ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№2-250/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 травня 2009 року     Євпаторійський міський суд АР Крим

у складі:

головуючої судді     Ружицької Т.В.

при секретарі     Авдєєнко К.С.

за участю адвокатів:     ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Євпаторійського міського суду справу за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що він є власником кафе "Ласунка" та 17.06.2005 року, маючи намір продати кафе ОСОБА_4, домовились з ним оформити договір купівлі-продажу, про що склали договір у простій письмовій формі, який мав діяти до нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу. 25.07.2005 р. нотаріальне посвідчення договору не відбулось, з причини відсутності держакту на землю. Не маючи законних підстав на вилучення грошової виручки кафе, користуючись його відсутністю, відповідач 25.07.2005 р. отримав виручку в кафе "Ласунка" у розмірі 3900 гривень та 26.07.2005 року також отримав виручку у розмірі 3300 гривень, яку привласнив собі. Своїми діями відповідач причинив йому матеріальну та моральну шкоду, оскільки він мав позичати гроші для закупу продуктів в кафе, було порушено його звичайний уклад життя, через що переніс нервовий стрес та захворів.

Просить відшкодувати з ОСОБА_4 С/П. матеріальну шкоду в розмірі 7200 гривень та моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.

В судовому засіданні позивач, адвокат позивача позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні, викладеним у позові просили позов задовольнити у повному об'ємі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи сповіщений належним чином.

У судовому засіданні адвокат відповідача позов не визнала, пояснила, що була домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 С/П. про сумісну експлуатацію кафе "Ласунка", грошові кошти у вигляді отримання виручки були потрачені на потреби кафе, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, адвоката позивача, адвоката відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі продажу від 26.03.2001 року ОСОБА_3 - є власником кафе "Ласунка" . Зазначене кафе, ОСОБА_3, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, використовував за призначенням з метою отримання прибутку.

2

Влітку 2005 року позивач, маючи намір продати кафе ОСОБА_4 С/П., домовились з ним оформити договір купівлі - продажу та посвідчити його у нотаріуса. Але 17.06.2005 р. до нотаріального посвідчення договору між ними був укладений договір купівлі-продажу кафе "Ласунка", в простій письмовій формі, де вказувались умови розрахунків за договором та в тому числі, вказано, що до виплати усієї суми, експлуатація кафе здійснюється сумісно, в рівних долях. Конкретних умов, порядок здійснення, щодо сумісної експлуатації кафе, в договорі не зазначено. В якості авансу позивач отримав грошову суму, за вказаним договором, еквівалентну 20000 доларів США (а.с.64). Договір про сумісну діяльність між позивачем та відповідачем відсутній.

25 липня 2005 року нотаріус відмовив у посвідченні договору, у зв'язку з відсутністю державного акту на земельну ділянку, про що сторони були повідомлені.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 25 липня 2005 року відповідач ОСОБА_4, не маючи законних підстав на вилучення грошової виручки кафе, за відсутністю позивача, отримав виручку в кафе "Ласунка" у розмірі 3900 гривень та 26.07.2005 року також отримав виручку у розмірі 3300 гривень, які привласнив собі.

Згідно рішенням Апеляційного суду АР Крим від 06.06.2006 р. договір купівлі продажу кафе "Ласунка" від 17.06.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано недійсним. Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що кафе "Ласунка" фактично ОСОБА_4 не передавалось. Сума авансу за вказаним договором повернута ОСОБА_4

Згідно ст. 189 ЦК України, продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Частина друга цієї статті регламентує, що продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Грошові кошти отримані відповідачем, тобто виручка, є наслідком виробничої діяльності кафе, що належало позивачу. Вказана грошова сума містить дохід, заробітну платню працівників кафе, тощо.

Відповідно ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Кафе "Ласунка" та щоденна грошова виручка кафе є власністю позивача. Власником доходів, одержаних від використання майна, є особа, що використовує його на законних підставах. Право позивача на використання доходів, отриманих в результаті господарської діяльності закріплено ст. 189 ЦК України.

У відповідності до ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд, не може взяти до уваги надані відповідачем докази про закуп (придбання посуду, миючих засобів та інше), оскільки вони є неналежними та допустимими, у розумінні вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України. Крім того, вони спростовуються поясненнями свідків, а саме, що позивачем був здійснений закуп, необхідний для кафе, на період його від'їзду з міста.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач набув майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - виручки кафе "Ласунка" у розмірі 7200 гривень. Обов'язок повернути безпідставно придбане майно є різновидністю цивільно-правової санкції.

Обґрунтування вимоги позивача про стягнення моральної шкоди - безпідставні, оскільки позивачем було отримано від відповідача аванс у розмірі - еквівалентній 20000 доларів США, а довідки з лікувального закладу вказують про загострення хронічних хвороб позивача на той час. Тому в цій частині позову, слід відмовити.

Виходячи з принципу диспозитивності та відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

3

Відповідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України на кожну із сторін покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно ч.1ст. 88 ЦПК України, з відповіла - ОСОБА_4 С/П. на користь позивача ОСОБА_3 необхідно стягнути судові витрати: держмито у розмірі - 200 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

На підставі ст.ст. 189, 190, 1213 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_3 до до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 -7200 гривень та судові витрати у розмірі 230 гривень.

У решті частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим шляхом подачі до Євпаторійського міського суду в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.