АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Лапчевської О.Ф.,Саліхова В.В.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 30 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Сервіс 1» про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими шляхом їх повного виконання,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів.

Зазначав,що 03.11.2008 року між ТОВ «Логістик-Сервіс 1» та ПАТ «Український Професійний Банк» був укладений Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 75, згідно з яким Банк відкрив позичальнику кредитну лінію в межах суми 2 442 520,00 доларів США, терміном до 17.10.2016 року, зі сплатою 10% річних.

Виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалось: порукою позивача згідно із Договором поруки № 75-6 від 27.05.2015 року, а також порукою ТОВ «Лендблоксінвестмент».

За умовами Договору поруки позивач взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник за Кредитним договором.

27.05.2015 року позивач як поручитель здійснив повне дострокове погашення кредиту, наданого ТОВ «Логістик-Сервіс 1» .У зв'язку з погашенням кредиту, ПАТ «Український Професійний Банк» та ТОВ «Логістик-Сервіс 1» 27.05.2015 року уклали Договір про розірвання Кредитного договору, та Банком видано позичальнику Довідку №11/5-02/488 від 28.05.2015 року про те, що кредитна заборгованість перед Банком по Кредитному договору за основним боргом та процентами повністю погашена, у зв'язку з чим дія Кредитного договору припинена. Він вважав,що з припиненням кредитного зобов'язання було припинено і договір поруки.

Однак, 13.08.2015 року ним було отримано лист ПАТ «Український Професійний Банк» від 11.08.2015 року №01-10/3840, в якому останній повідомив, що в ПАТ «Український ПрофесійнийБанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку та про нікчемність: Договору поруки №75-6 від 27.05.2015 року; Додаткового договору від 27.05.2015 року; Договору про розірвання Кредитного договору від 27.05.2015 року та всіх документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов'язаних з укладенням Договору поруки та погашенням позивачем заборгованості позивальника по Кредитному договору.

Посилаючись на те,що такі дії банку є неправомірними,порушують його права, перелічені у листі договори відповідають усім вимогам закону і в установленому законом порядку не визнані недійсними, він виконав свої зобов'язання за договором поруки достроково,що не заборонено законом,відповідач прийняв виконання та розірвав кредитний договір за виконання якого він поручався, кредит повністю ним погашений,що безпідставно оспорюється банком, зазначившим про нікчемність правочинів, просив визнати його зобов'язання за договором поруки припиненими шляхом їх повного виконання.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 30.05.2016 року у задоволені данного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач, діючи через свого представника ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права,безпідставність й помилковість висновків суду щодо залежності розміру грошових коштів на кореспондентському рахунку банку із виконанням зобов'язань позивачем і про не обхідність співпадіння суми,яка обліковується на кореспондентських рахунках ПАТ «УПБ» та суми коштів клієнтів банку,які обліковуються на їх поточних рахунках,що не відповідає законодавству та здоровому глузду. Вважає,що обставини,які мають значення для справи встановлені неповно та недоведені. Суд неурахував презумцію правомірності правочину та приписів ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» яка передбачає вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів жодної з якої судом не було встановлено. Вказує ,що відповідно до ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обовязок достроково і позивач скористався таким правом.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.

Предстаник Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» Бондаренко М.Г. просила апеляційну скаргу відхилити,наддала письмові заперечення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Сервіс 1» в судове засідання не з'явився. З огляду на положення ч.5 ст.74,ч.5 ст.76,ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів визнала його повідомлення належним,а неявку такою ,що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що договір поруки укладався з позивачем в період віднесення банку до категорії проблемних, в подальшому була введена тимчасова адміністрація ,а умови договору поруки прямо передбачають передачу позивачем, що є одночасно кредитором банку, права кредитора (майнових прав) за кредитним договором та договором забезпечення, отже надають позивачу переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що є не припустимим і згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є ознакою нікчемності правочину . Крім того,залишок коштів на кореспондентських рахунках ПАТ «Український Професійний Банк» в інших банках є значно меншим ніж розмір тих коштів , про переказ яких стверджує позивач ,а тому відсутні підстави для визнання його зобов'язань перед відповідачем ПАТ «Український Професійний Банк» припиненими шляхом їх повного належного виконання.

