Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючогоЄлфімова О.В.,

суддів:Кравченка С.І., Шибко Л.В.,

розглянула в судовому засіданні 08 серпня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4

Зазначеною ухвалою залишено без зміни вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, зміненим ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року, за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, звільненого 20 червня 2014 року на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2014 році» за ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

За вироком суду, ОСОБА_4, будучи особою, раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час у невстановленому місці у невстановленої особи незаконно придбав психотропну речовину метамфетамін у невстановленій кількості без мети збуту, яку зберігав при собі до вилучення співробітниками КП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, якими був зупинений 27 листопада 2015 року у період часу з 01.25 до 01.45 год. біля будинку №53 по вул. Калинова Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

В ході огляду у ОСОБА_4 в правій зовнішній кишені одягненої на ньому куртки було виявлено та вилучено 5 прозорих сліп-пакунків з вологими речовинами, загальною масою 1,5374 г, які містять у собі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, загальною масою 0,5639 г.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке убачає у невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК в достатній мірі взяв до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненогокримінального правопорушення, обставини його вчинення та наслідки, обсяг психотропної речовини, яка є предметом кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4, який має постійне джерело доходу, зареєстроване місце проживання, де характеризується задовільно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Також суд врахував пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, до яких відніс щире каяття та рецидив злочинів відповідно.

На підставі цих даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, однак дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення останнього без реального його відбування та застосував до нього положення ст. 75 КК.

Крім того, як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, стверджуючи про правильність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК, надав обґрунтовані відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, які аналогічні доводам його касаційної скарги.

Свій висновок суд апеляційної інстанції переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на те, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 цього ж Кодексу, адже перебування засудженого під наглядом кримінально-виконавчої інспекції найефективніше сприятиме його виправленню та перевихованню.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного засудженому покарання, попри їх сукупність та зміст, не спростовують правильність визначення судом форми відбування покарання та можливість виправлення засудженого за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням й покладенням на нього певних обов'язків.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.В. Єлфімов  С.І. Кравченко   Л.В. Шибко