ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

20.08.2009 р.                                                                                     Справа № 19/59

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона – Люкс”, м. Мукачево

до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2,                       м. Мукачево

про стягнення 5 698 грн. 90 коп., в тому числі 5 279 грн. 20 коп. основного боргу за поставлений товар, 353 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 65 грн. 99 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Корона – Люкс”,             м. Мукачево заявлено позов до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево про стягнення 5 698 грн. 90 коп., в тому числі                         5 279 грн. 20 коп. основного боргу за поставлений товар, 353 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань та 65 грн. 99 коп. три проценти річних.

Позивач просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № 010 від 01.01.2008 року, а саме не оплатив вартість поставленого йому товару в розмірі 5 279 грн. 20 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 30.06.2009 року, 15.07.2009 року, 28.07.2009 року та 10.08.2009 року, надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 14603587 від 30.07.2009 року та повідомлення – судова повістка  № 14608627 від 01.08.2009 року. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу) у судові засідання 15 липня 2009 року, 28 липня 2009 року,                  10 серпня 2009 року та 20 серпня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,   

суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корона – Люкс”, м. Мукачево та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, м. Мукачево був укладений договір № 010 від 01.01.2008 року. Згідно умов даного договору продавець (позивач) взяв на себе зобов’язання передати, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти і оплатити на умовах DDР/франко – склад (магазин) покупця/Правил Інкотермс – 2000 товари, продукцію в кількості та асортименті згідно заявки (замовлення) покупця (відповідача). Загальна кількість товару по цьому договору, визначається кількістю отриманого покупцем (відповідачем) товару згідно товаро – транспортних накладних. Передача товару проводиться продавцем (позивачем) за відпускними цінами, що діють у продавця (позивача) на день передачі товару – згідно виписаних товарно – транспортних накладних. Прийом товару покупцем (відповідачем) здійснюється на складі покупця (відповідача) в кількості – згідно товарно – транспортної накладної. Ціна товару передбачена в товарно – транспортних накладних є погодженою з моменту отримання товару покупцем (відповідачем) та підписанням сторонами договору відповідних товарно – транспортних накладних.

Розділом 7 договору передбачено, що розрахунки за товар проводяться з відстрочкою оплати 7 (сім) календарних днів. Покупець (відповідач) зобов’язується проводити оплату за отриманий товар шляхом перерахування безготівкових коштів з рахунку покупця (відповідача) на рахунок продавця (позивача), або шляхом внесення готівкових коштів в касу продавця (позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором            купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, покупець зобов'язаний  сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вищевказаного договору та видаткових накладних (а.с. 10 – 22) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 349 грн. 53 коп.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі                            5 279 грн. 20 коп., що підтверджується також актом звірки, підписаного обома сторонами станом на 08.07.2009 року.  

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі                         5 279 грн. 20 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5 279 грн. 20 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно – правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами  мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року                 №  436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 5 279 грн. 20 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 353 грн. 71 коп., три проценти річних – 65 грн. 99 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до            ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 629, 655, 692, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49,                   82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корона – Люкс”, м. Мукачево, вул. Пряшівська – бічна, 2 (код ЄДРПОУ 31230636) суму 5 698 (П’ять тисяч шістсот дев’яносто вісім гривень) грн. 90 коп., в тому числі 5 279 (П’ять тисяч двісті сімдесят дев’ять гривень) грн. 20 основного боргу за поставлений товар, 353 (Триста п’ятдесят три гривень) грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 65 (Шістдесят п’ять гривень) грн. 99 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 312 (Триста дванадцять гривень) грн. 50 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Пригара Л.І.