Колегія суддів з такими висновками суду погодитися у повній мірі не може.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ‒ відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Положеннями частин першої, другої статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини).

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 03.11.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик - Сервіс 1» укладено Договір про надання кредиту (відкриття траншевої кредитної лінії) №75, зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковими договорами, (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого, Банк зобов'язався відкрити Позичальнику мультивалютну відкличну траншеві кредитну лінію в межах суми 2 442 520,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 18.10.2016 року зі сплатою 10 % річних (том 1 а.с.6-8, том 2 а.с.29-62).

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору забезпеченням виконання Позичальника своїх зобов'язань перед Банком за цим Договором є порука та застава майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест» (Договір порука №75-1 від 03.11.2008 року. та Іпотечний договір від 29.06.2010 року).

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути одержаний кредит в строк у відповідності до п. 1.1. цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів, відповідно до встановлених строків.

27.05.2015 року між ПАТ «Український Професійний Банк» та ТОВ «Логістик-Сервіс 1» було укладено Додатковий договір до Кредитного договору, яким внесено зміни до п. 2.1 Кредитного договору,викладено його у новій редакції та вказано, що забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед Банком є: порука та застава майна ТОВ «Лендблоксінвестмент»( договір поруки № 75-4 від 29.06.2010 року та Іпотечний договір від 29.06.2010 року ) та порука ОСОБА_2(Договір поруки № 75-6 від 27.05.2015 року) (т.1 а.с.10).

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник за Кредитним договором №75 від 03.11.2008 року.

При цьому у п.1.1 Договору поруки зазначено, що непогашена частина кредиту станом на 27.05.2015 року становить 2 429 520,00 доларів США .

Отже, на час укладання договору поруки існувала заборгованість позичальника,оскільки вказана сума складає розмір отриманого ним кредиту і поручитель був про це обізнаний.

У п.п.2.1, 1.3 договору поруки зазначено,що поручитель доручає банку у випадку затримки виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, здійснити списання суми заборгованості з поточного рахунку поручителя в порядку, який встановлений чинним законодавством України (том 1 а.с.9).

ОСОБА_2 як поручитель вияв намір погасити наявну заборгованість та достроково погасити залишок кредиту у день укладання договору поруки і відповідно до платіжних доручень №№ 5,6 від 27.05.2015 року з його поточного рахунку у цьому ж банку було перераховано 2 429 520.00 дол.США та 20 635.92 дол.США, відповідно, на погашення кредитних зобов'язань ТОВ «Логістик-Сервіс 1»( т.1 а.с.11-12).

Перерахунок коштів на погашення кредиту відбувся в одному й тому ж банку ,а саме ПАТ «УПБ», з рахунку позивача № НОМЕР_1,відкритого в ПАТ «УПБ» грошові кошти перераховані на позичковий рахунок № НОМЕР_2 у цьому ж банку.

Наявність на кореспондентських рахунках відповідача, відкритих в інших банках, грошових коштів у розмірі, меншому ніж внесені позивачем на сплату кредиту, не дають підстав для висновку про те,що зобов'язання позивача є невиконаним.

Висновок суду в цій частині колегія суддів вважає помилковим та таким,що не ґрунтується на положеннях ст..7,27 Закону України»Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

За змістом ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково,якщо інше не встановлено договором,актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Умовами договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 75 від 03.11.2008 року передбачена можливість дострокового погашення кредиту (п.6.2),не містить заборон такому й укладений з позивачем договір поруки.

Відповідно до ст.1066 ЦК України банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум з його рахунка та до проведення інших операцій за рахунком та не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати обмеження його права розпоряджатися грошима на власний розсуд.

Проте,суд першої інстанції цих положень закону та умов договору не урахував й помилково вважав,що у позивача відсутнє право на розпорядження грошима,що знаходяться на його рахунку у банку та на дострокове погашення усієї кредитної заборгованості .

27.05.2015 року, після списання грошових коштів з поточного рахунку ОСОБА_2 на погашення кредиту , між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Логістик-Сервіс 1» був укладений договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 75 від 03.11.2008 року ( т.1 а.с.14).

Згідно довідки № 11/5-02/488 від 28 .05.2015 року кредитна заборгованість перед ПАТ «УПБ» по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 75 від 03.11.2008 року за основним боргом та процентами погашена повністю, в зв'язку із чим дія Кредитного договору припинена ( т.1 а.с.13).

