УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Чернігівської області
14000, м. Чернігів тел. 7-44-62, 7-99-18
проспект Миру, 20
Іменем України
РІШЕННЯ
“28”липня 2006 року справа № 12/112/3/2
За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45 |
До відповідачів: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68 |
про стягнення 6 886 746 грн. 06 коп. |
Суддя Л.М.Лавриненко
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від позивача: Клименко Р.В. - головний юрисконсульт, довіреність № 318/102 від 29.12.2005р.
Від відповідача: Кулик Н.В. - головний бухгалтер, довіреність № 18/584 від 05.04.2006р., Томилко М.М. –юрисконсульт, довіреність № 18/408 від 10.03.2006 року були присутні в судовому засіданні 05.07.2006 року.,
Конотопець Т.П. –головний бухгалтер, довіреність № 18/2012 від 27.12.2005 року., була присутня в судовому засіданні 19.07.2006 року.,
Ярова А.А. –заступник голови правління з економіки та фінансів, довіреність № 18/294 від 07.02.2006 року., Матвієнко Т.В. –юрисконсульт, довіреність № 18/1963 від 27.12.2005 року.,
Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерв з 05.07.2006 року по 19.07.2006 року , з 19.07.2006 року по 25.07.2006 року та з 25.07.06р. по 28.07.2006р. , на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 5 576 325 грн. 61 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за поставлений природний газ, 388 276 грн. 38 коп. річних за ставкою 3% та 711 490 грн. 19 коп. пені за несвоєчасну оплату, відповідно до договору № 10/16-1454 від 25.12.2000 року, державного мита, витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу та 2760 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Позивачем у судовому засіданні 19.08.2004 року була подана заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції, пені та 3% річних, і позивач відповідно просив стягнути з відповідача 5068187 грн. 32 коп. боргу, 689273 грн. 48 коп. втрат від знецінення грошових коштів в розмірі індексу інфляції за період з 05.02.2001р. по 01.07.04р., 721348 грн. 85 коп. пені за період з 19.08.2003р. по 19.08.04р., 407936 грн. 41 коп. 3% річних за період з 05.02.2001р. по 19.08.2004р.. Дана заява про збільшення позовних вимог прийнята ухвалою суду від 19.08.2004 року.
Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2006 року виклав свої позовні вимоги. В поданих в судове засідання письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що сума основного боргу за договором № 10/16-1454 від 25.12.2000 року не змінилася і станом на 31.05.2006 року складає 5 068 187 грн. 32 коп.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог позивача заперечував та зазначив, що стосовно стягнення боргу та пені, то у позивача закінчився строк позовної давності для пред’явлення позову в цій частині, що є підставою для відмови у позові. Також відповідач зазначає, що розрахунок за спожитий природний газ безпосередньо залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів газу, а саме від населення . Обсяг виконання відповідачем зобов’язань перед позивачем обмежено лише тими коштами, які надходять на розподільчий рахунок від споживачів природного газу. За спожитий газ в 2001р. розрахунки з позивачем проведено в повному обсязі в2001р. і лише платіж в сумі 120000-\0 грн було здійснено 26.02.02р. . Витрати позивача у сумі 2760 грн., як відшкодування наданих послуг з підготовки позовної заяви, відповідач вважає необґрунтованими.
В поданих в судове засідання 19.07.2006 року письмових поясненнях по справі позивач заперечує проти тверджень відповідача, що відповідно до наданих копій платіжних доручень заборгованість по спірному договору відсутня. Свої заперечення позивач мотивує тим, що в наданих платіжних дорученнях відсутнє чітке призначення платежу, а саме: номеру та дати договору, періоду за який сплачується борг, і тому ДК „Газ України” мала всі законні підстави зарахувати дані платежі в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у попередній період.
Відповідачем в судовому засіданні було подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи та запропоновано питання для вирішення експертом.
Дане клопотання судом було відхилено, оскільки питання , які запропоновані відповідачем для роз”яснення судовою бухгалтерською експертизою не потребують спеціальних знань, а відносяться до правової оцінки доказів по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
25.12.2000 року між Дочірньою компанією „Торговий дім „Газ України” та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 10/16-1454.
Протоколом узгодження розбіжностей від 19.01.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1454 від 25.12.2000 року, пункти 4.1., 4.2. та 5.1. викладено в нових редакціях, пункти 6.2. та 6.4. було вирішено не виключати, а пункт 6.3. було вирішено виключити з тексту договору № 10/16-1454 від 25.12.2000 року.
