Справа № 2-1676

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 серпня 2009 року                                                          Замостянський районний суд м. Вінниці                  в складі: головуючого – судді Прокопчук А.В.,

                             при секретарі Кононенко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аквавіт-А» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, видачу трудової книжки,-

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся в суд з позовом до ТОВ «Аквавіт - А» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, видачу трудової книжки.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача було прийнято на роботу в ТОВ «Аквавіт-А» на посаду економіста з продажу. Пропрацювавши з 07.07.2006 року по 30.04.2007 року позивач звільнився за власним бажанням відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позивач вважає, що в порушення вимог ст. 47 КЗпП України при звільненні йому не була виплачена заробітна плата за останній місяць, а саме за квітень 2007 року, не була виплачена компенсація за невикористану відпустку. Крім того, на прохання відповідача видати йому трудову книжку, йому було відмовлено та до сьогоднішнього для вона знаходиться у відповідача, це порушує права позивача, оскільки він не в змозі влаштуватися на нову роботу. Позивач вважає, що відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки трудової книжки з вини власника йому повинно бути виплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки в добровільному порядку спір з відповідачем вирішити не вдається, позивач змушений був звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, надавши пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі за квітень 2007 року, компенсацію за невикористану відпустку, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу  з 30.04.2007 року по день фактичного розрахунку.

Представники відповідача в судовому засіданні позов визнали частково, а саме в частині заборгованості перед позивачем по заробітній платі за квітень 2007 року в розмірі 291,10 грн. та компенсації за невикористану відпустку за 2006-2007 роки у розмірі 269,97 грн. пояснивши, що після звільнення позивачу було направлено повідомлення про звільнення, копія наказу про звільнення, а також йому одночасно пропонувалося з’явитися на підприємство для здійснення з ним повного розрахунку та видачі трудової книжки. Однак позивач дане повідомлення залишив без реагування, на підприємство не з’являвся, тому в цій частині позов не визнає та вважає, що у зв’язку з цим не може бути стягнено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки трудова книжка знаходиться на підприємстві не з їх вини, а через небажання самого позивача її отримати. Крім того, зазначили, що позивач був звільнений зі своєї посади не за власним бажанням, а за прогул без поважних причин. Позивач в своїй заяві про прийом на роботу зазначив адресу, за якою він не проживає.

Свідки ОСОБА_2 - начальник торгового відділу, ОСОБА_3 – старший економіст зі збуту, ОСОБА_4 – старший менеджер зі збуту, ОСОБА_5. – головний бухгалтер в судовому засіданні пояснили, що позивач дійсно працював у відповідача, однак через його неодноразову неявку на роботу, про яку він нічого не повідомляв керівництву, про що було складено відповідні акти, а також в заяві про прийом на роботу не зазначив належне місце проживання, його було звільнено за прогул без поважних причин. Також повідомив, що в той період, коли ОСОБА_1 рахувався на роботі у позивача він працював на іншому підприємстві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 7 липня 2006 року був прийнятий на роботу на посаду менеджера зі збуту ТОВ «Аквавіт-А», де пропрацював до 30.04.2007 року.

30.04.3007 року ОСОБА_1 був звільнений за прогул без поважних причин, оскільки неодноразово не з’являвся на робоче місце без поважних причин, підтвердженням чому є доповідні записки начальника торговельного відділу ОСОБА_2 від 30.04.2007 року та старшого економіста зі збуту ОСОБА_3 від 11.05.2007 року. Підтверджений даний факт в судовому засіданні і показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5

Судом встановлено та не заперечено цього факту в судовому засіданні представником відповідача, що відповідач ТОВ «Аквавіт-А» має перед позивачем заборгованість по заробітній платі за квітень місяць 2007 року та заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку за 2006-2007 роки в розмірі 269 грн. 97 коп., про що свідчить і довідка ТОВ «Аквавіт-А» від 15.07.2009 року.

Суд вважає, що вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача відповідно до ст. 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, яку він обґрунтовує тим, що з ним вчасно не проведено повний розрахунок та до цього часу не видана трудова книжка, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 117КЗпП України в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем при його звільнені вчасно не проведено не з вини відповідача. Саме позивач не з’являвся на робоче місце без поважних причин, не повідомив про причини своєї відсутності на робочому місці і після надіслання йому попередження про звільнення. Крім того, в матеріалах справи містить повідомлення, яке було надіслане на адресу позивача після його звільнення з пропозицією з’явитися на підприємство та отримати всі належні до виплати суми та трудову книжку. Даний факт, на думку суду, свідчить про те, що наміру затримувати трудову книжку та не проводити з позивачем розрахунку у відповідача не було, а він сам не бажав їх вчасно отримувати. Посилання позивача на те, що він не отримував такого повідомлення, не може бути прийняте судом як поважна причина, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач у своїй заяві про прийом на роботу вказав адресу, за якою він не проживав. Доказів того, що позивач з власної ініціативи звертався до відповідача з вимогою видати трудову книжку, суду не надано, а змусити забрати трудову книжку позивача відповідач не в змозі..  

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57-60, 112-115 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -  

В И Р І Ш И В  :

    Позов задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ «Аквавіт-А» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за квітень 2007 року у розмірі 291 грн. 10 коп. та компенсацію за невикористану відпустку за 2006-2007 роки в розмірі 269 грн. 97 коп., в решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом двадцяти днів після подачі через Замостянський районний суд м. Вінниці заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :