Справа № 1-5/2009 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ                             УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року                                                                                     м. Хмельницький

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону під головуванням судді КОСТЕНКА A.M., при секретарі ГУЦАЛЮК О.І.,

за участю прокурора - заступника військового прокурора Чернівецького

гарнізону капітана юстиції ВДОВИТЧЕНКА В.О., потерпілого

ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_1 та захисника-адвоката

ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні в приміщенні

військового    місцевого    суду    Хмельницького    гарнізону                                    розглянув

кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А 0264 капітана

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Сторожинець   Чернівецької області українця, громадянина України, з вищою освітою, одру­женого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, на військовій службі з липня 2000 року, в то­му числі на посадах офіцера з липня 2004 року, прожива­ючого в м. Чернівці по АДРЕСА_1, командира роти в скоєні злочину, передбаченого ст. 424 ч. 2 КК України.

Судовим слідством суд

встановив:

З липня 2007 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 0264 на посаді командира механізованої роти у військовому званні капітан.

28 грудня 2008 року біля 18 годин 30 хвилин ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 49, 50, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в перевищення наданої йому влади та службових повноважень біля канцелярії командирів рот батальйону, будучи незадоволеним тим, що потерпілий - солдат ОСОБА_3 напередодні без його дозволу в порушення його ж розпорядження      відкривав,      опечатане     ним,       приміщення канцелярії

2

командирів рот батальйону, поклав останньому руку на голову та з силою штовхнув потерпілого до дверної рами.

Внаслідок цих дій ОСОБА_1 ОСОБА_3 вдарився тім'яною частиною голови об місце для опечатування дверей та отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді садна голови

В судовому засіданні підсудний винним себе в скоєному не визнав і пояснив, що дійсно 28 грудня 2008 року він виявив, що без його дозволу відкривали приміщення канцелярії командирів рот. Після цього він викликав ОСОБА_3 і намагався з'ясувати в останнього, чому він так поступив. При цьому ОСОБА_3 на його запитання щодо відкриття без дозволу приміщення канцелярії почав його повчати. В подальшому, намагаючись пройти в канцелярію, він, не бажаючи заподіяти потерпілому тілесних ушкоджень, відштовхнув останнього від дверей, оскільки той заважав йому пройти. Можливо ОСОБА_3 при цьому втратив рівновагу і вдарився головою об двері.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини його винність повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так потерпілий ОСОБА_3 показав, що 28 грудня 2008 року його викликав ОСОБА_1 і біля приміщення канцелярії став нецензурно виражатись на його адресу, кричати з приводу того, що зірвана печатка на дверях канцелярії, оскільки напередодні ОСОБА_1 заборонив йому відкривати канцелярію командирів рот. Надалі ОСОБА_1 поклав руку йому на голову та з силою штовхнув його до дверної рами біля якої він стояв на короткій відстані, внаслідок чого він вдарився головою об місце опечатування дверей і відчув, що з голови йде кров.

За висновком судово-медичної експертизи (а.с. 136) в потерпілого ОСОБА_3 були в наявності тілесні ушкодження у вигляді садна голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Як видно з протоколу відтворення обстановки і обставин події (а.с. 55-58) потерпілий ОСОБА_3 показав де, коли, яким чином ОСОБА_1 застосував до нього фізичне насильство, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_4 показав, що бачив як 28 грудня 2008 року біля канцелярії роти капітан ОСОБА_1 кричав на ОСОБА_3, а потім поклав руку ОСОБА_3 на голову та з силою штовхнув останнього до дверної рами. Через деякий час ОСОБА_1 наказав йому набрати відро води та повитирати кров з підлоги канцелярії.

Як видно з протоколу відтворення обстановки і обставин події (а.с. 67-70) свідок ОСОБА_4 показав де, коли, яким чином ОСОБА_1 застосував фізичне насильство до ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_3, батько потерпілого, показав, що 4 січня 2009 року до них додому приїжджав ОСОБА_1, який повідомив, що є тим офіцером, який штовхнув його сина. При цьому ОСОБА_1 просив його та його   дружину

3

написати заяву, що вони претензій до нього не мають та переконали свого сина, що саме той спровокував ОСОБА_1 на такі дії.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_5 (а.с. 76-77) вбачається, що 29 чи 30 грудня 2008 року ОСОБА_3 повідомив йому, що капітан ОСОБА_1 розбив йому голову.

Таким чином суд вважає, що винність підсудного в скоєному повністю доведена.

Покази підсудного ОСОБА_1 про те, що він своїм поштовхом не мав наміру заподіяти тілесні ушкодження та лише намагався пройти в приміщення канцелярії суд відхиляє як такі, що не відповідають обставинам справи та направлені підсудним на пом'якшення своєї відповідальності.

