівалентом 689 доларів США  та відсотки за користування позикою в сумі 31077 ( тридцять одна тисяча сімдесят сім) гривень 11 копійок, а всього стягнути 36582 ( тридцять шість тисяч п’ятсот вісімдесят дві) гривні 22 копійки. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ віл 05 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено та рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року залишено без змін.

У відповідність до ст. 509 ЦК України – зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 цього ж Кодексу – за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідність ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З урахуванням ч.1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України – позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Борг в сумі 20819,47 гривень, який складається з заборгованості за період з 01 червня 2013 року по 01 вересня 2015 року, слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1.

Згідно довідки Павлоградського МСЕК серії 2-18 АЖ №057586 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом І групи, а у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» інваліди І групи звільняються від сплати судового збору, а отже на підставі ст.ст.80, 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір з ОСОБА_2 на користь держави в сумі 487,20 гривень.

Керуючись ст.509, ч.1 ст.614, ст.625, ст.1046, ч.2 ст.1047, ч.1 ст.1048, ст.1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 20 819 (двадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень 47 копійок, з яких 19 828 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 07 копійок - проценти за користування грошима, згідно умов договору, 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 40 копійок - три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: /ОСОБА_3/