ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016р.                                                                        Справа№ 914/1462/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М.

при секретарі Кияк І.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Бродівської центральної районної лікарні, м. Броди Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабудмакс», м.Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінанслва інспекція у Львівській області, м.Львів

про стягнення 163 375,26 грн.

за участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №14/10 від 14.06.2016 р.)

від третьої особи: не з»явився

До початку розгляду справи відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

Суть спору: На розгляд господарського судду Львівської обасті Бродівською центральною районною лікарнею заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабудмакс» про стягнення 163 375,26 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.06.2016 р.

В судовому засіданні 15.06.2016 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 30.06.2016 р., а також в судовому засіданні 04.08.2016 р. до 08.08.2016 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 11.07.2016 р. ОСОБА_1 фінансову інспекцію у Львівській області залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою від 21.07.2016 р., відповідно до ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 01.08.2016 року.

Представники позивача в попередніх судових засіданнях позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях, просили позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача 163 375,26 грн. заборгованості, нарахованої на суму протермінованого та неповернутого авансу, з них 28 889,34 грн. - пені, 56 464,06 грн. - втрат від інфляції, 78 021,89 грн. - 3 % річних.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, наданих у судому засіданні, в яких зазначив, що 31.12.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору підряду №Б-Н про внесеня змін щодо термінів виконання робіт до 31.12.2014 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Крім того, в процесі виконання робіт неодноразово виникали додаткові роботи, які не були попередньо погоджені проектно-кошторисною документацією, без виконання яких продовжувати роботи за договором підряду №Б-Н було технічно неможливо, та які тягнули за собою коригуваня прооектно-кошторисної документації, що вимагало тривалого часу та підтверджується наступними договорами про додаткові роботи: договір підряду №2/14 від 01.07.2014 р., №3/14 від 13.11.2014 р., №4/14 , №1 від 25.03.2015 р. Виникнення додаткових робіт збільшило обсяг виконання основних робіт на терміни, необхідні для коригування проектно-кошторисної документації та поконання додаткових робіт, не передбачених у договірній ціні по об’єкту «Реконструкція пологового відділення на 30 ліжок Бродівської ЦРЛ у м.Бродах Львівської області» та призвело до неможливості своєчасно освоїти авансові платежі. Вказані присини є незалежними від підрядника, оскільки додаткові роботи потрідно було виконувати першочергово, адже іх невиконання призвело б до неможливості виконання роботи з основним договором №Б-Н. Відповідач зазначив, що без проектно-кошторисної документації підрядник позбавлений можливості виконувати будь-які роботи за договором підряду №Б-Н.

04.08.2016 р. та 08.08.2016 р. відповідач подав на адресу суду обґрунтування правової позиції та додаткові письмові пояснення (за вх. № 32653/16), в якому обґрунтовує доказами освоєння авансових коштів та підстави вікладення виконання робіт за основним договором.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання після перерви не з»явився, письмового пояснення по суті заявлених вимог на адресу суду не направив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

21.11.2011 р. між Бродівською центральною районною лікарнею (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегабудмакс» (підрядник за договором, відповідач у справі) укладено договір підряду № 1, до умов якого підрядник зобовязується у 2011-2012 роках виконати замовникові роботи по об’єкту «Реконструкція пологового відділення на 30 ліжок Бродівської центральної районної лікарні у м.Бродах Львівської області», відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього договору, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити такі робои. Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 9 360 500,00 грн.

Початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід»ємною частиною договору (п.5.1 договору).

Договір набирає чинності з 21.11.2011 р.і діє до 31.12.2012 року або до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

04.10.2013 р. сторони уклали додаткову угоду №2, якою п.3,1 та п.4.2 договору підряду від 21.11.2011 р. доповнено наступним змістом: «вартість робіт на 2013 рік становить 6 000 000,00 грн.», «замовник перераховує генпідряднику аванс. Розмір авансу не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт. Генпідрядник зобов’язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу та підтвердити використання актом приймання виконаних робіт. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Отримані кошти в 2013 році використати до 20 грудня 2013 року. Додаток №1 Календарний графік виконання робіт та додаток №2 план фінансування будівництва викласти у новій редакції.

