ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2016                      Справа № 905/1982/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЗОМАРКЕТ»

до Дочірнього підприємства «Птахогосподарство «Волноваське» Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська»

простягнення 397 780,55 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 – керівник

від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЗОМАРКЕТ» до Дочірнього підприємства «Птахогосподарства «Волноваське» Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» про стягнення заборгованості у розмірі 236206,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 149072,36 грн та 3% річних у розмірі 12501,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №8 від 07.05.2014 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 85736, Донецька обл., Волноваський район, с. Ближнє, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверти з ухвалою суду про відкладення розгляду справи повернувся на адресу суду з посиланням, що адресат за зазначеною адресою не знаходиться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

До позовної заяви позивачем було додано клопотання №36 від 07.06.2016, в якому позивач просив суд у відповідача податкові декларації відповідача з податку на додану вартість, у тому числі розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітні (податкові) періоди з травня по грудень 2014 року та реєстр виданих і отриманих податкових накладних відповідача по факту здійснення господарських операцій за договором поставки №8 від 07.05.2014 за період з травня по грудень 2014 року, а також витребувати у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві інформацію про результати автоматизованого співставлення податкових зобов’язань позивача і податкового кредиту відповідача автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.2016 вказане клопотання в частині витребування документів від відповідача судом розглянуто та задоволено. Вирішення клопотання в частині витребування інформації від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві судом було відкладено.

В судовому засіданні 27.07.2016 представником позивача подано клопотання, в якому позивач просить не розглядати клопотання №36 від 07.06.2016 про витребування доказів.

Оскільки в позивач просить не розглядати клопотання про витребування доказів та станом на даний час не підтримує вказане клопотання, клопотання позивача в частині витребування інформації від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено судом без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

07.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЗОМАРКЕТ» (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Птахогосподарство «Волноваське» Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» (покупець, відповідач) підписано договір поставки №8 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язався поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини, та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 13.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2014).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка здійснюється на умовах «СРТ» правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов’язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов Договору.

Згідно п. 3.4 Договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Відповідно до п. 4.5 Договору ціна за договором становить суму всіх видаткових накладних на товар.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 505446,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №22 від 14.05.2014 на суму 3840,00 грн, №28 від 22.05.2014 на суму 6400,00 грн, №38 від 29.05.2014 на суму 6400,00 грн, №50 від 10.06.2014 на суму 30800,00 грн, №58 від 19.06.2014 на суму 3200,00 грн, №107 від 03.09.2014 на суму 79000,00 грн, №132 від 18.09.2014 на суму 337667,20 грн, №150 від 03.10.2014 на суму 6121,50 грн, №160 від 10.10.2014 на суму 32018,10 грн та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на вказаних накладних, скріпленими печаткою підприємства, та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору поставки №8 від 07.05.2014, суд робить виходячи з того, що поставка здійснювалась в період дії вказаного Договору, найменування товару, зазначеного у вищезазначених видаткових накладних, відповідає тому, що вказаний у Договорі, а також позивачем підтверджено, що між позивачем і відповідачем існують договірні відносини лише на підставі Договору поставки №8 від 07.05.2014, інші договори між сторонами не укладались.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.

Крім того судом встановлено, що товар поставлений за видатковими накладними: №28 від 22.05.2014 на суму 6400,00 грн, №38 від 29.05.2014 на суму 6400,00 грн, №150 від 03.10.2014 на суму 6121,50 грн та №160 від 10.10.2014 на суму 32018,10 грн був отриманий відповідачем без довіреностей.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.\

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З наявних у матеріалах справи накладних вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписами на вищезазначених накладних, скріпленими печаткою Дочірнього підприємства «Птахогосподарства «Волноваське» Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська».

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» (із доповненнями, внесеними згідно з ОСОБА_2 господарського суду України №01-06/1837/15 від 20.10.2015) відсутність довіреності на отримання матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна позиція вкладена у постанові Верховного суду України від 29.04.2015 у справі №903/679/14.

Також, суд зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підписання і скріплення печаткою покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, наявні у матеріалах справи накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем зобов'язань за договором поставки №8 від 07.05.2014.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунок за поставлений згідно договору товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 банківських днів після розвантаження товару.

Згідно з п. 3.6 Договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме: Донецька обл., Волноваський р-н, с. Ближнє.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №22 від 14.05.2014 відповідач зобов’язаний був оплатити до 12.06.2014 включно (оскільки товар за вказаною накладною було отримано згідно довіреності від 21.05.2014), за видатковою накладною №28 від 22.05.2014 - до 13.06.2014, №38 від 29.05.2014 - до 20.06.2014, №50 від 10.06.2014 - до 02.07.2014, №58 від 19.06.2014 - до 11.07.2014, №107 від 03.09.2014 - до 24.09.2014, №132 від 18.09.2014 - до 09.10.2014, №150 від 03.10.2014 - до 24.10.2014, №160 від 10.10.2014 - до 31.10.2014.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата за товар може здійснюватися й іншими способами й формами, передбаченими чинним законодавством, у т.ч. з використанням вексельних розрахунків, зарахування зустрічних однорідних вимог тощо.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 505446,80 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних, здійснив не в повному обсязі, сплативши на рахунок постачальника лише кошти в загальній сумі 269240,00 грн, що підтверджується довідкою ОСОБА_3 вих. 17-2/16/863 від 23.06.2016 за період з 01.05.2014 по 22.06.2016, письмовими документально підтвердженими поясненнями позивача про розрахунки між сторонами.

Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача утворилась непогашена заборгованість за Договором поставки №8 від 07.05.2014 у розмірі 236206,80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 236206,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12501,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 149072,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних та інфляційних втрат, в межах періоду визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 12501,39 грн та інфляційних втрат у розмірі 149072,36 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Птахогосподарство «Волноваське» Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» (85736, Донецька обл., Волноваський район, с. Ближнє, ідентифікаційний код 34974917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЗОМАРКЕТ» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 8-А, ідентифікаційний код 34575654) заборгованість у розмірі 236206 (двісті тридцять шість тисяч двісті шість) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 149072 (сто сорок дев’ять тисяч сімдесят дві) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 12501 (дванадцять тисяч п’ятсот одна) грн 39 коп. та судовий збір 5966 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн 71 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.08.2016

Суддя М.В. Сажнева