номер провадження справи 10/70/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.08.2016 Справа № 908/1814/15-г

Розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області виданого 18.11.2015 р. у справі № 908/1814/15-г

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_2” (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” (юридична адреса: 83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, адреса для листування: 04214, м. Київ, а/с 64)

про стягнення 94 175, 91 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №LC5417-06/11 від 02.08.2011р.

за участю Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04201, м. Київ, вул.. Полярна, 13-а)

                                                             Суддя Немченко О.І.

за участю представників:

від позивача (стягувача) – не з’явився;

від відповідача ( боржника) – ОСОБА_3, довіреність від 05.05.2015 р.;

від Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві – не з’явився

                                                   ВСТАНОВИВ:

18.07.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області виданого 18.11.2015 р. у справі № 908/1814/15-г. У скарзі боржник просить суд: визнати дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/1814/15-г, виданого 18.11.2015 р. незаконними; скасувати постанови Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 49486709 від 26.11.2015 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49486709 від 02.12.2015 р., про арешт коштів боржника № 49486709 від 06.07.2016 р.; витребувати у Оболонському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві матеріали виконавчого провадження щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1814/15-г за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_2” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” про стягнення заборгованості в розмірі 94 175, 91 грн. для огляду в судовому засіданні.

Скаргу подано згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовано тим, що Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в порушення вимог ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” незаконно відкрив виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області, що порушує права та законні інтереси боржника, у зв’язку із тим, що за адресою: м. Київ, пр. Московський, 21, офіс 12 на дату відкриття виконавчого провадження не знаходився постійно діючий орган та майно боржника, про що боржникові стало відомо 04.07.2016 р. з отриманої від ВДВС відповіді, датованої 29.06.2016 р., та із ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження 06.07.2016 р. Скаргу подано заявником до суду, згідно поштового штемпелю на конверті 14.07.2016 р.

Враховуючи перебування судді-доповідача у цій справі, яким приймалось судове рішення, у відпустці, за результатом авторозподілу, розгляд скарги було визначено судді Немченку О.І., який визнав подані матеріали достатніми для прийняття скарги до розгляду та задовольнив клопотання боржника про витребування у виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження щодо виконання судового рішення у цій справі.

02.08.2016 р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_2” надійшли заперечення на скаргу, в яких останній просить у задоволенні скарги відмовити. Вказує, що згідно ч. 1 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна, право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану. Фактична адреса ТОВ “ДПА”, а саме: 04655, м. Київ, пр. Московський, 21, оф. 12, зазначена в угоді від 21.10.2014 року про внесення змін до договору фінансового лізингу, жодних листів чи повідомлень про зміну адреси від ТОВ “ДПА” не надходило. На протязі розгляду справи № 908/1814/15-г в суді першої, апеляційної інстанцій вся судова кореспонденція надсилалась ТОВ “ДПА” за адресою: 04655, м. Київ, пр. Московський, 21, оф. 12, жодних нарікань такого направлення від ТОВ “ДПА” не надходило, навпаки останнє в своїх процесуальних документах вказувало саме дану адресу та завжди своєчасно отримувало всю судову кореспонденцію. Крім того 22.03.2016 року Донецьким апеляційним господарським судом при розгляді іншої справи № 905/3345/15 за позовом ТОВ “Райффайзен ОСОБА_2” до ТОВ “ДПА” про стягнення боргу на останній сторінці постанови встановлено, що вказана в угоді від 21.10.2014 року адреса ТОВ “ДПА”: 04655, м. Київ, пр. Московський, 21, оф. 12 також значиться і на офіційному сайті ТОВ “ДПА” в мережі Інтернет за адресою: http://www.dpa.com.ua.; юридичною адресою ТОВ “ДПА” є м. Донецьк, наразі це окупована територія України, де проводиться антитерористична операція, куди Укрпошта не надсилає поштову кореспонденцію та звичайно територіальні відділи ВДВС там не працюють. ТОВ “ДПА” жодним чином не пояснює у своїй скарзі яким чином наразі у м. Донецьк можливо доставити йому кореспонденцію та провести виконавчі дії. В даній скарзі ТОВ “ДПА” вказує адресу для листування: 04214, м. Київ, а/с 64 (Оболонський район м. Києва), а тому за наявністю такого бажання ТОВ “ДПА” мав можливість повідомити про свою нову поштову адресу як ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві так і стягувача, щоб вся кореспонденція виконавчого провадження № 49486709 надсилалась боржнику за належністю та своєчасного виконання. Посилання боржника на те, що ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві не має можливості належним чином проводити виконавчі дії, а ТОВ “ДПА” реагувати на них вважає безпідставними. Посилається на те, що у відповідності до ч.ч. 3-8 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець не позбавлений можливості надіслати виконавчий документ на виконання до іншого ВДВС за належністю якщо в процесі виконання наказу господарського суду Запорізької області, виданого 18.11.2015 року, державний виконавець виявить, що коштів, що знаходяться на відкритих банківських рахунках боржника недостатньо для виконання наказу, або майно боржника, на яке можливо звернути стягнення територіально знаходиться на непідвідомчій території ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві, або якщо боржник змінив своє місцезнаходження. Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються. Вважає, що ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві не порушено вимоги чинного законодавства, як і не порушені права та законні інтереси боржника.