31.12.2014 р. сторони уклали додаткову угоду №1/15, якою п.3.1, 3.3 та п.4.1 договору підряду від 21.11.2011 р. доповнено наступним змістом: «ціна цієї додаткової угоди становить 2345000,00 грн.. фінансування на 2015 рік за рахунок коштів обласного бюджету. Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати розмірі 30% від вартості додаткової угоди, що становить 703500,00 грн. Підрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з формами КБ-2, КБ-3 за звітний період.

Бродівською ЦРЛ на підставі договору підряду та додаткових угод 30.12.2013 р. перераховано аванс в сумі 1 800 000,00 грн., який за умовами договору повинен був бути освоєний відповідачем 01.04.2014 р., а 15.06.2015 р. перераховано аванс в сумі 389 100,00 грн., який повенен був бути освоєний 15.09.2015 р.

Сторонами підписані довідка про вартість виконаних робіт та витрати (додаткові роботи) за грудень 2015 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. за договором підряду, без зауважень.

Відповідач стверджує, що станом на день розгляду справи авансові кошти на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів освоєно у повному обсязі, про що свідчить картка рахунку за 01.12.2013 р.-30.06.2016 р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що працівниками Державної фінансової інспекції у Львівській області на виконання п.1.2.2.1 плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2015 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Бродівської центральної районної лікарні за період з 01.09.2013 р. по 31.10.2015 р., якою встановлено, що станом на 16.11.2015 р. на підставі додаткової угоди №1/15 від 31.12.2014 р. до договору підряду №1 від 21.11.2011 р. у Бродівської ЦРЛ рахується дебіторська заборгованість в сумі 389 100,00 грн., котра олачена як аванс 17.06.2015 р. ТзОВ «Мегабудмакс» та повинна була бути використана в період до 17.09.2015 р. Крім цього, аванс на виконання робіт, котрий був оплачений Бродівською ЦРЛ 30.12.2013 р. на підставі додаткової угоди №2 від 04.10.2013 р. в сумі 1 800 000,00 грн. використаний лише у квітні 2015 року. Тому, на підставі п.7.2. договору підряду №1 від 21.11.2011 р. за протерміновану та неповернуту суму авансу в розмірі 389 100,00 грн. нараховано неустойку в сумі 28 889,34 грн. та 4 341,45 грн. суми коштів із врахуванням індексу інфляції, а також за протермінований аванс в розмірі 1 800 000,00 грн. сума неустойки становить 153 525,31 грн. та сума коштів із врахуванням індексу інфляції 205 647,92 грн. Однак, як встановлено в процесі перевірки Бродівською ЦРЛ недоотримано фінансових ресурсів в сумі 153 525,31 грн. неустойки, у зв’язку із спливом строку позовної давності (акт ревізії фінансово-господарської діяльності Бродівської ЦРЛ №04-21/28 від 11.12.2015 р.)

З матеріалів справи вбачається, що вимога контролюючого органу щодо усунення порушення не оскаржувалась, відтак є чинною та відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та п.п. 6,15 положення "Про державну фінансову інспекцію" є обов'язковою до виконання.

Позивач зазначає, що на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності Бродівської ЦРЛ №04-21/28 від 11.12.2015 р. ним заявлено до стягнення з відповідача 163 375,26 грн. заборгованості, нарахованої на суму протермінованого та неповернутого авансу, з них 28 889,34 грн. - пені, 56 464,06 грн. - втрат від інфляції, 78 021,89 грн. - 3 % річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 21.11.2011 року сторони уклали договір підряду № 1, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 856 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів (ч. 2 ст. 318 Господарського кодексу України).

