Справа № 1-61

                                                                                                                                                                          Категорія 3

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    17 липня 2009 року                                         Маневицький районний суд Волинської області

в складі:     головуючого-судді                 Невара О.В.,

при секретарі                          Абрамчук Н.В.,

з участю        прокурора                                Дуднік М.М.,

потерпілого                             ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вовчецьк Маневицького району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 (зареєстрований в с. Вовчецьк Маневицького району Волинської області), українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 18 лютого 2009 року, біля 22-ї години 50 хвилин, перебуваючи поблизу бару „Лотос”, що знаходиться по вул. 100-річчя Маневич в смт. Маневичі Волинської області, в стані алкогольного сп’яніння, під час суперечки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_1, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді лівобічної параорбітальної гематоми з розповсюдженням на щоку та шию, латерального субконь’юнктивального крововиливу зліва, синця м’яких тканин зовнішнього носа зліва, медіального зламу лівої виличної кістки з розходженням чільно-виличного шва на 0.5 см і зміщенням виличної кістки назовні та зламів верхньої і зовнішньої стінок лівої гайморової пазухи зі зміщенням відломків та гемосинуситом, закритої черепно-мозкова травми – струсу головного мозку, які згідно висновку  комісійної судово-медичної експертизи № 36 від 21 травня 2009 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я.

    Підсудний ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що  18 лютого 2009 року в період з 22 до 23 години він спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 автомобілем поїхали до бару „Лотос”, що знаходиться по вул. 100-річчя Маневич в смт. Маневичі, де разом розпивали спиртні напої. Ніяких суперечок між ним та ОСОБА_1 ні в приміщенні вказаного бару, ні поблизу нього не виникало. Тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він особисто не спричиняв і в його присутності потерпілому ніхто ніяких ударів не наносив. В барі „Лотос” вони знаходились біля 10-20 хвилин, після чого поїхали автомобілем до іншого бару. Підтвердив, що будь-яких тілесних ушкоджень він у ОСОБА_1, коли зайшов в бар „Лотос” і знаходився в приміщенні вказаного бару, не бачив. Коли та за яких обставин ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, не знає і до цього не причетний. Стверджує, що з ОСОБА_1 у неприязнених відносинах ніколи не перебував, знає його вже більше 3-х років, раніше між ними також ніколи сварок та конфліктних ситуацій не виникало. Чому потерпілий вказує, що саме він 18.02.2009 року йому спричинив тілесні ушкодження, пояснити не може.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому злочині, його винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами, зібраними в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що 18 лютого 2009 року з 20 год. він знаходився в барі „Лотос”, де працював охоронцем з 1 лютого 2009 року відповідно до укладеного договору. Біля 22.20 год. в приміщення бару зайшло четверо чоловіків. Як він пізніше дізнався, це були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Вони в приміщенні бару знаходились біля 20 хвилин, розпивали спиртні напої. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 двічі виникали суперечки, оскільки підсудний намагався в барі закурити і на його зауваження, що в барі курити заборонено, не реагував. ОСОБА_1 двічі виходив з ОСОБА_6 на вулицю, щоб останній в барі не курив, при цьому ОСОБА_2 йому погрожував розправою та висловлював своє невдоволення з приводу дій ОСОБА_1 В подальшому, ОСОБА_2 викликав його на вулицю, де між ними знову виникла суперечка, в ході якої підсудний наніс йому один удар кулаком в ліву частину обличчя. Від отриманого удару ОСОБА_1 впав на землю. Більше ОСОБА_2 йому ударів не наносив, а разом з друзями поїхав від бару на автомобілі. Про все, що трапилось, він повідомив працівників бару. З приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Маневицької ЦРЛ. Вважає, що ОСОБА_2 заслуговує на реальну міру покарання.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердили, що 18 лютого 2009 року біля 23-ї години від ОСОБА_1 їм стало відомо, що йому були спричиненні тілесні ушкодження ОСОБА_2 ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 також додала, що особисто були очевидцями суперечок, які виникали між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки останній намагався в барі закурити, а це заборонено, з приводу чого ОСОБА_1, як охоронець, неодноразово робив йому зауваження. Це ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, не подобалося і він висловлював своє невдоволення діями охоронця. В подальшому ОСОБА_1 хтось викликав на вулицю, а коли той через деякий час повернувся, у нього з носа йшла кров, обличчя зліва було припухше. Як стало відомо від потерпілого, біля бару його вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_2 Підтвердили, що ОСОБА_1 18.02.2009 року був тверезий, ніяких тілесних ушкоджень у нього до конфлікту з ОСОБА_2 не було. 19.02.2009 року потерпілий звернувся за медичною допомогою в Маневицьку ЦРЛ, де перебував на стаціонарному лікуванні.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 суду підтвердили, що ОСОБА_1 19.02.2009 року звернувся за медичною допомогою з приводу отриманих 18.02.2009 року біля приміщення бару „Лотос” тілесних ушкоджень. При поступленні скаржився на головокружіння, нудоту, біль в ділянці ушкоджень. При огляді на обличчі було виявлено гематому, рухливість щелеп була обмежена, що свідчить про наявність перелому. Після проведення необхідних обстежень потерпілого було госпіталізовано в хірургічне відділення Маневицької ЦРЛ, де він перебував на стаціонарному лікуванні. ОСОБА_1 стверджував, що знає, хто йому спричинив тілесні ушкодження, але ні ОСОБА_15, ні ОСОБА_16 не з’ясовували обставини спричинення тілесних ушкоджень та особу, яка їх спричинила.