В судовому засіданні 09.08.2016 р. представник боржника відмовився від здійснення звукозапису судового засідання з розгляду поданої скарги та просив суд задовольнити вимоги скарги, з підстав, викладених у скарзі.

Так, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” просить суд: визнати дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/1814/15-г, виданого 18.11.15 р., незаконними та скасувати постанови Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 49486709 від 26.11.2015 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49486709 від 02.12.2015 р., про арешт коштів боржника № 49486709 від 06.07.2016 р., оскільки виконавче провадження відкрито незаконно, в порушення ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», що порушує права та законні інтереси боржника.

У судовому засіданні 09.08.2016 р. представник боржника на запитання суду щодо того, яким органом належить здійснення дій щодо виконання судового наказу у цій справі, не відповів, та відповів суду про те, що боржником рішення суду у цій справі на даний час не виконано.

Представники позивача (стягувача) та державної виконавчої служби в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Розгляд скарги можливий за відсутності представників стягувача та державної виконавчої служби, матеріалів справи та скарги достатньо для її розгляду.

Суд, також ознайомився із матеріалами виконавчого провадження, внесених до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Розглянувши матеріали справи та скарги, з’ясувавши фактичні обставини, пов’язані з виконанням рішення суду у цій справі, врахувавши доводи боржника, заперечення стягувача, суд ухвалив відмовити у задоволенні скарги, з наступних підстав:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_2”, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк про стягнення 94 175, 91 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №LC5417-06/11 від 02.08.2011р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 р. у справі №908/1814/15-г позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 94 175, 91 грн. заборгованості та 1883,52 грн. витрат на судовий збір.

За результатами апеляційного та касаційного оскарження, судове рішення у цій справі залишено без змін.

Рішення вступило у законну силу.

          18.11.2015 р. на виконання рішення видано судовий наказ, який був пред’явлений стягувачем до виконавчої служби.

Вказаний наказ господарського суду Запорізької області був переданий стягувачем на виконання до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, яким 26.11.2015 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 49486709, копія якої міститься в матеріалах справи. Пунктом 2 вказаної постанови боржнику визначений строк для самостійного виконання рішення, а саме семиденний строк з моменту винесення постанови.

12.12.2015 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за заявою стягувача була прийнята постанова про арешт майна боржника у межах суми звернення та оголошено заборону на його відчуження.

