ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9240/16 02.08.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету

України

про визнання недійсним рішення

та за позовом третьої особи: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт

"Бориспіль"

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету

України

про визнання недійсним рішення

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Королюку І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дзюбенко С.М. за довіреністю № б/н від 13.04.2016 р.;

від відповідача: Клюсова Т.М. за довіреністю № 26 від 21.06.2016 р.;

від третьої особи: Щиголь М.В. за довіреністю № 01-22/7-6 від 04.01.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Ухвалою суду від 23.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.06.2016 р.

17.06.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідач надійшов відзив на позов.

02.06.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

15.06.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Ухвалою від 21.06.2016 р. позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні 22.06.2016 р. представник відповідача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 22.06.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 22.06.2016 р. оголошувалась перерва до 20.07.2016 р.

14.07.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву третьої особи.

20.07.2016 р. від позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.07.2016 р. оголошувалась перерва до 02.08.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи підтримав власні позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовів позивача та третьої особи заперечив.

У судовому засіданні 02.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відділення, Комітет, відповідач), від 14.04.2016 р. № 20 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - Рішення), визнано, що Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (третя особа) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (позивач) вчинили порушення, передбачене пунктом першим статті 50, пунктом 8 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку частин приміщень для цілей організації комплексного обслуговування пасажирів (в тому числі розміщення автоматів з продажу снекової продукції, гарячих напоїв) без об'єктивно виправданих на те причин шляхом укладення угоди від 16.04.2015 № 495, в якій у пункті 6.5 передбачено право здавати майно в суборенду. За вказане порушення накладено на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» штраф у розмірі 68 000 гривень, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» - штраф у розмірі 58 000 грн.

Позивач та третя особа, не погоджуючись із прийнятим рішенням, просять суд його скасувати, посилаючись на те, що висновки Комітету про порушення позивачем і третьою особою законодавства про захист економічної конкуренції є безпідставними та не відповідають вимогам закону, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, відповідачем не з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо меж та обсягу ринку та наявності суттєвих обмежень конкурентоздатності інших суб'єктів ринку.

При цьому, судом враховано, що суб'єкт оскарження рішення Антимонопольного комітету має можливість оскаржити відповідне рішення лише в частині, що стосується саме такого суб'єкта.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає позов позивача про скасування Рішення в частині висновків Комітету щодо ТОВ «Аерохендлінг» та, відповідно, позов третьої особи - в частині висновків щодо ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

За правилами ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на думку Відділення, позивач та третя особа вчинили антиконкурентні узгоджені дії, шляхом укладення Договору № 495, в якому у пункті 6.5 передбачено право Товариства здавати орендоване майно в суборенду.

Позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а викладені в Рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що свідчить про наявність підстав для визнання Рішення недійсним, оскільки Відділенням не доведено наявності між Товариством та МАБ узгоджених дій щодо включення до Договору № 495 умови про право передавати орендоване майно в суборенду та антиконкурентний характер такої дії.

Третя особа у власній позовній заяві зазначає, що відповідач не дослідив обставин наявності узгоджених дій; суттєвих обмежень конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання; наявності об'єктивно виправданих причин на узгодженість дій, що свідчить про незаконність прийнятого Відділенням рішення.

Відповідач, заперечуючи проти позовів позивача та третьої особи, стверджує, що оскаржуване Рішення прийнято з належним дослідженням та врахуванням всіх обставин справи, висновки Комітету відповідають дійсності та підтверджуються належними доказами, у зв'язку з чим вказує на відсутність підстав для задоволення позовів.

За результатом розгляду даної справи та оцінки зібраних у матеріалах справи доказів, судом встановлено наступне.

ТОВ «Аерохендлінг» звернулось до ДП «МА «Бориспіль» щодо наміру взяти в оренду площі в пасажирському терміналі «D».

