ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" серпня 2009 р. Справа № 59/193-09
вх. № 5925/4-59
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Бондаренко Н.В. дов. від 06.07.2009р. №б/н;
відповідача - Голубничого В.П. дов. від 02.06.2009р. №156-01/1004;
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Бонус-Комплект", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" , м. Харків
про стягнення 1 026 091,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
24.07.2009р. позивач ПП «Бонус-комплект» звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача ВАТ «Інпромбанк», в якій з урахуванням уточнень (вх.№20132 від 12.08.2009р.), прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1.026.091,23 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 10.260,91 державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо позивача, які у нього виникли на підставі договору банківського рахунку в іноземній валюті від 23.12.2004р. №26007439132840 , а саме не виконав заяву позивача про купівлю іноземної валюти від 14.01.2009р. №2, не виконав платіжне доручення в іноземній валюті (0408004) від 20.03.2009 р., та не повернув на рахунок позивача перераховані йому позивачем грошові кошти в сумі 1.005.000,00 грн. Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву вказує, що позов подано з порушенням правил підсудності, просить направити справу за підступністю до господарського суду м. Києва. В судовому засіданні представник відповідача заперечує проти позову, посилаючись на те, що ВАТ «Інноваційно–промисловий банк», м. Харків, не є належним відповідачем по справі та позов повинен бути пред’явлений до філії «Київської дирекції ВАТ «Інноваційно–промисловий банк», тому що договір банківського рахунку №26007439132840 (USD) в іноземній валюті від 23.12.2004р. був укладений зазначеною філією Банку, а ВАТ «Інноваційно–промисловий банк» не має відомостей щодо умов договору банківського рахунку №26007439132840 та стану його виконання.
В судовому засіданні оголошено перерву з 12.08.2009р. до 10 год. 00 хв. 19.08.2009р.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
23.12.2004р. між ПП «Бонус-Коплект» та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» був укладений договір банківського рахунку №26007439132840 (USD) в іноземній валюті. Згідно умов зазначеного договору відповідач зобов’язався відкрити відповідачеві поточний рахунок для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій №26007439132840 в доларах США відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов’язався своєчасно здійснювати оплату за виконані банком операції та надані послуги.
14.01.2009р. позивач заявою про купівлю іноземної валюти №2 доручив відповідачеві від імені та за рахунок позивача придбати для останнього кошти в іноземній валюті – 128.130,00 доларів США за курсом 7,81 грн./долар США для оплати фірмі «TOWER IMPEX LLP» (Великобританія) за зовнішньоекономічним контрактом від 18.08.2008 року №TWB-1808.
З цією метою 14.01.2009р. позивач перерахував на рахунок ФКД ВАТ «Інпромбанк» 1.005.000,00 грн. Цей факт підтверджується випискою про рух коштів на поточному рахунку позивача у національній валюті №26007439131 за 14.01.2009р. з відміткою операціоніста ФКД ВАТ «Інпромбанк».
Проте відповідачем замовлена іноземна валюта 128.130,00 доларів США в строк визначений заявою від 14.01.2009р. №2 не придбані.
Строк дії заяви про купівлю іноземної валюти від 14.01.2009р. №2 обмежений 12.04.2009р. Умовами цієї заяви визначено, що у разі неможливості виконання заяви одержані від позивача кошти слід повернути на його (позивача) поточний рахунок.
Відповідачем цього зроблено не було, кошти позивачеві не повернуті. У зв’язку з цим позивач звернувся до відповідача із претензією від 13.05.2009р. в якій поставив вимогу про повернення йому перерахованих коштів з урахуванням індексу інфляції, 3% відсотків річних а також комісійної винагороди банку за купівлю іноземної валюти у розмірі 0,2%.
Відповідач в особі в.о. директора ФКД ВАТ «Інпромбанк» листом від 15.06.2009р. №03-1/963 повідомив про те, що ним приймаються всі необхідні міри щодо повернення грошових коштів в сумі 1.005.000,00 грн. ПП «Бонус-Комплект», що затримка обумовлена об’єктивними причинами. Проте до цього часу зазначені вимоги позивача не задоволені, кошти йому не повернені.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
У відповідності до 344 ГК України міжнародні розрахункові операції провадяться за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, які перебувають на території різних країн.
