донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

12.04.2007 р.                                                                           справа №23/402

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю   представників сторін:

від позивача:

Солодовник Н.М. –повідний спеціаліст, за дов. №03-01/3957 від 28.12.2006р. ( в засіданні суду 20.03.2007р.), Щербатюк Л.В. –головний спеціаліст, за дов. №03-01/364 від 30.01.2007р.

від відповідача:

Богданова К.Х. –провідний юрисконсульт, за дов. №1/7 від 03.01.2007р., Кузьменко Ю.І. –начальник юридичного відділу, за дов. 31/6 від 03.01.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від	29.01.2007 р.

у справі

№ 23/402 ( суддя Забарющий М.І. )

за позовом:

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк

до відповідача:

Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля Донецької області

про	стягнення з відповідача штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 2 412 602 грн. 72 коп. та суму нарахованої пені в розмірі 165 775 грн. 55 коп.

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2007р. у справі  № 23/402 (суддя Забарющий М.І.) частково задоволені позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, до Державного підприємства "Добропіллявугілля", м.Добропілля Донецької області.

Стягнуто з Державного підприємства “Добропіллявугілля”, м.Добропілля Донецької області, на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк –1 837 505 грн. 56 коп. штрафних санкцій та 105 024 грн. 76 коп. - пені. У решті вимог позивачу у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач, Державне підприємство "Добропіллявугілля", м.Добропілля Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду.

Відповідач зазначає, що господарський суд не врахував положення Гірничого Закону України, згідно якого до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров’я, професійної підготовки, кваліфікації, трудової дисципліни в небезпечних умовах.

Відповідач зазначає, що згідно листа Добропільського міського центру зайнятості від 20.10.2006р. на протязі 2005 року на обліку для працевлаштування знаходилось всього 48 інвалідів, в тому числі 17 жінок. Так як не всі вони згідно з їх професійно-кваліфікаційними даним та рекомендаціями МСЕК придатні для праці на вугільному підприємстві, для працевлаштування на підприємство було направлено лише 8 інвалідів.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.  

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                   м. Донецьк, вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, мотивованим та таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, які мали суттєве значення для вирішення спору у справі по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р.   ( із змінами та доповненнями ), згідно яких для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та господарювання, встановлений норматив робочих місць для інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих. Підприємства, установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції.

Позивач посилається на те, що підприємства повинні розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору, а також інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р.                 відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України»№ 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі №23/402 була призначена інша колегія суддів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Згідно звіту Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля Донецької області, про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 16 155 осіб.

Виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства, позивач, згідно вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями), встановив, що на підприємстві відповідача чисельність інвалідів –штатних працівників повинно становити 646 осіб. На підприємстві відповідача у 2005 році працювало 474 інваліда.

Позивач, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2005 рік, яка становить 14 026 грн. 76 коп., визначив суму штрафних санкцій за нестворені 172 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в розмірі 2 412 602 грн. 72 коп.

Згідно п.2 ст. 20 Закону України " Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні" за порушення термінів сплати штрафних санкцій позивачем нарахована сума пені в розмірі 165 775 грн. 55 коп.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення штрафних санкцій за нестворення у 2005 році робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в розмірі 2 412 602 грн. 72 коп. та суму нарахованої пені в розмірі 165 775 грн. 55 коп. Господарським судом позовні вимоги задоволені частково. Стягнено суму 1 837 505 грн. 56 коп. штрафних санкцій та суму 105 024 грн. 76 коп. - пені. У решті вимог позивачу у позові відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №23/402 від 29.01.2007р. частково не відповідає обставинам справи, вимогам норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

За приписами частини першої ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (в редакції Закону України                   № 2606-ІІІ від 05.07.2001р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Згідно статті 20 вищенаведеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим першою частиною ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні ), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно п. 1 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” №314 від 03.05.1995р. робоче місце інваліда –це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві ( об’єднанні ), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

У відповідності до п. 2 вищенаведеного Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Робоче місце інваліда, за приписами п. 3, п. 5 зазначеного Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст. 38 Гірничого Закону України №1127-ХІV від 06.10.1999р. власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечувати прийняття працівників на роботу та проходження ними попереднього медичного огляду з метою встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до виконання даної роботи.