У зв'язку з цим, ДП «МА «Бориспіль» звернулось до Мінінфраструктури з листом від 31.01.2015 р. з проханням надати дозвіл щодо передачі в оренду потенційному орендодавцю нерухомого майна, загальною площею 157,5 кв.м. в пасажирському терміналі «D» та укладання договорів оренди, в яких ДП «МА «Бориспіль» виступає орендодавцем. Також, у вказаному листі ДП «МА «Бориспіль» просило Мінінфраструктури погодити пропозиції ДП «МА «Бориспіль» до проекту договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, пропозиції уповноваженого органу управління, які також потрібно зазначити у договорі.

Листом від 16.03.2015 р. № 2928/16/10-15 Мінінфраструктури повідомило, що не заперечує щодо передачі в оренду державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 157,5 кв.м. пасажирського термінала «D», та запропонувало Орендодавцю укласти договір згідно Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, додатково передбачивши певні умови, зокрема заборону суборенди, приватизації та переходу права власності на орендоване майно до третіх осіб.

За результатами Конкурсу (Лот 1) між позивачем та третьою особою було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.04.2015 р. № 495, до якого, всупереч забороні Міністерства інфраструктури України, включено п. 6.5., за яким орендар має право здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує дію цього договору.

Як вказує відповідач, внаслідок укладання між ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «Аерохендлінг» договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, в якому передбачено право орендаря здавати майно в суборенду, відбулось суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, зокрема ПАТ «Юніон Стандарт Банк» та ФОП ОСОБА_5 на ринку частин приміщення для цілей організації комплексного обслуговування пасажирів, без об'єктивно виправданих на те причин.

На підтвердження таких доводів Відділення зазначає, що ТОВ «Аерохендлінг» було укладено 6 договорів суборенди, зокрема з КГРТУ ПАТ КБ «Приватбанк», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Кофе бар плюс», ФОП ОСОБА_9, при чому жоден із зазначених суб'єктів господарювання не відповідає умовам конкурсу, які були встановлені ДП «МА «Бориспіль» (досвід роботи, фінансові гарантії виконання умов договору тощо), більшість є новоствореними фізичними особами-підприємцями, окремі з яких на момент проведення конкурсу навіть не здійснювали господарської діяльності.

Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить про те, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ДП «МА «Бориспіль» і ТОВ «Аерохендлінг», останнє отримало змогу в односторонньому порядку, без будь-яких законодавчо визначених прозорих процедур, допускати на ринок будь-яких суб'єктів господарювання, які ні за яких обставин не змогли б відповідати мінімальним конкурсним критеріям/умовам, а відтак і умовам Конкурсу, що суттєво впливає на обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, що теж бажають здійснювати діяльність на відповідному ринку (або вже здійснюють, доклавши зусиль та напрацювавши досвід для того, щоб у конкурентній боротьбі здобути право оренди державного майна) без об'єктивно виправданих на те причин.

Крім того, Комітетом встановлено, що зазначеними суб'єктами господарювання (суборендарями) перераховувались суми у більшому розмірі порівняно із зазначеними у договорах (специфікаціях), що призвело до зменшення конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які відповідно до укладених договорів мають здійснювати діяльність в ДП «МА «Бориспіль» (ПАТ «ЮНЮН СТАНДАРТ БАНК», ФОП ОСОБА_5 тощо) з огляду на нерівні умови входження на ринок та встановлення розміру орендної плати, яка має питому вагу при формуванні собівартості реалізованої продукції/ послуг.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, Комітетом виявлено, що ТОВ «Кофе бар плюс» (суборендар) сплачує за 1м2 орендну плату у 34,7 разів менше ніж ФОП ОСОБА_5, який здобув право оренди в конкурентній боротьбі з іншими учасниками конкурсу, КГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (суборендар), який був учасником Лоту 2 Конкурсу і не здобув у ньому перемогу, зайшов на ринок іншим способом та сплачує за 1м2 орендну плату у 2 рази менше, ніж ПАТ «ЮНЮН СТАНДАРТ БАНК», який здобув право оренди в конкурентній боротьбі з іншими учасниками конкурсу. При цьому, згідно з договором від 16.04.2015 № 495, за оренду нежилих приміщень ТОВ «Аерохендлінг» має сплачувати ДП «МА «Бориспіль» по 1 920 грн. за 1 м2 без ПДВ. Разом з тим, згідно з договором між ТОВ «Аерохендлінг» та КГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» останній має сплачувати позивачу по 2824,20 грн. за 1 м2 без ПДВ, тобто на 47 % більше.