Додатковою угодою № 1 від 14.03.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1454 сторонами було викладено п. 4.1. ст. 4 та п. 4.2. ст. 4 в інших редакціях, відповідно до яких ціна газу за 1000 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування газу територією України при наявності газових лічильників встановлена в розмірі 111 грн 70 коп з урахуванням ПДВ , та при відсутності газових лічильників - 126 грн. 70 коп з урахуванням ПДВ.. Загальна сума договору складає 48 861 348 грн. 20 коп.
Додатковою угодою № 3 від 01.10.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1454 було доповнено пункт 4.1. підпунктом 4.1.1., а ст. 5 доповнено пунктом 5.3.
На підставі протоколу № 2 засідання спостережної Ради НАК „Нафтогаз України” від 26.12.2000 року та наказу НАК „Нафтогаз України” № 14 від 18.01.2001 року зі змінами та доповненнями, внесеними наказом НАК „Нафтогаз України” № 40 від 08.02.2001 року, ДК „Торговий дім „Газ України” було реорганізовано , і її функції було передано Дочірній компанії „ Газ України „ Національної акціонерної компанії „ Нафтогаз України”.
У відповідності до п.4.1 Статуту Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, ДК „Газ України” є правонаступником реорганізованої дочірньої компанії Торговий дім „Газ України” .
За таких обставин суд доходить висновку, що до позивач відповідно перейшли всі права і обов”язки Дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України” по договору на постачання природного газу № 10/16-1454 від 25.12.2000 року.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати Покупцю (відповідачу) у 2001 році природний газ, виключно для потреб населення , а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг постачання газу в 2001 році –до 385 646 тис. куб. м., в тому числі по місяцях.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин , що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічна норма міститься і в п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Оскільки взаємовідносини по договору від 25.12.2000 р. № 10\16-1454 продовжують існувати між сторонами і після 01.01.2004р., моменту введення в дію Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то суд при розгляді даної справи керується Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу . За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог , що звичайно ставляться.
Пунктом 3.3 договору передбачено , що приймання передача газу , поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці оформлюється щомісячними актами приймання –передачі газу.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2001 року природного газу в обсязі 384 193 , 03 тис. куб. м. газу., на суму 46 379 802 грн. 42 коп., що підтверджується двохсторонніми актами прийому–передачі газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи.
Заперечень щодо обсягів та вартості отриманого від позивача газу відповідач не мав.
У відповідності з п. 5.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), який підписаний сторонами, оплату за природний газ відповідач зобов’язаний здійснювати грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ Покупець здійснює до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Порядок проведення розрахунків населення за спожитий природний газ визначений спільною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998р. № 1785 „ Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”.
Зокрема зазначеною Постановою передбачено відкриття в уповноваженому банку розподільного рахунку та консолідованого розподільного рахунку для зарахування коштів , що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів , в т. числі і від населення. Кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.
Як вбачається із наданих відповідачем копій платіжних документів щодо перерахування коштів позивачеві з розподільного рахунку в 2001р., які знаходяться в матеріалах справи , в 2001р. загальна сума надходжень грошових коштів на розподільний рахунок відповідача становила 22729419 грн 13 коп. В рахунок оплати за газ спожитий населенням в 2001р. було перераховано 15637433 грн 46 коп.
На суму 25038924 грн 84 коп в 2001р. оплата була здійснена шляхом здійснення розрахунків згідно ст.49 Закону України „Про державний бюджет на 2001р.”
На суму 3522655 грн в 2001р було здійснено сторонами взаємозалік однорідних вимог , згідно протоколу № 33\3- 730\1 від 21.12.2001р., за природний газ , отриманий для потреб населення по договору від 25.12.000р. № 10\16-1454.
Кошти в сумі 1000000 грн було перераховані відповідачем позивачеві 19 квітня 2001р. згідно платіжного доручення № 1 із зазначенням в призначенні платежу. За постачання природного газу по договору № 10\16-1454 від 25.12.2000р.
Також відповідно до протоколу про проведення розрахунків за природний газ та теплопостачання , джерелом якого є природний газ, № 19\247 від 26.02.02р., сторонами було проведено взаємозалік на суму 1200000 грн за природний газ , отриманий для потреб населення по договору від 25.12.000р. № 10\16-1454.
Таким чином загальна сума сплачених відповідачем позивачеві 2001р. коштів за отриманий природний газ становить 46399012 грн 46 коп .
Заперечень , щодо оплати відповідачем за газ спожитий населенням в 2001р. коштів в сумі 25038924 грн 84 коп згідно ст.49 Закону України „Про державний бюджет на 2001р.”, 3522655 грн в 2001р , згідно протоколу № 33\3- 730\1 від 21.12.2001р. , 1000000 грн згідно платіжного доручення № 1 від 19.04.2001р., 1200000 грн відповідно до протоколу про проведення розрахунків за природний газ та теплопостачання , джерелом якого є природний газ № 19\247 від 26.02.02р., позивач не мав.
