|
Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2009 р. справа № 2а-9790/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Ломиног А.М.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі зазначеного договору іпотеки від 17.02.2005 року, однак рішенням реєстратора Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації від 29.12.2008 року позивачу відмовлено в реєстрації договору іпотеки, оскільки в переліку правовстановлюючих документів, які є підставою для реєстрації права власності, відсутній договір іпотеки.
В судовому засіданні позивач просив визнати дії протиправними та зобов'язати зареєструвати право власності на квартиру за договором іпотеки, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч.3 ст 122 Кодексу адміністративного судочинства, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 лютого 2005 року між ОСОБА_1 (Позиводавець та Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарі» в особі ОСОБА_2 укладені договори позики - іпотеки сер. НОМЕР_1 та сер. НОМЕР_2.
Предметом зазначених договорів є передання Іпотекодавцем в іпотеку 5/100 частки нежитлового приміщення площею 103,5 кв.м. та 11/100 частки нежитлового приміщення площею 223,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. на забезпечення виконання зобов'язання перед Іпотекодержателем з повернення йому позики, отриманої Позичальником, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі неповернення позики одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна Іпотекодавця, наданого ним в іпотеку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі зазначеного договору іпотеки від 17.02.2005 року.
Разом з тим, рішенням реєстратора Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації від 29.12.2008 року ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації договору іпотеки, посилаючись на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції від 07.02.2002р. №7/5., у якому не передбачений такий правовий документ, як договір іпотеки.
Позивач вважає таке твердження відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Як вбачається з наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" N 7/5 від 07.02.2002 року, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності відносяться договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
Посилання відповідача на те, що договір іпотеки не передбачений переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки зазначений перелік договорів не є вичерпним, а містить визначення деяких видів договорів, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності на нерухоме майно.
Крім того, виходячи з загального принципу пріоритетності законів над іншими нормативно - правовими актами, суд вважає, що для вирішення спірного питання, що пов'язане з іпотекою нерухомого майна суд застосовує положення Закону України від 05.06.2003 р. N 898-IV "Про іпотеку" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Статтею 1 Закону про іпотеку встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Статтею 37 вказаного Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" містить перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав на нерухоме майно, до яких належать, зокрема, договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно.
Як зазначено позивачем та встановлено судом, причиною виникнення спору в даній справі стало неповернення позики Іпотекодавцем, у зв'язку з чим у позивача постало питання щодо наявності правових підстав для визнання права власності майна Іпотекодавця, наданого ним в іпотеку.
Як зазначалось, позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі та який визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону про іпотеку.
Розділ 5 «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» договору іпотеки від 01.11.2004 року містить положення, відповідно до яких у разі незадоволення вимог Іпотекодержателя по виконанню Боржником основного зобов'язання в рахунок задоволення цієї вимоги право власності на предмет іпотеки переходить до ОСОБА_1, а саме цей договір іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме 5/100 частки нежитлового приміщення площею 103,5 кв.м. та 11/100 частки нежитлового приміщення площею 223,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Так, відповідачем не надані суду докази правомірності відмови позивачу в реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а тому правомірності спірного рішення відповідача є недоведеною.
Крім того, вищезазначене рішення відповідача прийнято не на підставі, не у спосіб та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно та упереджено, що є підставами для визнання дій відповідача протиправними (п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу про адміністративне судочинство України).
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати дії Комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації про відмову ОСОБА_1 у реєстрації права власності на 5/100 частки нежитлового приміщення площею 103,5 кв.м. та 11/100 частки нежитлового приміщення площею 223,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарі» в особі ОСОБА_2.
Зобов'язати Комунальне підприємство Маріупольське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 5/100 частки нежитлового приміщення площею 103,5 кв.м. та 11/100 частки нежитлового приміщення площею 223,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарі» в особі ОСОБА_2.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 серпня 2009 року.
Постанова виготовлена в повному обсязі 25 серпня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кірієнко В.О.