У той же час, за результатами Конкурсу (Лот 2) ДП «МА «Бориспіль» уклало договір з ПАТ «ЮНЮН СТАНДАРТ БАНК» від 22.04.2015 № 623, який не передбачав можливості передавати майно в суборенду, як того вимагало Міністерство інфраструктури України.

Відділенням також встановлено, що орендні платежі, які сплачували суборендарі на користь ТОВ «Аерохендлінг» перевищували суми, визначені у договорах. При цьому, для ТОВ «Кофе бар плюс» і ФОП ОСОБА_6 у відповідний період індексація не застосовувалась (сума до сплати не змінювалась), тоді як для ФОП ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_8 вона застосовувалась (збільшувалась сума до сплати).

На думку відповідача, вищенаведені обставини свідчать про те, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ДП «МА «Бориспіль» і ТОВ «Аерохендлінг», останнє отримало змогу в односторонньому порядку, непропорційно змінювати/коригувати вартість орендної плати суборендарів по відношенню один до одного, що суттєво впливає на обмеження конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на відповідному ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

За таких обставин, Комітет вважає доводи і твердження позивача та третьої особи про порушення вимог законодавства при винесенні оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, необґрунтованими та недоведеними.

Так, позивач зазначає, що висновок відповідача про необхідність погодження з Міністерством проекту договору оренди після затвердження результатів конкурсу не відповідає нормам матеріального права.

За приписами статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендодавець надсилає копії проекту договору та інших матеріалів відповідним органам, зазначеним у частині другій цієї статті, у п'ятиденний термін після дати затвердження результатів конкурсу.

Таким чином, необхідність погодження умов договору оренди з Міністерством інфраструктури України, як і повноваження останнього в наданні такого погодження, прямо передбачена законодавством України.

У той же час, ДП «МА «Бориспіль» зазначає, що положення щодо суборенди майна було включене до конкурсної пропозиції ТОВ «Аерохендлінг», у зв'язку з чим, відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906, ДП «МА «Бориспіль» був зобов'язаний включити такі умови до Договору.

Відповідно до п. 4. Порядку, оголошення про конкурс щодо цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів та нерухомого майна площею 100 кв. метрів і більше або такого, що перебуває на балансі морського, річкового порту, аеропорту, публікується в газеті "Відомості приватизації" та за рішенням орендодавця в інших виданнях. Оголошення щодо інших об'єктів розміщуються в газеті "Відомості приватизації" та/або в республіканських Автономної Республіки Крим, обласних, міських у мм. Києві і Севастополі виданнях за місцем розташування об'єктів оренди. Оголошення про конкурс також оприлюднюється на веб-сайтах орендодавців. Оголошення публікується не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати проведення конкурсу і повинно містити такі відомості: інформація про об'єкт (назва, місцезнаходження, у разі оренди цілісного майнового комплексу - також обсяг і основна номенклатура продукції, у тому числі тієї, що експортується, кількість і склад робочих місць, рівень прибутковості об'єкта за останні три роки, розмір дебіторської та кредиторської заборгованості, наявність майна в заставі, податковій заставі, в оренді); умови конкурсу; дата, час і місце проведення конкурсу; кінцевий строк прийняття пропозицій від претендентів (не більш як три робочих дні до дати проведення конкурсу); перелік документів, які подаються претендентами для участі в конкурсі. Особи, які під час вивчення попиту виявили заінтересованість в оренді об'єкта, письмово повідомляються орендодавцем про проведення конкурсу і необхідність подання письмових пропозицій відповідно до оголошення про конкурс. У разі коли орган, уповноважений управляти державним майном, протягом установленого законодавством строку не надав висновків (пропозицій) щодо умов оренди, орендодавець у триденний строк після опублікування оголошення про конкурс рекомендованим листом повідомляє такому органу про умови конкурсу.

