УКРАЇНА

                                                                                                                   

Справа №2а-1673/1220

                                                                                                                                                        2009 р.            

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 серпня 2009  року  Первомайський міський суд Луганської області в складі:

 головуючого судді                                                              Золотарьова І.Л.

 при секретарі                                                                     Жиляковій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайське справу за позовом позивача ОСОБА_1    до відповідача ОСОБА_2   про визнання дій відповідача про відмову в проведенні нарахування недовиплаченої щорічної разової грошової допомоги незаконними, стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги, як інваліду війни 2-ї групи, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, посилаючись на те, що згідно законодавства України він є особою, що постраждала внаслідок ЧЕАС у зв»язку з ліквідацією її наслідків і має відповідне посвідчення.  Відповідне до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має статус інваліда війни  другої групи, що підтверджується відповідним посвідченням.

Згідно до ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів  поширюється на спори фізичних осіб з суб»єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності. Суб»ектом владних повноважень згідно до п.7 ст.3 КАСУ вважається суб»єкт при здійсненні ним управлінських функцій на основі законодавства.  Згідно до п.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним, підсудні адміністративні справи з приводу оскарження дій, у яких однією із сторін є орган місцевого самоврядування. Законодавчо встановлено, що виплата щорічної грошової допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення, яке є відповідачем за даним позовом.

Згідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993р. йому щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

 У травні 2009 р. йому стало відомо, що в порушення вимог ст. 13 ч.5 Закону України №3551 та ч.3 ст. 22 Конституції України у 2009р. призначена йому грошова допомога, нараховувалась не повністю. Він звернувся до відповідача з заявою про виплату йому заборгованості з недовиплаченої вказаної щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 р., але листом від 11.06.2009р. №10-3423 йому відмовлено у задоволенні його вимог.

Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних і виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р №966-ХІІ, що прийнятий на виконання ч.3 ст.46 Конституції України, передбачає, що прожитковий мінімум застосовується в тому числі для визначення мінімальних пенсій за віком. Пункт 4.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст.. 54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум встановлено на рівні грудня 2008 р., тобто у тому розмірі, який було встановлено з 1 жовтня 2008 року – 498 грн., отже розмір щорічної допомоги у 2009 році повинен скласти 498 грн. Х 8 = 3984 грн. Фактично йому було виплачено 430 грн. Таким чином недоплата складає 3984 грн. – 430 грн. = 3554 грн.

Просить суд визнати дії ОСОБА_2  про відмову у проведенні нарахування недовиплаченої щорічної разової грошової допомоги та її виплати у  2009 р.,  незаконними та такими, що порушують його Конституційні права та свободи; стягувати з відповідача на його користь недоплачену одноразову  щорічну допомогу за 2009 р. у розмірі 3554 грн., як інваліду війни 2-ї групи.  

Позивач   ОСОБА_1 , в судове засідання не з»явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.( а.с.9).

Представник відповідача  в судове засідання не з»явилася надала суду заяву, в якій просить суд  розглядати справу у її відсутність., позовні вимоги ОСОБА_1  не визнала, просить відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, оскільки Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” до теперішнього часу не визнаний неконституційним.

Суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши надані докази,  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають   задоволенню.

В суді прийнято без заперечень,  що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС, інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, передбачені ч.5 ст. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги.

Спір стосується тільки розмірів цієї допомоги.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р.,  визнані неконституційними пункт 20 розділу 2 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в Законі України „Про державний Бюджет України на 2008 р. ОСОБА_2  здійснило виплату щорічної грошової допомоги ОСОБА_1 , до 5 травня у квітні 2009 року в розмірі, яка встановлена Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, а саме в сумі 430 грн. На момент виплати допомоги відповідні статті, які регулюють цю виплату відповідно  до Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” не були визнані неконституційними. Визнати дії ОСОБА_2  незаконними та стягнути недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги  до 5 травня, можливо тільки після визнання незаконними дій Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, оскільки відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, та в спосіб передбачений чинним законодавством.        

    На підставі викладеного, керуючись Законом України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р ., ст. 13 ч.5   Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного суду від, 22.05.2008р.,   Законами України "Про Державний бюджет України на  2009  рік",  ст. ст.8,9, 159-163 КАС  України, суд, -

                                                                     ПОСТАНОВИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

    Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання заяви на апеляційне оскарження.

    Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з для її проголошення в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Первомайський міський суд.

       

                    Суддя                                                                   І.Л.Золотарьов