Справа №2-1957/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2009 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого     - судді Ружицької Т.В.

при секретарі     -     Авдєєнко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний» про стягнення надбавки за вислугу років,

ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний» про стягнення надбавки за вислугу років. Свої вимоги мотивує тим, що вона працює на посаді вчителя у Державному закладі «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний». Проте, відповідач порушив її право, що гарантоване ст. 57 Закону України «Про освіту» і не виплатив частину заробітної платні у виді надбавки за вислугу років у розмірі 4526 грн. 27 коп. за період з січня 1997 року по серпень 2002 року.

В судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеному у позові, просила суд стягнути з відповідача заборгованість за період з січня 1997 року по серпень 2002 року в розмірі 4526 грн. 27 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, підтвердив факт недоплати позивачці надбавки за вислугу років у встановленому закононодавством розмірі, не заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши доводи позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивачка працює на посаді вчителя у Державному закладі «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний» з 12 травня 1979 року, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою № 343 від 08 грудня 2008 року. Позивачка має право на надбавку за вислугу років у розмірі 10 % від посадового окладу, на підставі ст. 57 Закону України «Про освіту», у зв'язку з чим їй була нарахована надбавка за вислугу років. Проте, зазначені виплати їй виплачувалися не в повному обсязі, в результаті чого заборгованість за період з 01 січня 1997 року по 01 серпня 2002 року склала 4526 грн. 27 коп., що підтверджується розрахунком надбавки.

Згідно з абзацем 8 ст. 57 Закону України «Про освіту», держава забезпечує педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісяця в процентному відношенні до посадового окладу ( ставці заробітної платні) від залежності стажу педагогічної роботи.

Згідно п.1 Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1996 року «Про набрання чинності Закону України «Про освіту»», абзац 8 ст. 57 зазначеного Закону набирає чинності з 01 січня 1997 року, а абзац 10 ст. 57 зазначеного Закону - з 01 січня 1998 року.

2

Виходячи з положень ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці», зазначена надбавка за вислугу років відноситься до додаткової заробітної плати та входить до заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 212 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного договору.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначені умови і розміри цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат ( або їхній розмір може бути зменшений) лише у випадках і за умов, що передбачені цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли виплати обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

При розгляді справи «Кечко проти України», Європейський Суд з прав людини зауважив, шо у межах свободи дій держави визначити які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, згідно п. 23, п.26 зазначеного рішення, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано усі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. В даному випадку судом встановлено, що право позивача на отримання у встановленому розмірі надбавки за вислугу років, порушено та підлягає судовому захисту.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.2, 5, 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.18, 39,57 Закону України «Про освіту», ст.9, 21, 115, 234 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний» про стягнення надбавки за вислугу років - задовольнити.

Стягнути з Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний» на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті надбавки за вислугу років у розмірі 4526 грн. 27 коп.

Стягнути з Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний ) клінічний санаторій «Ювілейний» на користь держави судовий збір: державне мито у розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.