06.07.2016 р. Відділом Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві прийнята постанова про арешт коштів боржника у межах суми 96059,43 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, яку обґрунтовує тим, що з невідомих причин стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження. Відділ державної виконавчої служби Оболонского районного управління юстиції у місті Києві постановою від 26.11.2015 року відкрив виконавче провадження № 49486709. Вважає дії ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва щодо відкриття виконавчого провадження, арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та арешту коштів боржника незаконними, з огляду на наступне: відповідно до ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна; адреса листування: м. Київ, пр. Московський, 21 офіс 12, дійсно вказувалась боржником виключно для надходження на неї документів: копій ухвал, рішень, постанов апеляційної та касаційної інстанції, але за даною адресою підприємство не знаходиться, ця адреса використовувалась контрагентом для розміщення офісу, який ніякого відношення до нас не має, але у зв’язку з нашим проханням погодився отримувати та передавати документи, які надходять до нас з судових установ; за даною адресою ніколи не розташовувався керівник боржника чи будь-який постійно діючий орган, а також ніколи не знаходилось майно боржника; оскільки за адресою: м. Київ, пр. Московський, 21, офіс 12 на дату відкриття виконавчого провадження не знаходився постійно діючий орган та не знаходиться майно боржника, дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/1814/15-г від 18.11.2015 року є незаконними у зв’язку з порушенням ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”. Так, з матеріалів виконавчого провадження вбачається явна невідповідність щодо адреси боржника, яка полягає у наступному: у наказі зазначено адресу боржника – м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, а адреса для листування – м. Київ, пр. Московський, 21, офіс 12, незважаючи на це, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження на цю невідповідність увагу не звернув та відкрив виконавче провадження. Посилається на те, що у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження були порушені права та законні інтереси боржника, оскільки боржник фактично був позбавлений права на добровільне виконання судового рішення у зв’язку з неповідомленням про відкриття виконавчого провадження та надання строку на таке добровільне виконання, боржник не має можливості у зв’язку з територіальною віддаленістю місцезнаходження підприємства від Відділу державної виконавчої служби Оболонського РУЮ м. Києва належним чином реагувати на вимоги державного виконавця, своєчасно отримувати відповідні постанови та інші документи; виконавчий орган не має можливості належним чином проводити виконавчі дії, пов’язані з виявленням майна, його описом та реалізацією через те, що майно боржника знаходиться поза межами території, на якій повинні здійснюватися виконавчі дії.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обов’язково пов’язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов’язків здійснювати дії у межах закону.

          Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV від 21.04.99 р., далі Закон, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу” (ч. 2 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”).

Умовами п. 3.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12 р. (далі - Інструкція), визначено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону.

Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Так, зокрема п. 3 ч. 2 вказаної статті Закону до переліку виконавчих документів віднесені судові накази.

Згідно з п. п. 3.2., 3.3. Інструкції підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред’явлений до виконання в установленому Законом порядку. Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач у справі - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_2” звернувся до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві із заявою щодо виконання наказу № 908/1814/15-г від 18.11.2015 року, виданого господарським судом Запорізької області та накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Матеріали справи свідчать, що 26.11.2015 року Відділом Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 49538686, за змістом якої постановлено боржнику самостійно виконати виконавчий документ у семиденний строк з моменту винесення постанови.

12.12.2015 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за заявою стягувача була прийнята постанова про арешт майна боржника у межах суми звернення 96059,43 грн. та оголошено заборону на його відчуження.

06.07.2016 р. Відділом Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві прийнята постанова про арешт коштів боржника у межах суми 96059,43 грн.

Вказані дії відділу державної виконавчої служби узгоджуються з приписами ч. 1, 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч. 1 ст. 6 Закону).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, примусове виконання рішення відповідно до норм вказаного Закону здійснюється державним виконавцем шляхом застосування заходів примусового виконання рішення, перелік яких визначений ст. 32 Закону. Одним із заходів примусового виконання рішень згідно з п. 1 ч. 1 вищевказаної статті Закону є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

          - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Як вбачається з матеріалів справи у зв’язку з невиконання боржником в самостійному порядку рішення у даній справі, керуючись приписами ст. ст. 28, 52, 57 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві були прийняті постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.12.2015 року, якою накладений арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 96 059, 43грн., та постанова про арешт коштів боржника від 06.07.2016 року на всіх рахунках боржника у межах суми 96 059,43 грн.

Як вже зазначалось, боржник у справі вважає дії Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо відкриття виконавчого провадження та подальшого виконання судового наказу у цій справі незаконними, у зв’язку з порушенням державним виконавцем ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки за адресою: м. Київ, пр. Московський, 21, офіс 12 на дату відкриття виконавчого провадження не знаходився постійно діючий орган та не знаходиться майно боржника.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Матеріали справи свідчать, що адреса 04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 21, офіс 12 зазначалась боржником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” як його адреса для листування під час розгляду даної справи господарським судом Запорізької області, в тому числі під час перегляду судового рішення у цій справі і саме за вказаною адресою боржник отримував своєчасно судову кореспонденцію.