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Будучи за своєю правовою природою зобов'язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України)

Крім того, у статті 559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки,зокрема за змістом ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Суд можезахистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Звертаючись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, ОСОБА_2 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки ,на підтвердження чому надав лист ПАТ «Український Професійний Банк» від 11.08.2015 року №01-10/3840, отриманий ним 13.08.2015 року, в якому останній повідомив, що в ПАТ «Український Професійний Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку та про нікчемність: Договору поруки №75-6 від 27.05.2015 року; Додаткового договору від 27.05.2015 року; Договору про розірвання Кредитного договору від 27.05.2015 року та всіх документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов'язаних з укладенням Договору поруки та погашенням позивачем заборгованості позивальника по Кредитному договору ( т.1 а.с.15).

З повідомленням банку про нікчемність правочинів позивач не погодився ,а надіслав у відповідь лист про відсутність підстав вважати вказані правочини нікчемними( т.1 а.с.16-17) та звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на введення в банк тимчасової адміністрації та нікчемність укладених договорів.

З матеріалів справи убачається ,що 28.05.2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці (з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року) та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український Професійний Банк» Пантіну Л.О. (том 1 а.с.56-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент прийняття рішення про нікчемність договору поруки від 27.05.2015 року , уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням (ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідач у листі до позивача,а його представник у судовому засіданні наголошували,що правочиниз дострокового повернення коштів за кредитним договором: договір поруки,додатковий договір та договір про розірвання кредитного договору є нікчемними в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів з такими доводами відповідача погодитися не може.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені сторонами договори відповідали волевиявленню сторін та не містять заборон щодо їх вчинення.

Як вже зазначалося, укладеним між сторонами договором поруки передбачено можливість договірного списання коштів, розміщених на депозитному рахунку відповідача, для погашення заборгованості за Кредитом.

Правочини щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок ,на неправомірність чого посилався відповідач,не є правочинами в розумінні наведених норм, а є банківськими операціями, а відтак не можуть визнаватися нікчемними.

До того ж,згідно зі ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення такої вимоги здійснюється шляхом переказу обтяжувачу грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір вимоги, обтяжував зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

За ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Разом із цим вказану статтю Законом України від 16.07.2015 року № 629-VIII доповнено пунктом 8 і визначена у ньому заборона може застосовуватись виключно після початку процедури ліквідації банку. У даному конкретному випадку процедуру ліквідації розпочато 28.05.2015 року. Разом з тим, достеменно встановлено, що позивач звернувся із заявою про перерахування коштів 27.05.2015 року і такий перерахунок був здійснений 27.05.2015 року, тобто до початку ліквідації та доповнення статті 46 Закону.

До того ж того відповідач не довів, що внаслідок укладення вказаних угод, ПАТ «УПБ» став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, навпаки, банк отримав від відповідача кошти, в якості повернення кредиту за вказаним кредитним договором.

Колегія суддів не може погодитися із доводами відповідача про те, що жодною нормою права не передбачено право поручителя достроково виконувати обов'язки боржника, за виконання яких боржник поручився перед кредитором, оскільки, скаржником не наведено жодної норми, яка б забороняла поручителю вчиняти такі дії; навпаки, як у ст. 556 ЦК України, так і в договорі поруки (п. 3.2.2.) передбачені наслідки виконання поручителем зобов'язань боржника - перехід до поручителя усіх прав кредитора у такому зобов'язанні.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо застосування відповідачем наслідків,на його думку,нікчемних правочинів шляхом повернення поручителю коштів, списаних з його рахунку в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Логістик -Сервіс 1» перед ПАТ «УПБ».

Таким чином,виходячи з того,що позивач виконав свої зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів на погашення кредитної заборгованості у повному обсязі до початку процедури ліквідації банку, слід дійти висновку ,що його порука за договором № 75-6 від 27.05.2015 року є припиненою.

За викладених обставин, з підстав визначених ст.309 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про задоволення позовних вимог .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 022.92 грн.

.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту : Позов задовольнити. Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки № 75-6 від 27.05.2015 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 022 грн.92 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 755/543/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 9979 /2016

Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.