Пунктом 5. Порядку визначено, що умовами конкурсу є:

- стартовий розмір орендної плати;

- ефективне використання об'єкта оренди за цільовим призначенням (у разі оренди цілісного майнового комплексу - відповідно до напряму виробничої діяльності підприємства);

- дотримання вимог щодо експлуатації об'єкта;

- компенсація переможцем конкурсу витрат, пов'язаних з проведенням незалежної оцінки об'єкта оренди, опублікуванням оголошення про конкурс у відповідних засобах масової інформації (у разі відсутності бюджетного фінансування таких витрат).

Умови конкурсу можуть також передбачати зобов'язання щодо:

- виконання певних видів ремонтних робіт;

- виконання встановлених для підприємства мобілізаційних завдань;

- виготовлення продукції в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону;

- збереження (створення) нових робочих місць;

- вжиття заходів для захисту навколишнього природного середовища з метою дотримання екологічних норм експлуатації об'єкта;

- створення безпечних умов праці;

- дотримання умов належного утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Інші умови включаються до умов конкурсу з урахуванням пропозицій органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Орендодавець не має права змінювати умови проведення конкурсу після опублікування оголошення про конкурс.

Згідно з п. 7. Порядку, для участі в конкурсі претендент подає на розгляд комісії такі матеріали:

1) заяву про участь у конкурсі та документи, зазначені в оголошенні про конкурс. У разі оренди цілісного майнового комплексу претендент подає також висновок органу Антимонопольного комітету про можливість передачі претенденту в оренду зазначеного майна. Якщо претендент вже подавав заяву про оренду, яка стала підставою для оголошення конкурсу, після оголошення конкурсу він подає нові пропозиції відповідно до умов конкурсу;

пропозиції щодо виконання умов конкурсу, крім розміру орендної плати, пропозиція стосовно якого вноситься учасником конкурсу в день проведення конкурсу;

інформацію про засоби зв'язку з ним;

2) відомості про претендента (для юридичної особи):

- документи, що посвідчують повноваження представника юридичної особи;

- посвідчені нотаріусом копії установчих документів;

- завірену належним чином копію звіту про фінансові результати претендента з урахуванням дебіторської і кредиторської заборгованостей за останній рік;

- довідку від претендента про те, що стосовно нього не порушено справу про банкрутство.

За умовами п. 30. Порядку, Орендодавець протягом 15 днів після затвердження результатів конкурсу надсилає рекомендованим листом або вручає під розписку особисто переможцю конкурсу (уповноваженій ним особі) проект договору оренди. Переможець конкурсу або уповноважена ним особа після отримання проекту договору протягом п'яти робочих днів особисто повертає орендодавцю підписаний проект договору оренди. Умови договору оренди повинні враховувати істотні умови, визначені у статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та включати орендну плату, запропоновану переможцем конкурсу, а також пропозиції переможця конкурсу, подані ним для участі в конкурсі.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про неможливість включення до договору положень щодо суборенди майна, за наявності відповідних заперечень з боку Міністерства інфраструктури України.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що обов'язок підготовки проекту Договору та зазначення у ньому умов щодо заборони суборенди, покладено саме на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», який, відповідно, мав включити такі умови до проекту договору; положеннями п. 32. Порядку передбачено право переможця конкурсу відмовитись від укладення договору оренди, у зв'язку з чим ТОВ «Аерохендлінг», не погодившись з умовами щодо відсутності суборенди, мав можливість не укладати відповідний Договір.

Таким чином, суд вважає доводи позивача та третьої особи, які стосуються неможливості не включення до умов Договору положень щодо суборенди, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом; Комітетом повно з'ясовано обставин, які мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, підтверджені належними доказами; висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають обставинам справи; з боку Комітету відсутні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» необґрунтованими, недоведеними та спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені суми судового збору за розгляд позовів ТОВ «Аерохендлінг» та ДП «МА «Бориспіль» залишаються за позивачами.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

2. Відмовити у задоволенні позову третьої особи - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна