УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1699/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 47 Доповідач Жигановська О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів Коломієць О.С., Якухно О.М.

при секретарі судового засідання Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до Житомирської районної державної адміністрації, управління Держземагенства у Житомирському районі, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБНУ", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь», про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації № 1113 від 25.12.2012 року, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБНУ», ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Коростенський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що розпорядженням Голови Житомирської РДА від 25.12.2012 року № 1113 затверджено проект із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (ведення садівництва) з метою зміни цільового призначення на землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) на території Кам'янської сільської ради Житомирського району. На підставі зазначеного розпорядження 26.12.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки зі зміненим цільовим призначенням - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села). Того ж дня ОСОБА_2 продав належні йому на праві власності дві земельні ділянки ТОВ «ДБНУ». Прокурор вважає, що Житомирська райдержадміністрація перевищила свої повноваження та винесла розпорядження, яким змінила цільове призначення вищевказаних земельних ділянок, порушуючи процедуру, встановлену чинним законодавством, внаслідок чого незаконно видані Державні акти і відбулося відчуження землі ТОВ "ДБНУ", тому просив:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації № 1113 від 25.12.2012 року про затвердження Проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (ведення садівництва), з метою зміни цільового призначення на землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села), ОСОБА_1 площею 0,10 га, ОСОБА_2 земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,50 га, земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,40 га, які розташовані на території Кам'янської сільської ради;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, виданий 26.12.2012 року на ім'я ОСОБА_1, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) та скасувати державну реєстрацію;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 на земельну ділянку площею 0,5000 га, виданий 26.12.2012 року на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_6, цільове призначення - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) та скасувати державну реєстрацію;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 0,4000 га, виданий 26.12.2012 року на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_8, цільове призначення - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) та скасувати державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26.12.2012 року між ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю "ДБНУ", на підставі якого відчужено земельну ділянку площею 0,5000 га, та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану ділянку за ТОВ "ДБНУ";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26.12.2012 року між ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю "ДБНУ", на підставі якого відчужено земельну ділянку площею 0,4000 га, та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану ділянку за ТОВ "ДБНУ".

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року воно було скасовано та ухвалено нове - про часткове задоволення позову. А саме: визнано незаконним розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації № 1113 від 25 грудня 2012 року; визнано недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 від 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_1, серії НОМЕР_5 та НОМЕР_7 від 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_2; визнано недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2012 року укладені між ОСОБА_2 і ТОВ "ДБНУ" та скасовано державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки за ТОВ "ДБНУ".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2015 року вказане рішення апеляційного суду в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і в частині скасування державної реєстрації права власності на них, та рішення Житомирського районного суду в частині відмови і задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і скасування державної реєстрації права власності на них скасовано, а справу в означеній частині передано до суду 1-ї інстанції на новий розгляд. В решті рішення Апеляційного суду залишено без змін.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016 року позов у переданій на новий розгляд частині задоволено - визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,5 га та 0,4 га, від 26.12.2012 року укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «ДБНУ» та скасовано державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки за ТОВ «ДБНУ».

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1, ТОВ «ДБНУ» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду 1-ї інстанції від 25.01.2016 року скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був власником земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_4), яка розташована на території Кам'янської сільської ради, Житомирського району і області, ділянка НОМЕР_9, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 (розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації № 818 від 25.08.2011 року);

ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 0,5000 га для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_6), яка розташована на території Кам'янської сільської ради, Житомирського району і області, ділянки НОМЕР_1-НОМЕР_11, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 (договори купівлі - продажу від 06.12.2011 року №5277, 29.11.2011 року №5151, 28.01.2012 року №173, 02.12.2011 року №5196, 29.11.2011 року №5141); та земельної ділянки площею 0,4000 га для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_8), яка розташована на території Кам'янської сільської ради, Житомирського району і області, ділянки НОМЕР_13-НОМЕР_14, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15 (договори купівлі-продажу від 02.12.2011 року №5200, 27.01.2012 року №161, 03.12.2011 року №5229, 28.11.2011 року №5126).

Розпорядженнями голови Житомирської райдержадміністрації від 13.06.2012 року №№ 505, 506 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1000 га, 0,4000 га, 0,5000 га, набутих у власність для ведення садівництва, з метою зміни цільового призначення на землі іншого призначення (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села). На підставі згаданого розпорядження було розроблено Проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою зміни цільового призначення з ведення садівництва на землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села).

Розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації №1113 від 25.12.2012 року затверджено Проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення з метою зміни цільового призначення на землі транспорту ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,10 га, ОСОБА_2 - 0,50 га та 0,40 га на території Кам'янської сільської ради. Затверджено розрахунок розмірів втрат сільськогосподарського виробництва. Змінено категорію вказаних земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Кам'янської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження 26 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, площею 0,1000 га, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району, кадастровий номер НОМЕР_4 із цільовим призначенням - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села.