До того ж, відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 р. у справі № 908/1813/15-г, згідно договору суборенди від 12.01.2015 року, укладеного з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Торговий Будинок “ДПА”, вбачається, що за вказаною адресою боржник як Суборендар орендував нежитлове приміщення з метою розміщення робочого місця, необхідного для організації діяльності свого представника.

Крім того, 22.03.2016 року Донецьким апеляційним господарським судом при розгляді іншої справи № 905/3345/15 за позовом ТОВ “Райффайзен ОСОБА_2” до ТОВ “ДПА” про стягнення боргу на останній сторінці постанови встановлено, що вказана в угоді про внесення змін до договору адреса ТОВ “ДПА”: 04655, м. Київ, пр. Московський, 21, оф. 12 також значиться і на офіційному сайті ТОВ “ДПА” в мережі Інтернет за адресою: http://www.dpa.com.ua.

Враховуючи те, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” є: 83009, м. Донецьк, Київський район, вул. Новоросійська, буд. 9, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, про що повідомлено численними листами Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” № 04-16-416 від 30.03.2015 року, № 04-16-730 від 11.06.2015 року, № 04-16-79 від 15.01.2016 року, в наказі № 908/1815/15-г від 10.11.2015 року крім юридичної адреси боржника господарським судом була зазначена також адреса для листування: 04655, м. Київ, пр. Московський, буд. 21, офіс 12.

Оскільки за приписами ч. 1 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу, останній звернувся із заявою про примусове виконання рішення саме до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за поштовою адресою боржника.

Посилання боржника на порушення Відділом Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві його прав та законних інтересів, зокрема, на позбавлення його права на добровільне виконання судового рішення у зв’язку з неповідомленням про відкриття виконавчого провадження, відсутність можливості у зв’язку з територіальною віддаленістю місцезнаходження підприємства від Відділу реагувати на вимоги державного виконавця, своєчасно отримувати відповідні постанови та інші документи є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Боржнику було достеменно відомо про те, що рішення та постанова суду у цій справі набрали законної сили, більш того останній оскаржував їх в апеляційному та касаційному порядку, був присутній в судових засіданнях в суді першої інстанції і судових інстанціях апеляційної інстанції, а відтак був обізнаний про результати розгляду його скарг і необхідність виконання рішення суду по даній справі та про можливість пред’явлення наказу від 18.11.2015 року стягувачем до органу державної виконавчої служби. Відтак про необхідність виконання рішення в даній справі боржник дізнався ще з результатів оскарження судового рішення у цій справі, а також відповіді Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Втім, до теперішнього часу боржник не виконав рішення суду.

Твердження боржника про неможливість Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві належним чином проводити виконавчі дії спростовуються приписами до ч.ч. 3-8 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”, якими передбачено, що державний виконавець не позбавлений можливості надіслати виконавчий документ на виконання до іншого ВДВС за належністю якщо в процесі виконання наказу державний виконавець виявить, що коштів, що знаходяться на відкритих банківських рахунках боржника недостатньо для виконання наказу, або майно боржника, на яке можливо звернути стягнення територіально знаходиться на непідвідомчій території РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, або якщо боржник змінив своє місцезнаходження.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи невиконання станом на даний час рішення суду боржником, суд дійшов висновку, що дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/1814/15-г від 18.11.2015 року та подальшого його виконання відповідають нормам Закону України “Про виконавче провадження” та не порушують будь-яких прав боржника. В свою чергу дії боржника фактично спрямовані на невиконання рішення суду від 12.05.2015 року у справі № 908/1814/15-г та затягування стадії його виконання в примусовому порядку.

Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Боржник не довів факт порушення ВДВС приписів ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” при здійсненні дій щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/1814/15-г від 18.11.2015 року, в тому числі порушення його прав та законних інтересів діями органу виконавчої служби.

Доводи заявника, викладені у скарзі, спростовуються вищевикладеними встановленими судом обставинами.

При цьому, суд враховує, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання; усі суб’єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України; обов’язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За такими обставинами доводи боржника, зазначені у скарзі слід визнати неправомірними, з урахуванням чого скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА” на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу від 18.11.15 р. у справі № 908/1814/15-г не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 86, 115, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

          У задоволенні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДПА”, м. Донецьк на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області виданого 18.11.2015 р. у справі № 908/1814/15-г відмовити.

Суддя О.І. Немченко