Абзацом 2 пункту 19 «Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 передбачено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 % вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Підпунктом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» встановлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рашення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше трьох місяців розіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонтк та технічного переоснащення, придбання основних засобів і житла.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.2 додаткової угоди №2 від 04.10.2013 р. та п.4.1 угоди №1/15 від 31.12.2014 р. до договору піряду № 1 від 21.11.2011 р. замовник перерахував підряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання у розмірі 30% вартості річного обсягу робіт, а підрядник зобов’язувався використати одержаний аванс протягом трьох місяців з моменту його отримання та підтвердити використання актом приймання виконаних робіт. По закінченню вказаного строку підрядник зобов’язувався повернути замовнику невикористану суму авансу.

Позивачем (замовником за договором) на виконання положень додаткових угод до договору №1 від 21.11.2011 р. перераховано на банківський рахунок відповідача (підрядник за договором) кошти на суму 2 189 100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2013 р. на суму 1 800 000,00 грн., платіжне доручення № 1 від 15.06.2015 р. на суму 389 100,00 грн., які долучені до матеріалів справи.

Як стверджує відповідач, що після отримання авансу в розмірі 1 800 000,00 грн. 31.12.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору підряду щодо термінів виконання робіт до 31.12.2014 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Крім того, в процесі виконання робіт неодноразово виникали додаткові роботи, які не були попередньо погоджені проектно-кошторисною документацією, без виконання яких продовжувати роботи за договором підряду було технічно неможливо, та які тягнули за собою коригуваня прооектно-кошторисної документації, що вимагало тривалого часу та підтверджується наступними договорами про додаткові роботи: договір підряду №2/14 від 01.07.2014 р., №3/14 від 13.11.2014 р., №4/14, №1 від 25.03.2015 р. Виникнення додаткових робіт збільшило обсяг виконання основних робіт на терміни, необхідні для коригування проектно-кошторисної документації та поконання додаткових робіт, не передбачених у договірній ціні по об’єкту «Реконструкція пологового відділення на 30 ліжок Бродівської ЦРЛ у м.Бродах Львівської області» та призвело до неможливості своєчасно освоїти авансові платежі. Вказані присини є незалежними від підрядника, оскільки додаткові роботи потрідно було виконувати першочергово, адже іх невиконання призвело б до неможливості виконання роботи з основним договором №Б-Н. Відповідач зазначив, що без проектно-кошторисної документації підрядник позбавлений можливості виконувати будь-які роботи за договором підряду.

Сторонами підписані довідка про вартість виконаних робіт та витрати (додаткові роботи) за грудень 2015 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. за договором підряду, підписаними без зауважень повноважними представниками сторін та підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідач зазначає, що станом на день розгляду справи авансові кошти на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів освоєно у повному обсязі, про що свідчить картка рахунку за 01.12.2013 р.-30.06.2016 р.

За правилами ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 28889,34 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.2 договору підряду № 1 від 12.10.2015 р. у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань при виконанні робіт за бюджетні кошти, підрядник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних робіт за кожен день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Оскільки аванс не є грошовим зобовязанням, відтак не підлягає стягненню пеня за прострочення виконання грошового зобовязання на суму 28 889,34 грн.

Стосовно стягнення з відповідача 56 464,06 грн. - втрат від інфляції та 78 021,89 грн. - 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. (п.1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Правовий аналіз умов договору з урахуванням положень ст.625 ЦК України доводить, що суми процентів та інфляційних нарахувань є складовою загальної суми боргу, а підставою для їх нарахування є прострочення виконання саме грошового зобов’язання.

Суд звертає увагу, що обовязок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобовязань, а з інших підстав (п. 5.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань»).

Предметом спору між позивачем та відповідачем не є фактичне встановлення об’ємів виконаних відповідачем робіт, а нарахування на суму протермінованого та неповернутого авансу, а, який за своєю правовою природою не є грошовим зобовязанням. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат, оскільки зміст позовних вимог стосується повернення відповідачем суми невикористаного ним авансу.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 56 464,06 грн. - втрат від інфляції та 78 021,89 грн. - 3 % річних.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представників сторін, cуд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 163 375,26 грн. заборгованості, нарахованої на суму невикористаного авансу, з них 28 889,34 грн. - пені, 56 464,06 грн. - втрат від інфляції та 78 021,89 грн. - 3 % річних є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з того, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 08.08.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.