ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016р.                                                                        Справа№ 914/1519/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар», м.Львів

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватене підприємство «Галтехбізнесресурс», м.Львів

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Франківська районна адміністрація, м.Львів

про стягнення 33 810,22 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність від 16.02.2016 р)

від відповідача: ОСОБА_2 – представник (довіреність від 22.07.2016 р.)

від третьої особи: ПП «Галтехбізнесресурс»: не з»явився

від третьої особи: Франківська РДА: ОСОБА_3 (довіреність №4-3501-44 від 11.01.2016 року)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» подано позов до Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» про стягнення 33 810,22 грн. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді (з яких 29 426,65 грн. - основного боргу, 2 767,78 грн. – пені, 1 414,23 грн. – втрат від інфляції та 201,56 грн. – 3% річних.)

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2016 року.

Розгляд справи відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 25.07.2016 р., відповідно до ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПП «Галтехбізнесресурс» та Франківську районну адміністрацію.

В судовому засіданні 04.08.2016 р., відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 11.08.2016 року.

Представник позивача після перерви в судове засідання з»явився, вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Відповідач вимоги ухвали суду виконав, позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволення позову відмовити повністю, через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав клопотання (вх.№4022/16 від 11.08.2016 р.) про зупинення провадження у справі, з підстав подання позову до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про розірвання договору постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.10.2013 року в частині виключення опалювальної площі нежитлових приміщень цокольного поверху будинку №37 на вул.Єфремова, які орендує третя особа – ПП «Галтехбізнесресурс».

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами та доповненнями), статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи у судовому засідані відповідачем не долучено копії ухвали про порушення провадження у справі, а стягнення заборгованості за постачання теплової енергії заявлено позивачем за попередній період (з 01.08.2015 р. по 30.04.2016 роки), тому клопотання відповідача підлягає відхиленню.

Крім того, представником відповідача на адресу суду подано клопотання (вх№ 33124/16 від 11.08.2016 р.) зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 100%.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

03.10.2013 р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Львівським комунальним підприємством «Львівський ліхтар» укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1584 Ф, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов»язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов»язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач протягом серпня 2015 р. - квітня 2016 р. надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії

Згідно з п.п. 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідач взяті на себе зобов»язання з оплати теплової енергії за період з 01.08.2015 р. по 30.04.2016 р. не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 29 426,65 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем, відповідно до п.7.2.3. договору, нараховано пеню у розмірі 2 767,78 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 1 414,23 грн. і 3 % річних в розмірі 201,56 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обовязки (зобовязання) з приводу наданих послуг з розподілу природного газу.

Згідно з положеннями п.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 526 ЦКУ та ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов»язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Cудом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов»язання з оплати теплової енергії за період з 01.08.2015 р. по 30.04.2016 р. не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 29 426,65 грн.

Оскільки відповідач доказів погашення боргу суду не надав, заперечення щодо позовних вимог на адресу суду не направив, таким чином позовні вимоги про стягнення 29 426,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 414,23 грн. та 3 % річних в розмірі 201,56 грн., суд вважає, що такі розраховані вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, визначений згідно з договором розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 2 767,78 грн., є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у стягненні цих сум, однак, у судовому засіданні 11.08.2016 року його прохання стосувалося тільки пені. Зазначив, що комунальне підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки перед ним існує заборгованість у контрагентів на загальну суму 1101,8 тис. грн., в підтвердження чого надав копію балансу за червень 2016 р. та звіт про фінансові результати за І півріччя 2016 року. Відповідно невчасна оплата останніх є причиною заборгованості підприємства перед позивачем за надані ним послуги.

Статтею 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд також звертає увагу, що у даній статті йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із поданих представником відповідача довідки, балансу та фінансового звіту вбачається, що станом на 10.082.2016 року існує значна заборгованість перед відповідачем. Встановивши причини неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи всі обставини, суд приходить до висновку про доцільність зменшення розміру пені на 30 %, і відповідно стягує пеню у розмірі 1937,45 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення 29 426,65 грн. - основного боргу, 1937,45 грн. – пені, 1 414,23 грн. – втрат від інфляції та 201,56 грн. – 3% річних. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар (79013, м.Львів, вул.Коновальця, 27, ідентифікаційний код 20807029) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 29 426,65 грн. - основного боргу, 1 937,45 грн. - пені, 1 414,23грн. - втрат від інфляції, 201,56 грн. - 3% річних та 1 344,10 грн. - судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до ст. 116 ГПК України.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог

В судовому засіданні 11.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 12.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.