В ході досудового слідства підсудний ОСОБА_1 послідовно неодноразово під час його допиту як підозрюваного та обвинуваченого, при відтворення обстановки і обставин події з ним показував, що ОСОБА_3 своїми діями наштовхнув його на те, що внаслідок образи і неповаги до себе він відштовхнув потерпілого від дверей і при цьому ОСОБА_3 можливо втратив рівновагу і вдарився головою об двері.

Однак покази ОСОБА_1 спростовуються показами потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні неодноразово послідовно пояснювали, що ОСОБА_1 поклав руку на голову потерпілого та з силою штовхнув того головою до дверної рами, від якої той знаходився на короткій відстані і внаслідок чого потерпілий вдарився головою об місце опечатування дверей і отримав тілесні ушкодження.

Ці покази потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 є послідовними, логічними, переконливими та підтверджуються протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновком судово-медичної експертизи та іншими письмовими доказами.

Не встановлено і в ході досудового і судового слідства підстав, з яких потерпілий і свідок могли оговорювати ОСОБА_1, а тому будь-яких підстав не довіряти показам потерпілого та свідка ОСОБА_4 у суду немає і саме їх покази суд кладе в основу вироку.

Відхиляє суд і покази підсудного про те, що 28 грудня 2008 року він прибув в частину в позаслужбовий час і був в цивільному одязі і таким чином не був при виконанні службових обов'язків, оскільки сам підсудний пояснив, що викликав до себе ОСОБА_3 по службовому питанню з приводу відкриття канцелярії, хоча напередодні сам заборонив тому без його дозволу її відкривати. Дані обставини підтверджуються і показами потерпілого, який пояснив, що 28 грудня 2008 року сприймав ОСОБА_1 як офіцера і начальника до нього по військовому званню, при цьому ОСОБА_1 вимагав від нього пояснень щодо невиконання ним, ОСОБА_3, розпоряджень ОСОБА_1 як начальника щодо відкриття приміщення канцелярії.

4

Таким чином штовхаючи потерпілого, який знаходився на короткій відстані від дверної рами, з силою головою до цієї дверної рами підсудний застосував до останнього фізичне насильство та при цьому усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки таких дій і хоч можливо не бажав, але свідомо припускав їх настання, оскільки від таких дій підсудного потерпілий з короткої відстані міг вдаритись життєво важливою ділянкою свого тіла - головою об дверну раму і отримати тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_1, який, будучи військовою службовою особою, застосував насильство до підлеглого ОСОБА_3, суд кваліфікує по ч. 2 ст. 424 КК України.

Розглянувши цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд з врахуванням характеру та обсягу заподіяних потерпілому моральних і фізичних страждань, їх тривалості, нервового струсу та психологічної травми в зв'язку з даними подіями, того, що завдана шкода перебуває в прямому причинному зв'язку зі скоєним підсудним, знаходить даний позов обгрунтованим, але таким, що підлягає задоволенню частково на суму 800 грн. і вважає за необхідне у відповідності до ст. 1167 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 дану суму на користь потерпілого ОСОБА_3.

При призначенні покарання ОСОБА_1 приймає до уваги, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується уперше, раніше ні в чому протиправному помічений не був, по військовій службі характеризується виключно позитивно, має на своєму утриманні малолітню дитину та непрацюючу дружину, його грошове забезпечення є основним джерелом доходу сім'ї, яка потребує його підтримки та допомоги, не досить значний термін перебування на посадах офіцера і невеликий досвід роботи з особовим складом.

При цьому суд також зважає на клопотання потерпілого суворо не карати підсудного та на клопотання зборів офіцерів військової частини А 0264 про передачу ОСОБА_1 на поруки зазначеному колективу офіцерів, однак, оскільки ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, то дане клопотання задоволенню не підлягає.

Ці всі обставини в своїй сукупності суд визнає такими, які пом'якшують покарання підсудному.

З огляду на вищевикладені пом'якшуючі покарання обставини, обставини справи, позитивні дані про особу підсудного, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину, який слід визнати випадковим епізодом в житті підсудного, суд знаходить за необхідне застосувати до нього у відповідності до ст. 69 КК України, покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 424 КК України, та вважає за можливе не застосувати до нього додаткової міри покарання у вигляді позбавлення

5

військового звання, а також замість позбавлення волі у відповідності ст. 58 КК України застосувати до підсудного покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,   військовий місцевий суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, на підставі якої з застосуванням ст. 69 КК України позбавити його волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 58 КК України замість позбавлення волі строком на 2 (два) призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 - нагляд командування військової частини - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 800 грн.

В задоволенні частини позову в сумі 4200 грн. відмовити На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеля­ційний    суд    Центрального    регіону    через    військовий    місцевий    суд Хмельницького   гарнізону   протягом   п'ятнадцяти   діб   з   моменту   його проголошення.