РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року                                                                                             м.  Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львів­ської області у складі:

головуючого -     Богонюка М. Я.,

суддів :                                        Гончарук Л.Я.,  Федоришина А.В.,

при секретарі -    Борачок М. Б.,  з участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 лип­ня 2008 року,  -

встановила:

оскаржуваним рішенням в позові ОСОБА_1до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  завданої залиттям квартири,  відмо­влено.

Рішення оскаржила ОСОБА_1Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення її позовних вимог у зв'язку із порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Покликається на те,  що ОСОБА_2. є співвласницею квартири померлого співвідповідача ОСОБА_3. і повинна нести відповідальність за заподіяну її майну шкоду; вважає,  що факт і розмір заподія­ної відповідачкою шкоди підтверджуються актами комісії КП «Надія»,  фірми «Фріс»,  іншими доказами,  які суд безпідставно визнав недостатніми для покладення відпові­дальності; наголошує на тому,  що причиною залиття її квартири є самовільне встано­влення водогрійної колонки подружжям ОСОБА_2,  в якій виник прорив трубки.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення ОСОБА_1. на підтримання скарги,  перевіривши матеріали справи,  межі та доводи апеляційної скарги колегія суддів вва­жає рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права і тому його слід скасувати і ухвалити нове рішення по суті спо­ру. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1,  2  ст.  213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог  ст.  214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує низку питань,  зокрема:

1)   чи мали місце обставини,  якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення,  та якими доказами вони підтверджується;

2)   які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

Справа №22ц-2298                                                             Головуючий у І інстанції - Хобор Р.Б.

Категорія - 34                                               Доповідач в апеляційній інстанції- Федоришин А.В.

2

3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в позові суд зазначив,  що позивачка не довела причин затоплен­ня її квартири відповідачкою і що затоплення сталось з вини саме відповідачки; що шкода була заподіяна тільки їй,  а не усім співвласникам житла; що відповідачка є власником квартири,  із якої сталось затоплення.

Однак такий висновок суду не відповідає матеріалам справи.

Так,  факт залиття квартири ОСОБА_1підтверджується актом КП «На­дія»,  згідно якого 24.12.2007 року в належній відповідачці квартирі стався прорив трубки водогрійної колонки,  встановленої самовільно без технічної документації. Розмір заподіяної позивачці шкоди підтверджується актами «Фірми «Фріз».

Доводи ОСОБА_2. про відсутність її вини у заподіянні шкоди ОСОБА_1. внаслідок того,  що колонку встановлювала не вона,  а її покійний чоловік,  на час прориву трубки колонки була відсутня в квартирі,  і ці доводи суд взяв до уваги,  не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 1  ст.  61 ЦПК України обставини,  визнані сторонами,  які бе­руть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні ОСОБА_2. визнала,  що вона є співвласником ква­ртири,  в якій стався прорив трубки водогрійної колонки.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що ОСОБА_2.,  як співвласник квартири,  несе повну відповідальність за стан свого майна і наслідки,  які настають при його експлуатації. Натомість,  в силу ч. 2  ст.  1166 ЦК України,  відповідач не дове­ла,  що майнова шкода заподіяна ОСОБА_1не з її вини.

Зі змісту  ст.  З ЦПК України випливає,  що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів.

Отже,  звернення до суду за захистом порушеного права однієї ОСОБА_1.,  а не усіх співвласників квартири,  яким була заподіяна шкода,  не є підставою для від­мови в позові.

Таким чином,  колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав та розміру відшкодування ОСОБА_2. майнової шкоди,  заподіяної ОСОБА_1.

Що стосується підстав та розміру компенсації моральної шкоди,  колегія суд­дів виходить із того,  що внаслідок заподіяння ОСОБА_2. ОСОБА_1майнової шкоди остання,  інвалід другої групи,  зазнала моральних страждань,  пов'язаних з істотністю вимушених змін в житті: необхідністю відновлення квартири,  виниклими у зв'язку із цим незручностями,  додатковими витратами тощо. За таких обставин моральна шкода може бути компенсована у розмірі 2000 грн.

На підставі наведеного,  керуючись п. 2 ч. 1  ст.  307,  п.3 ч. 1  ст.  309,   ст.  313,  ч.2  ст.  314,   ст.  317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

3

Стягнути із ОСОБА_2на користь позивачки 4530 (чо­тири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.; 2000 (дві тисячі) грн. на компенсацію моральної шкоди та 60 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України про­тягом двох місяців з часу набрання чинності