Об’єктивність показань потерпілого та вказаних свідків підтверджується дослідженими в судовому засіданні протоколом очної ставки від 24.03.2009 року (а.с. 62-63), яким підтверджується, що ОСОБА_1 в ході проведення даної слідчої дії підтримав раніше дані показання про спричинення 18.02.2009 року біля приміщення бару „Лотос” саме ОСОБА_2 йому тілесних ушкоджень; протоколами виїмки та огляду предметів від 11.03.2009 року (а.с. 42-44), з яких встановлено, що в ході проведення вказаних слідчих дії було вилучено та в подальшому оглянуто бейжик з написом „Охоронець Іван бар „Лотос”, який був на одязі ОСОБА_1 18.02.2009 року, коли той знаходився в барі „Лотос”; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13.03.2009 року з фототаблицею до нього (а.с. 47-55), згідно якого в ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_1 на місці показав як йому ОСОБА_2 було 18.02.2009 року спричинено тілесні ушкодження та розповів про обставини вчинення злочину; висновками судово-медичної експертизи № 71 від 27.03.2009 року та комісійної судово-медичної експертизи № 36 від 21.05.2009 року (а.с. 77-79, 109-122), якими підтверджується, що у ОСОБА_1 було виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров’я; повідомленням Маневицької ЦРЛ від 19.02.2009 року, протоколом усної заяви ОСОБА_1 про злочин від 19.02.2009 року (а.с. 3-4), з яких встановлено, що 18.02.2009 року біля 23-ї години поблизу бару „Лотос” йому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження.

Згідно акту наркологічної експертизи № 406 від 21.05.2009 року (а.с. 96), який досліджувався судом, ОСОБА_2 хронічним алкоголізмом не страждає, примусового лікування не потребує.

Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_2, свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_3 в тій частині, що ОСОБА_2 18.02.2009 року, вийшовши біля 23-ї години з приміщення бару „Лотос”, відразу сів у автомобіль і разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 поїхав від вказаного бару, а тому не міг спричинити ОСОБА_1 тілесні ушкодження, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14 в судовому засіданні, які підтвердили, що 18.02.2009 року біля 23-ї години ОСОБА_1 викликали з приміщення бару на вулицю відразу після того, як бар залишив ОСОБА_2 Коли ОСОБА_1 через деякий час повернувся в приміщення бару, то в нього з носа йшла кров, ліва частина обличчя була припухша. Як повідомив ОСОБА_1, тілесні ушкодження йому спричинив ОСОБА_2  

Крім того, свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні сам підтвердив, що незважаючи на те, що вони з ОСОБА_2 виходили разом з приміщення бару „Лотос”, останній разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приїхали до іншого бару автомобілем лише через 7-10 хвилин, що свідчить про те, що ОСОБА_2 мав реальну можливість спричинити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 В іншій частині показання свідка ОСОБА_18 суд не бере до уваги, оскільки вони, як і показання свідка ОСОБА_3, суперечать як показанням потерпілого та інших свідків по даній справі, так і показанням підсудного.    

Суд, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, вважає, що вони є логічними, послідовними, оскільки взаємно підтверджуються і не суперечать іншим доказам по справі, а тому визнає їх правдивими.

Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_2 в тій частині, що тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого ОСОБА_1, неможливо спричинити шляхом нанесення одного удару кулаком руки, оскільки вони спростовуються як показаннями потерпілого в судовому засіданні, так і висновками судово-медичної експертизи № 71 від 27.03.2009 року та комісійної судово-медичної експертизи № 36 від 21.05.2009 року, якими підтверджується, що вказані тілесні ушкодження виникли від контакту з тупим твердим предметом з обмеженою співударяючою поверхнею, що можливо і від одного удару кулаком руки сторонньої особи в ділянку лівої щоки, що не суперечить показанням потерпілого ОСОБА_1 та данним, здобутим в ході проведення відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого. Отримання вказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту на рівну поверхню є неможливим.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки спричинив ОСОБА_1 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених  у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

    При  призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: посередню характеристику за місцем проживання, що він в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість погашена у встановленому законом порядку, ніде не працює, має на утриманні двоє малолітніх дітей, являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.     Обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп?яніння.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, дані про особу винного, які викладені вище, а також те, що ОСОБА_2 в 2002 році уже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, пов’язаного зі спричиненням потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що характеризує його з негативної сторони та свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив, приймаючи до уваги те, що він вину у вчиненому не визнав і не розкаявся у вчиненому, суд вважає, що призначення покарання у виді обмеження волі буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності.

Оскільки підсудному призначається покарання у виді обмеження волі, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Згідно ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

Суд вважає, що цивільний позов, заявлений до підсудного ОСОБА_2 прокурором Маневицького району в інтересах Маневицької центральної районної лікарні, про відшкодування вартості лікування потерпілого ОСОБА_1 на загальну суму 1370 грн. 05 копійок підлягає до повного задоволення. Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, показаннями потерпілого ОСОБА_1 та матеріалами кримінальної справи доведено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Маневицької ЦРЛ з 19.02.2009 року по 2.03.2009 року. На лікування потерпілого Маневицькою ЦРЛ були затрачені кошти на загальну суму 1370 грн. 05 копійок. А тому суд вважає, що вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_2, як з винної особи, на користь Маневицької центральної районної лікарні.

Речовий доказ: бейжик із написом „Охоронець Іван бар „Лотос” (а.с. 43-45) слід передати адміністратору бару „Лотос” ОСОБА_9

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст. 1206 Цивільного кодексу України,  суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122  КК України, призначивши покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Маневицької центральної районної лікарні (р/р 35419003001073 в ГУДКУ в Волинській області, ЗКПО 01983186, МФО 803014) 1370 (одну тисячу триста сімдесят) гривень 05 копійок коштів, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1

Речовий доказ: бейжик із написом „Охоронець Іван бар „Лотос” - передати адміністратору бару „Лотос” ОСОБА_9

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                                    Суддя районного суду                             О.В. Невар