Згідно статті 7 Декрету КМ України, від 19.02.1993 року, №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Пунктом 4 ст. 4 вказаного Декрету КМ України передбачає, що уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів. Постановою НБУ від 18.03.1999, № 127 «Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» передбачено п. 2.1. суб'єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) виключно у випадках і на підставах, передбачених цими Правилами. Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати лише на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди). Згідно п. 2.3. Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються відповідні документи, які були надані Позивачем до банку.
У відповідності до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 8.1. ст.8 Закону України «Про платіжні системи і перекази коштів в Україні» від 05.04.2001 р. зі змінами та доповненнями, Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У відповідності з п. 1.21. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, платник, якщо це передбачено договором між банком і платником, має право перерахувати кошти на рахунок банку для подальшого їх переказу цим банком на рахунки отримувачів у порядку, визначеному договором. Банк ініціює переказ цих коштів на підставі власного розрахункового документа.
Зазначеним положенням правових норм кореспондують положення укладеного між позивачем та відповідачем договору банківського рахунку №26007439132840 (USD) в іноземній валюті від 23.12.2004р. На підставі цього договору та на підставі заяви на купівлю іноземної валюти від 14.01.2009р. №2 між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання в силу якого відповідач мав за рахунок клієнта здійснити купівлю іноземної валюти (128.300,00 долл. США) протягом строку дії заяви (до 12.04.2009р.) та в разі неможливості повернути одержані кошти (1.005.000,00 грн.) позивачеві.
Матеріалами справи (випискою про рух коштів на поточному рахунку у національній валюті №26007439131 за 14.01.2009р., листом ФКД ВАТ «Інпромбанк» листом від 15.06.2009р. №03-1/963 та ін..) доведено факт виконання зобов’язань позивача.
Натомість зобов’язання відповідача, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, не виконані. Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачем не надано доказів купівлі іноземної валюти, доказів її перерахування фірмі «TOWER IMPEX LLP» (Великобританія) одержувачу за зовнішньоекономічним контрактом за зовнішньоекономічним контрактом від 18.08.2008 року №TWB-1808, ні доказів повернення позивачеві одержаних відповідачем від нього грошових коштів.
У відповідності зі ст.. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання). У відповідності зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та за прострочення виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта визначені ст. 1073 ЦК України. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.
Втім, враховуючи, що зобов’язання по поверненню коштів позивачеві виникло з 13.04.2009р. (після закінчення строку дії заяви від 14.01.2009р. №2) суд вважає безпідставним нарахування індексу інфляції та 3-х відсотків річних до зазначеної дати. Отже в задоволенні позовних вимог про нарахування зазначених сум за період з 01.04.2009р. по 12.04.2009р. включно слід відмовити. Розмір цих сум становить 1.986,35 грн. нарахувань індексу інфляції, 991,23грн. 3-х відсотків річних. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 1.005.000,00 грн. основного боргу, 12.083,65 грн. нарахувань індексу інфляції, 6.030,00 грн. 3-х відсотків річних, а всього 1.023.113,65 грн.
Суд відхиляє заперечення відповідача стосовно порушень правил підсудності даної справи. За загальним правилом ч.1 ст. 15 ГПК України (до якого відноситься і даний випадок) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Можливість пред’явлення позову за місцезнаходженням відособленого підрозділу, передбачена ч.4 ст. 15 ГПК України є правом позивача, а не обов’язком. Це випливає з відсутності в ГПК України норм які б забороняли пред’явлення позову за місцезнаходженням юридичної особи в разі, якщо її може представляти уповноважений нею відособлений підрозділ та з неприпустимості покладення на особу обов’язку не передбаченого законом (ст. 19 Конституції України). До того ж відповідачем не надано положення про відповідний відособлений підрозділ і таким чином не доведено наявність у нього права представляти юридичну особу в суді в якості відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 629, 1066, 1073 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 342-344 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно–промисловий банк», адреса: Україна, 61003, м. Харків, вул. Клочкiвська, 3, МФО 351878, код ЄДРПОУ 20021814, ліцензія НБУ № 68 від 04 серпня 2003 року, на користь Приватного підприємства «Бонус-Комплект», адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, 169, код ЄДРПОУ 339555, р/р 26009010109474 в ВАТ КБ «Преміум», м. Київ, МФО 339555 грошові кошти в сумі 1.023.113,65 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних, 10.239,19 державного мита, 314,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Бринцев О.В.
/повний текстрішення підписано 21.08.2009р.
справа №59/193-09/