Відповідно до ст. 40 Гірничого Закону України до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я, професійної підготовки, кваліфікації, трудової дисципліни в небезпечних умовах. Працівники гірничих підприємств проходять попередній та періодичні медичні огляди, навчання професій з перевіркою знань відповідно до законодавства України.

Перелік виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими та важкими умовами праці затверджується Кабінетом Міністрів України. Працівники, до професійної підготовки яких законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо безпеки праці, заздалегідь проходять спеціальне навчання та в установленому порядку одержують свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними. До технічного керівництва гірничими роботами допускаються фахівці з вищою гірничотехнічною освітою.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про охорону праці” №2694-ХІІ від 14.10.1992 р. державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

З огляду на викладене, праця інвалідів може використовуватися на тих підприємствах, де це є об’єктивно можливим з урахуванням особливостей захворювання інваліда. У випадку, коли умови праці передбачають підвищений ризик для життя і здоров’я особи, або є важкими, на таких підприємствах та на таких посадах праця інвалідів у відповідності з чинними правовими нормами використовуватися не може.     

За приписами ст. 5 цього Закону умови трудового договору не можуть  містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно –правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.

У випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України: Закону України “Про охорону праці”, Наказу Міністерства охорони здоров'я “Про вдосконалення науково-методичного забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби транспорту України” Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” тощо.

До матеріалів справи відповідач надав додаткові матеріли, а саме: довідку №9/613 від 04.04.2007р.

Як вбачається з довідки відповідача №9/613 від 04.04.2007р. про фактичну чисельність його робітників за 2005 рік, робочі місця, на яких робота інвалідів заборонена (підземні робітники та робітники, які працюють на шкідливих роботах), становили у звітному періоді 11 505.

Таким чином, судова колегія вважає, що при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів потрібно виходити з кількості робочих місць  за виключенням 11 505 робочих місця, на яких робота інвалідів заборонена.

Кількість працівників, які не працюють на роботах, які не відносяться до шкідливих становить 4 650 осіб.

Судова колегія вважає, що норматив повинен визначатися виходячи з кількості 4 650 робочих місць. З огляду на це, норматив для працевлаштування інвалідів для відповідача становить 186 осіб, в той час, як на підприємстві відповідача фактично у 2005 році працювало 474 інваліда. А відтак, відсутні підстави для сплати штрафних санкцій відповідачем, оскільки норматив по працевлаштуванню інвалідів ним виконаний.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Добропільського міського центру зайнятості від 20.10.2006р., згідно якого - на протязі 2005 року на обліку для працевлаштування у центрі знаходилось всього 48 інвалідів, в тому числі 17 жінок. Таким чином в м.Добропілля зареєстровано 48 інвалідів, тоді як згідно позову позивач повинен був працевлаштувати 172 інваліда.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності вини відповідача у недодержанні нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та відсутності підстав для стягнення з відповідача відповідних штрафних санкцій.

За таких обставин, судова колегія, керуючись приписами Гірничого Закону України, Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Закону України “Про охорону праці”, Положення про робоче місце інваліда та Порядок працевлаштування інвалідів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом частково застосовані неправильно, рішення частково не відповідає фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для часткового скасування рішення та прийняття нового рішення, яким у позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

                                          П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. у справі №23/402 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. у справі №23/402         ( суддя  Забарющий М.І. ) –скасувати частково.

У позові Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                    м. Донецьк, до Державного підприємства “Добропіллявугілля”, м.Добропілля Донецької області, про стягнення з відповідача штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. у розмірі 1 837 505 грн. 56 коп. та пені у розмірі 105 024 грн. 76 коп. –відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. у справі №23/402 –залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Добропіллявугілля” (пр-т. Шевченка, 2, м. Добропілля, 85000, р/р 26001301571068 відділення ПІБ в м.Добропілля, МФО 334118, ЄДРПОУ 32186934) державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 9 712 грн. 65 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку.

Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за  згодою сторін в засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

      

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          2. ДАГС