Того ж дня Державні акти на право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням - землі транспорту (під розташування автостоянки для обслуговування територіальної громади села) на території Кам'янської сільської ради Житомирського району отримав і ОСОБА_2 - на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер НОМЕР_6 (серії НОМЕР_5), та на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер НОМЕР_8 (серії НОМЕР_7) (а.с.164-166 том 1).

В той же день, тобто 26 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ДБНУ» було укладено договори купівлі-продажу належних йому земельних ділянок: площею 0,5000 га, кадастровий номер НОМЕР_6 та площею 0,4000 га, кадастровий номер НОМЕР_8 (а.с.167-173 том 1).

Відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу, ОСОБА_2 продав ТОВ «ДБНУ» земельну ділянку площею 0,5000 га за 137 500 грн., а земельну ділянку площею 0,4000 га - за 110000 грн..

Рішеннями судів, які набрали законної сили визнано незаконним розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації № 1113 від 25 грудня 2012 року; визнано недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 від 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 та серії НОМЕР_5 і НОМЕР_7 від 26 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.227230 т.1,137-140 т.2).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав, передбачених ч.1 ст.203, ч.3 ст.215 ЦК України, для визнання недійсними згаданих вище договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Зокрема, суд виходив з того, що зміна цільового призначення земельних ділянок, які в подальшому і були відчужені, здійснена із порушенням вимог закону, а державні акти зі зміненим цільовим призначенням земельних ділянок визнані судом недійсними. Відтак, оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок суперечать актам цивільного законодавства.

Такий висновок є правильним, узгоджується із нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та відповідають дослідженим у справі доказам.

Як роз'яснено у п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 з наступними змінами і доповненнями, судам необхідно мати на увазі, що купівля-продаж, рента, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, у тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, відповідно до статті 210 ЗК повинні визнаватися недійсними - із наслідками, передбаченими відповідними статтями ЦК.

Відповідно до положень ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Враховуючи хронологію подій та аналізуючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були спрямовані на відчуження належних їм земельних ділянок в порушення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок, адже наступного дня після винесення розпорядження про зміну цільового призначення земель відповідачі отримали нові Державні акти і в цей же день ОСОБА_2 продав земельні ділянки ТОВ «ДБНУ». Посилання в апеляційній скарзі представника ТОВ «ДБНУ» на добросовісність покупця при укладенні оспорюваних договорів, а відтак і його необізнаність щодо обставини, які стосуються зміни статусу земельних ділянок, є непереконливими, оскільки від імені ТОВ „ДБНУ" ці договори укладав керівник даного підприємства - генеральний директор ОСОБА_1 (а.с.167-168, 171172 т.1).

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2, ТОВ „ДБНУ" та ОСОБА_1 про порушення їх процесуальних прав внаслідок неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи, не є окремою і достатньою підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до змісту ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити, що під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2, ОСОБА_1 ігнорували отримання судових повісток, які їм направлялись за належними адресами. Вони жодного разу не з»явились в судове засідання, будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи через своїх представників, які відмовились надати суду інші засоби зв'язку із їх довірителями. Така поведінка апелянтів свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та є певною маніпуляцією для подальшого оскарження судових рішень з підстав порушення їх процесуальних прав.

Ліквідація Коростенської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, яка відбулась в процесі розгляду справи, не є підставою для закриття провадження у справі. Як вбачається зі змісту позовної заяви і матеріалів справи прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, а не в інтересах Коростенської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері. Разом з тим, реорганізація органів прокуратури з передачею повноважень місцевим прокуратурам не змінює особу, в інтересах якої заявлено позов.

Посилання апелянтів на те, що у прокуратури у даному випадку відсутнє право на звернення до суду через не наведення підстав представництва в суді інтересів держави, а також, що рішення суду першої інстанції ухвалене без врахування прецендентної практики Європейського Суду з прав людини, що має наслідком непропорційне втручання у право як ОСОБА_2 так і ТОВ „ДБНУ" на мирне володіння своїм майном, є помилковим.

Так, відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У даній справі з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 і ТОВ „ДБНУ" критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на таке, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, зміну цільового призначення земельних ділянок тощо.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

При цьому зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється в порядку, визначеному законом (стаття 20 ЗК України). Порушення такого порядку має наслідком визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмову в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

За таких обставин у даній справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до вказаного порушення.

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Як вище зазначалось, на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу був порушений порядок зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення на землі транспорту.

Таким чином, відчуження земельних ділянок відбулось у непередбачений законом спосіб. Так, відповідачі набули такого права в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади рішення, яке визнане неправомірним рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року, та наступного укладення договорів купівлі-продажу.

Слід зазначити, що сторони оспорюваних правочинів не мали перешкод у доступі до законодавства. Проявивши розумну обачність, вони могли і повинні були знати про правомочність органу, який вирішує питання зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебували у їх власності, а тому відчуження цих земельних ділянок наступного дня після винесення відповідного розпорядження РДА, ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.11.2004 року у справі „Трегубенко проти України" зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить „суспільний інтерес".

За таких обставин результат розгляду судом першої інстанції позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу, та не викликає сумнівів у законності представництва прокурором інтересів держави у даному позові.

Враховуючи наведене, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке могло би призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБНУ», ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: