Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів: Кравченка С.І., Шибко Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 04 серпня 2016 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 01 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.

Згідно зі ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подає скаргу, та доводи на їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.

Так, засуджений у касаційній скарзі, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, засуджений, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК, як на підставу для скасування оскаржуваного вироку, доводів на обґрунтування зазначеної позиції не наводить.

Також не містить касаційна скарга і доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК з огляду на положення статей 412-414 цього Кодексу.

Окрім вказаного, вимоги засудженого до касаційного суду про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового виправдувального вироку не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Наявність зазначених недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою засудженого.

Оскільки касаційна скарга засудженого не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків (засудженим має бути підтверджено, що ним не пропущений встановлений ухвалою суду строк при повторному зверненні до суду).

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 01 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 червня 2016 року щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.В. Єлфімов С.І. Кравченко Л.В. Шибко