ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 925/780/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),

суддів :Картере В.І., Барицької Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р.

та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р.

у справі№ 925/780/15 господарського суду Черкаської області

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі - ПАТ "Приватбанк")

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4.)

простягнення суми

за участю представників:

від позивача- не з'явилися

від відповідача- ОСОБА_4 - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ПАТ "Приватбанк" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з нього заборгованості за кредитом в розмірі 11 062,89 грн., 2 909,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 089,79 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 398,28 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. (суддя Єфіменко В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді: Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Плюшко І.А., Самусенко С.С.) ФОП ОСОБА_4 відновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р., касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 09.08.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.08.2016 р. № 08.03-04/3119 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С. та запланованою відпусткою судді Плюшка І.А.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 925/780/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Картере В.І., Барицька Т.Л.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 р. колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Картере В.І., Барицька Т.Л. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та його представника, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 1066 та статті 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За змістом статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. При цьому права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.04.2011 р. між ФОП ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ "Приватбанк" (банк) підписано заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http.privatbank.ua, які разом і з заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 14.04.2011 р.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007060297874 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно з п. 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Положеннями пунктів 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3., 3.2.1.1.8., 3.2.1.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

Судами з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12 000 грн. При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, суду надано не було.

Умовами пункту 3.2.1.4. Умов затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку не погашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" сторони мали на увазі відсутність на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

За змістом п. 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що станом на 24.03.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становила 11 062,89 грн., при цьому, докази того, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриманий кредит в матеріалах справи відсутні, суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правомірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 062,89 грн. заборгованості за кредитом та 2 909,81 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Крім того, звертаючись до суду, ПАТ "Приватбанк" просило суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 пеню за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 1 089,79 грн.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, пере.дбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6., клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Отже, враховуючи встановлені судами обставини та в силу наведеного вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1089,79 грн.

Також, оскільки пунктом 3.2.1.1.17. Умов передбачено, що при перерахуванні відповідачем з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки утримувачем яких є сам власник поточного рахунку чи пластикові картки із суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3 % від перерахованої суми, суди попередніх інстанцій підставно постановили до стягнення на користь позивача з відповідача 398,28 грн. комісійної винагороди банку.

Що стосується посилань ФОП ОСОБА_4 на те, що грошові кошти у розмірі 10 000 грн. були переведені невстановленою особою на інший рахунок, а також про те, що банк самостійно дозволив вивести 10 000 грн. на рахунок невстановленої особи, суд апеляційної інстанції вірно їх відхилив як безпідставні та непідтверджені, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження незаконних дій позивача, його посадових осіб чи будь-яких інших осіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши належним чином усі обставини справи, дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення заявлених ПАТ "Приватбанк" позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за кредитом в розмірі 11 062,89 грн., 2 909,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 089,79 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 398,28 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. у справі № 925/780/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя В.І. Картере

Суддя Т.Л. Барицька