Твердження позивача про те, що кошти в сумі 15637433 грн 46 коп. перераховані в 2001р. з розподільного рахунку частково підлягають зарахуванню в рахунок оплати за газ спожитий в 2000р., оскільки в платіжних документах в призначенні платежу не було зазначено за який період і по якому договору сплачуються кошти, судом до уваги не може бути прийнято, оскільки платник та одержувач коштів в договорах між ними могли установити додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в реквізиті „Призначення платежу”, але укладеним між сторонами договором на постачання природного газу не було визначено порядок сплати заборгованості за попереднім договором.
Постачання газу для потреб населення регулюється Правилами надання населенню послуг з газопостачання , які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.99р.
Пунктом 15 зазначених Правил передбачено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Таким чином населення сплачує кошти на розподільний рахунок за спожитий природний газ у відповідному місяці відповідного року, а тому ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок оплати за газ, який було отримано в той період, коли було здійснено платіж.
Не може бути прийнято судом і посилання позивача на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , яка була затверджена Постановою Національного банку України від 29.03.01р. № 135 , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2001р. на набрала законної сили через десять днів після реєстрації , оскільки зазначена Інструкція в період з січня по квітень 2001р. не набрала законної сили.
Надана позивачем факсограма листа відповідача за підписом головного бухгалтера про розподіл коштів в сумі 826 000 грн 52 коп по додаткові й угоді № 2 до договору № 10\16-1454 від 25.12.00р. –47900,52 грн, по додатковій угоді № 2 до договору № 10\16-1402 від 25.12.00р., по договору № 10\16-35 від 187.01.00р. в сумі 754400 грн , судом також до уваги не може бути прийнята, оскільки оригінал зазначеного листа не наданий ні позивачем, ні відповідачем.
Відповідач про наявність цього листа в судовому засіданні заперечував.
Наданий оригінал факсограми не містить ні дати написання листа, ні вихідного номера.
З його тексту також не можна зробити беззаперечного висновку про те, коли чи за який період були перераховані кошти в сумі 826000,52 грн .
Платіжні документи про перерахування коштів підписуються першим та другим підписами посадових осіб підприємства. Платник грошових коштів має право змінити призначення здійсненого платежу.
Як вбачається із наданої позивачем факсограми , вона підписана лише одним головним бухгалтером, якій належить право другого підпису. Особою, якій належить право першого підпису , керівником підприємства або іншою уповноваженою особою , вказана факсограма не підписана.
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку , що відповідач свої зобов”зання щодо оплати отриманого газу по договору від 25.12.2000 р. № 10/16-1454 виконав в повному обсязі.
Позивач, відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з 689273 грн. 48 коп. втрат від знецінення грошових коштів в розмірі індексу інфляції за період з 05.02.2001р. по 01.07.04р., 407936 грн. 41 коп. 3% річних за період з 05.02.2001р. по 19.08.2004р.
Законом України „Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999р. було викладено ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР в новій редакції, а саме: Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Пунктом 2 частини 2 зазначеного Закону встановлено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
З 01.01.2004р. введено в дію Цивільний кодекс України і статтею 625 цього кодексу передбачено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 721348 грн. 85 коп. за період прострочки оплати з 19.08.2003р. по 19.08.04р.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2. договору № 10\16-1454 від 25.12.2000 року на постачання природного газу для потреб населення передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п. 5.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Таким чином умовами договору визначено лише порядок, а не період нарахування пені, відповідно нарахування пені за спожитий природний газ припинилось через шість місяців від настання строку оплати.
Згідно ст.1 Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги” , заборонено на рахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово- комунальні послуг в тому числі і за газ.
Законом України „ Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за жилого-комунальні послуги , спожиті газ та електроенергію” передбачено реструктуризація заборгованості з квартирної плати ( плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги і тому числі і газопостачання терміном до 60 місяців.
Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України , особа яка порушила зобов”язання несе відповідальність за наявності її вини.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги , що постачання природного газу здійснювалось для потреб населення, яке звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг газопостачання, і на даний час відповідачем сума основного боргу сплачена в повному обсязі , суд доходить висновку про відсутність вини відповідача у прострочці оплати отриманого газу, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 189,191, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, п.п.4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 614, 625 Цивільного кодексу України, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України , Законом України „Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999р., ст.ст. 1,5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за жилово-комунальні послуги , спожиті газ та електроенергію”, ст.1 Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги” ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
СУДДЯ Л.М. Лавриненко